04 листопада 2025 рокуСправа №160/12003/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, -
25.04.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року у загальній сумі 219227,95 грн (двісті дев?ятнадцять тисяч двісті двадцять сім гривень дев?яносто п?ять копійок).
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, на виконання рішення Дніпропетровськогоо окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки від 24.07.2024 №11/8761 про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією державної прикордонної служби України, з урахуванням основного розміру пенсії 62% від грошового забезпечення, щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення, доплати) та премії. Після перерахунку позивачу нараховано заборгованість за період з 01.04.2019 по 30.04.2025, яка склала 219 227,95 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 12.05.2025 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 відкрито провадження у справі № 160/12003/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
11.06.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що покладені судом зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 виконані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України. Крім того, зазначив, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
13.06.2025 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24, яке набуло законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №11/8761 від 24.07.2024 про розмір грошового забезпечення, виданої Адміністрацією державної прикордонної служби.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації державної прикордонної служби №11/8761 від 24.07.2024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач листом від 14.04.2025, наданим у відповідь на заяву ОСОБА_1 , повідомив позивача, що на виконання рішення в травні 2025 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії відповідно до довідки №11/8761 від 24.07.2024 про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією державної прикордонної служби, з урахуванням щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, підвищення, доплати) та премії, починаючи з 01.04.2019.
З травня 2025 року загальний розмір пенсії ОСОБА_1 складає 14111,36 грн. Доплата до пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2025 у загальній сумі 219227,95 грн.
Виплату коштів, обчислених позивачу на виконання рішення суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24, яке набрало законної сили, буде здійснено у межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Позивач вважає, що такі дії з боку відповідача є незаконні і порушують його права на отримання належного соціального захисту, тому вважає за необхідне звернутися за захистом своїх прав до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до ст.1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст.1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 63 цього Закону перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Процедура перерахунку пенсії визначена Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45).
Відповідно до п.4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ч. 2 і 3 ст. 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Як передбачено ст. 55 Закону №2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Як раніше зазначено, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі №160/28238/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації державної прикордонної служби №11/8761 від 24.07.2024 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання зазначеного рішення позивачу перераховано пенсію та сформовано розмір доплати з квітня 2019 року по квітень 2025 року включно у загальній сумі 219227,95 грн.
Ст. 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному КМУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 того самого Закону нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Незважаючи на ці приписи закону заборгованість з пенсії позивачеві фактично не виплачена, що підтверджується листом відповідача від 14.04.2025.
Оскільки неотримання нарахованої суми пенсії вчинено з вини органу Пенсійного фонду України на підставі рішення суду, то заборгованість з пенсії має бути виплачена із застосуванням механізму передбаченого безпосередньо ст. 55 Закону № 2262-ХІІ.
Крім того суд враховує, що у відповідності до ст. 77 КАС України відповідач жодними доказами не довів відсутність необхідних для виплати заборгованості коштів у бюджеті Пенсійного фонду.
Питання про належний спосіб захисту наведено у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 465/273/16-а, в якій розмежовано способи захисту "зобов'язання нарахувати та виплатити" і "стягнення коштів".
Так Верховний Суд зазначив, що реалізація права на отримання пенсії чи соціальної допомоги передбачає певну послідовність дій та рішень: звернення особи до повноваженого органу; перевірку наявності у неї права на відповідну виплату; розрахунок її розміру; прийняття рішення про призначення пенсії чи соціальної допомоги; проведення виплати. Спір може виникнути на будь-якій стадії правовідносин.
Якщо спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні пенсії, допомоги чи іншої виплати або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну пенсію чи допомогу. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.
Якщо пенсію чи допомогу призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб'єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.
Суд зазначає, що заборгованість з пенсії нарахована позивачу та ця сума не є спірною між сторонами, а тому враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.12.2020 у справі № 465/273/16-а, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд вважає, що належний спосіб захисту порушеного права є саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсії.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Також, частиною 1 ст. 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21 грудня 2020 року у справі №440/1810/19.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами є порушення (на думку позивача) його права на отримання заборгованості з пенсійних виплат
Відтак, у межах справи №160/28238/24 не розглядалось питання нарахування та виплати заборгованості з пенсії, яка виникла після перерахунку пенсії, не надавалась оцінка розміру такої заборгованості та порядку її виплати.
Заявлені позовні вимоги не стосуються порядку виконання судового рішення (по справі №160/28238/24), не є тотожними, тому в цьому випадку наявні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.
Тому відсутні підстави вважати що питання виплати нарахованої за минулий період пенсії можуть бути предметом судового контролю в порядку ст. 382 або ст. 383 КАС України у справі №160/28238/24.
Отже, суд відхиляє викладені у відзиві на позов доводи відповідача щодо наявності підстав для закриття провадження.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності бездіяльності щодо невиплати нарахованої пенсії у спірних взаємовідносинах в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 1 квітня 2019 року по 30 квітня 2025 року у загальній сумі 219227,95 грн (двісті дев?ятнадцять тисяч двісті двадцять сім гривень дев?яносто п?ять копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1753,82 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко