05 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/6887/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ в м.Києві, відповідач 2) про визнання протиправним рішення від 05.03.2025 року №3217/03-16 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке полягає у відмові в призначенні пенсії за віком з 25.02.2025 року на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. затверджених Кабінетом Міністрів України, усі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки № 21 від 02.11.2020 року;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.10.1985 року по 31.07.1986 року згідно диплому НОМЕР_2 від 31.07.1986 року та до пільгового стажу всі періоди трудової діяльності за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 та довідки № 21 від 02.11.2020 року, а саме:
1) період роботи в Будівельно-монтажному управлінні № 3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра з 08.10.1985 року по 21.08.1992 року (без урахування відпустки по догляду за дитиною з 13.10.1988 року по 18.10.1989 року та 19.02.1990 року по 18.10.1991 року);
2) період роботи в Будівельно-монтажному управлінні № 3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра поверхневих робіт з 12.10.2002 року по 26.03.2006 року;
3) період роботи в Будівельно-монтажному управлінні № 3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра 4 розряду з 22.08.1992 року по 06.12.1999 року
та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 25.02.2025 року.
В обґрунтування позову позивач вказує, що вона звернулася до ГУ ПФУ в місті Києві з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». У відповідь на заяву від 25.02.2025 ГУ ПФУ в м.Києві відмовило у призначенні пенсії за віком за Рішенням від 05.03.2025 №3217/03-16 ГУ ПФУ у Волинській області.
В даному рішенні зазначено, що за результатами розгляду доданих до до заяви документів та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування , страховий стаж обчислений т складає 38 років 08 місяців 10 днів.
Відповідно до розрахунку стажу позивача за пенсійною справою зараховано не всі періоди трудової діяльності в загальний страховий стаж. А саме період навчання з 01.10.1985 по 31.07.1986 згідно диплому НОМЕР_2 від 31.07.1986, оскільки дошлюбне прізвище не відповідає прізвищу в дипломі ( ОСОБА_2 ). Також, до пільгового стажу не входить період трудової діяльності:
-роботи з 08.10.1985 по 26.03.2006 згідно довідки від 02.11.2020 №21, оскільки довідка не відповідає додатку №5, а саме відсутній підпис головного бухгалтера. Також згідно пільгової довідки за період роботи з 24.10.2000 по 09.04.2001 посада «ізолювальник на підземних роботах» не відповідає посаді згідно трудової книжки «маляр». Згідно пільгової довідки за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 посада маляр поверхневих робіт з 02.08.2004;
-згідно пільгової довідки від 02.11.2020 №21 підсумок пільгового стажу за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 вказано Список 1, а не Список 2.
При цьому, позивач зазначає, що зазначене твердження відповідача 1 стосовно розгляду заяви та наданих документів суперечить дійсності, оскільки стаж роботи за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 та довідки №21 від 02.11.2020 становить понад 10 років, ас саме:
1) період роботи в будівельно-монтажному управлінні №3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра з 08.10.1985 по 21.08.1992 (без урахування відпустки по догляду за дитиною з 13.10.1988 по 18.10.1989 та 19.02.1990 по 18.10.1991) - 4 роки 2 місяці 9 днів;
2)період роботи в Будівельно-монтажному управлінні №3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра поверхневих робіт з 12.10.2002 по 26.03.2006 - 3 роки 5 місяців;
3)період роботи в будівельно-монтажному управлінні №3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра 4 розряду з 22.08.1992 по 06.12.1999 - 7 років 3 місяці.
У зв'язку з неправомірними діями Відповідача 1, до страхового стажу позивача не було зараховано певні періоди пільгового стажу.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.66).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 16.07.2025 (а.с.70-117) представник ГУ ПФУ у Волинській області позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.
В обґрунтування своє позиції зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо призначення пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та доданими документами. За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Статтею 3 Закону № 1058 визначено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права на пенсійні виплати та пенсійний вік чоловіків і жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, ОК-5, трудова книжка, довідка про стаж роботи), страховий стаж складає 38 років 8 місяців 10 днів; пільговий стаж за списком № 2 - відсутній.
За результатами розгляду поданих документів до пільгового стажу позивача не зараховано: періоди роботи згідно довідки № 21 від 02.11.2020 з 08.10.1985 по 26.03.2006, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 - відсутній підпис головного бухгалтера; дані, що зазначені у довідці не відповідають первинним документам (накази та картки Ф-Т2). Також згідно пільгової довідки за період роботи з 24.10.2000 по 09.04.2001 посада «ізолювальник на підземних роботах» не відповідає посаді згідно трудової книжки «маляр». Згідно пільгової довідки за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 посада маляр поверхневих робіт, однак згідно трудової книжки переведено маляром поверхневих робіт з 02.08.2004, а також у підсумку пільгового стажу за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 вказано Список № 1, а не Список № 2.
Пунктом 8 названого Порядку передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Таким чином, при вивченні права Позивача на призначення пенсії, спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області згідно наданих документів до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.10.1985 по 31.07.1986 згідно диплому НОМЕР_2 від 31.07.1986, оскільки дошлюбне прізвище не відповідає прізвищі в дипломі ( ОСОБА_2 ).
