04 листопада 2025 рокуСправа № 160/29614/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакової Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року в задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати: уточненого позову оформленого з урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України (із доказами його направлення відповідачу); докази на обґрунтування позовних вимог: копію паспорту позивача, копію ІПН позивача, копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку; оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви в якій заявлені вимоги майнового характеру (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).
Від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду, в якій зокрема зазначено, що позивачем надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024 рік у загальному розмірі 7453,42 грн. Водночас, позивачу невідомо, якими документами він може додатково підтвердити своє фінансове становище станом на час подачі позову, зокрема, відсутність роботи за сімейними та іншими обставинами, в тому числі, через умови воєнного стану. За відсутністю правових підстав податковим органом було ініційоване судове провадження про стягнення податкового боргу, формування якого я вважає повністю безпідставним. Проте, не маючи фінансової можливості отримувати кваліфіковану правничу допомогу та сплачувати судові витрати, він мав сподівання на справедливе вирішення спору у суді, через що сплачував судовий збір у справі №160/34082/23. Наразі можливості сплачувати судові витрати у межах тих самих відносин вичерпані, як і немає можливості сплатити незаконно нараховані податкові зобов'язання за земельну ділянку, якою він не користувався з 2014 року. Тому просить звільнити від сплати судового збору. Щодо пропуску строку звернення до адміністративного суд звернув увагу, що відповідач у листі від 06.09.2021 (доданий до позовної заяви) офіційно повідомив про
відсутність податкових зобов'язань за 2018 рік, то для нього виключало підстави для
оскарження ППР від 06.08.2018 №389828-1314-0403. Через відсутність коштів на правничу допомогу ним не був заявлений власний позов про оскарження незаконних ППР, оскільки він мав обґрунтовані сподівання на результати розгляду справи №160/34082/23 через явну очевидність безпідставного нарахування податкових зобов'язань з плати за землю. Пізніше позивачем було ініційоване провадження у справі №160/7836/25 про внесення змін в ІКП платника податку, оскільки копії спірних ППР податковий орган не надав ні мені, як платнику, ні суду. Крім того, за приписами закону ці ППР вважались відкликаними, що виключало їх судове оскарження. За наслідками розгляду перелічених адміністративних справ позивачу стало відомо, що єдиним способом судового захисту є оскарження незаконно винесених ППР, через що формально мною був пропущений строк звернення з цим позовом.
Розглянувши заяву позивача, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду, суд зазначає наступне.
Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Так, ч.3 ст.161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Абзацом 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 року № 4059-IX, визначено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, збір становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Ціна позову зазначена позивачем 38024.66, відтак судовий збір складає 1211,20 грн.
Доказів сплати судового збору позивачем не надано, натомість заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини першої статті 8 Закон № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведений у Законі № 3674-VI перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.
Звільнення від сплати судового збору є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою.
У разі подання стороною клопотання про звільнення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих доказів на його обґрунтування, урахувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
Отже, вимоги статті 8 Закону № 3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а не рік, у якому було подано апеляційну скаргу на рішення суду.
Разом із тим, установивши у статті 8 Закону № 3674-VI зазначений критерій (а саме коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Втім, уставленим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Так, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.
Так, згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону №3674-VI є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд наголошує, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2025 року у справі №280/6038/24 зауважує, що закладена у чинному законодавстві вимога щодо справляння особами судового збору при зверненні до суду є обов'язковою для усіх учасників справи. Тому, реагування судом у процесуальний спосіб на недотримання позивачкою цієї вимоги за відсутності на те правових підстав не може трактуватися як надмірний формалізм з боку суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Так, позивачем долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з січня 2023 по грудень 2024, згідно яких ОСОБА_1 нараховано дохід лише у грудні 2024 у розмірі 7453,42 грн.
Інших доказів, що підтверджують скрутне матеріальне становище суду не надано.
Суд відзначає, що розмір судового збору, який повинен сплатити позивач за заявлені ним позовні вимоги у цій справі, становить 1211,20 грн.
Зазначена сума судового збору є мінімально можливою згідно Закону України "Про судовий збір".
Позивач не є пенсіонером та не досяг пенсійного віку (1969 р.н.), не є особою з інвалідністю. Надані відповідачем відомості не свідчать про не отримання позивачем неофіційного доходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
З огляду на вказане у сукупності відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі.
За цих обставин у задоволенні заяви позивача від 30.10.2025 року про звільнення від сплати судових витрат належить відмовити.
Щодо заяви про поновлення строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Як зазначено самим позивачем, про оскаржувані податкові повідомлення-рішення він дізнався з листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.09.2021 року №65110/0/04-36-13-07-11.
Також судом встановлено, що позивач у справі № 160/34082/23 за позовом ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, брав участь в якості відповідача у справі та скористався правом на подачу відзиву на позов.
У березні 2025 року позивачем було подано позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду - справа №160/7836/25 щодо визнання протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо не внесення змін до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 про відсутність податкових зобов'язань з орендної плати за землю фізичних осіб (код платежу 18010900).
Відтак, позивачу достеменно було відомо про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а звернення позивача до суду в іншій справі (№160/7836/25) не є обставиною, яка перешкоджала останньому звернутись до суду з оскарженням спірних рішень, зокрема після з'ясування обставин наявності боргу, який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у справі № 160/34082/23.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у заяві підстави для поновлення строку звернення дійсно пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.
Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві, позивачем до суду не надано, відповідно, судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.
Відтак, суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позивачем вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, зокрема в частині сплати судового збору також не виконано.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню та позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В клопотанні ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) форма.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Н.В. Турлакова