Відповідальність за достовірність та повноту подання документів для призначення пенсії покладається на заявника. Враховуючи вищевикладене, періоду навчання до страхового стажу для обчислення розміру пенсії відповідно до Закону № 1058-IV можливе за умови підтвердження факту навчання у встановленому законом порядку.
У поданому відзиві від 29.08.2025 №2600-0803-8/124427 ГУ ПФУ в м.Києві зазначило, що позов не визнає та вказує, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 12.08.1993 №637, страховий стаж складає 38 років 8 місяців 10 днів; пільговий стаж за списком 32 - відсутній.
До страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.10.1985 по 31.07.1986 згідно диплом НОМЕР_2 від 31.07.1986, оскільки дошлюбне прізвище не відповідає прізвищі в дипломі ( ОСОБА_2 ).
До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи згідно довідки №21 від 02.11.2020 з 08.10.1985 по 26.03.2006, оскільки довідка не відповідає додатку №5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 - відсутній підпис головного бухгалтера. Також згідно пільгової довідки за період роботи з 24.10.2000 по 09.04.2001 посада 2ізолювальник на підземних роботах» не відповідає посаді згідно трудової книжки «маляр». Згідно пільгової довідки за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 посада маляр поверхневих робіт , однак згідно трудової книжки переведено маляром поверхневих робіт з 02.08.2004, а також у підсумку пільгового стажу за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 вказано список №1, а не Список №2.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ у м.Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву та додані до неї матеріали, за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області та прийнято рішення, яким позивачу відмовлено в призначених пенсії на пільгових умовах (а.с.60).
Згідно вказаного рішення страховий стаж заявника складає 38 років 08 місяців 10 днів, за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не враховано період навчання з 01.10.1985 по 31.07.1986 згідно диплом НОМЕР_2 від 31.07.1986, оскільки дошлюбне прізвище не відповідає прізвищі в дипломі ( ОСОБА_2 ), періоди роботи згідно довідки №21 від 02.11.2020 з 08.10.1985 по 26.03.2006, оскільки довідка не відповідає додатку №5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 - відсутній підпис головного бухгалтера. Також згідно пільгової довідки за період роботи з 24.10.2000 по 09.04.2001 посада ізолювальник на підземних роботах» не відповідає посаді згідно трудової книжки «маляр». Згідно пільгової довідки за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 посада маляр поверхневих робіт , однак згідно трудової книжки переведено маляром поверхневих робіт з 02.08.2004, а також у підсумку пільгового стажу за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 вказано список №1, а не Список №2.
Позивач, згідно з дипломом НОМЕР_2 Київського середнього професійно-технічного училища від 31.07.1986, в прізвищі позивача зроблено помилку, а саме замість вірного - ОСОБА_3 , зазначено - ОСОБА_3 (а.с.31).
Згідно довідки №21 від 02.11.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній ОСОБА_1 за період з 08.10.1985 по 21.08.1992 виконувала роботу із застосування нітрофарб, під час будівництва житлових будинків та тунелів, станцій Київського метрополітену, за посадою маляр. З 24.10.2000 по 09.04.2001 виконувала гідроізоляційні роботи середньої складності під час будівництва закритим способом тунелів, станцій Київського метрополітену, за посадою ізолюваник на підземних роботах. З 10.04.2001 по 26.03.2006 виконувала роботи фарбування із застосуванням нітрофарб, під час будівництва житлових будинків та тунелів, станцій Київського метрополітену, за посадою маляр поверхневих робіт. До уточнюючої довідки не включений пільговий стаж за період з 22.08.1992 по 23.10.2000 за відсутності проведення атестації робочого місця. Дана довідка затверджена підписом начальника та начальника відділу кадрів (а.с.34-35).
Вважаючи дії відповідача щодо не врахування періодів роботи до страхового стажу, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01.01.2004.
До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічна за змістом норма статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Зі спірного рішення про відмову у призначені пенсії №263040005160 від 04.03.2025 винесеного ГУ ПФУ у Волинській області слідує, що вік заявниці становить 57 років при цьому страховий стаж складає 38 років 08 місяців 10 днів, пільговий стаж за списком №2 відсутній.
За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (пункт 2 Порядку №383).
Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Зі спірного рішення судом встановлено, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.10.1985 по 31.07.1986 згідно диплому НОМЕР_2 від 31.07.1986, оскільки дошлюбне прізвище не відповідає прізвищу в дипломі ( ОСОБА_2 ).
Як слідує з матеріалів справи, а саме свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_4 , прізвище позивачки зазначено як ОСОБА_3 (а.с.106).
Крім того, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , дошлюбне прізвище ОСОБА_1 зазначено як ОСОБА_3 (а.с.109).
Диплом серії НОМЕР_2 виданий 31.07.1986 Державним комітетом Української РСР по професійній освіті видано на прізвище ОСОБА_3 (а.с.167).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи (включно з періодами навчання), є трудова книжка. У разі відсутності трудової книжки або відповідних записів, стаж підтверджується іншими документами, виданими за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пункт 8 Порядку №637 передбачає, що період навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Доводи відповідача-1 щодо неможливості зарахування періоду навчання через розбіжність у прізвищі (« ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ») є необґрунтованими. Пенсійний фонд, згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV та пунктами 1.8, 3.3 Порядку №22-1, зобов'язаний витребовувати додаткові документи та надавати допомогу заявнику в їх отриманні. В цьому випадку, наявність диплому є достатнім підтвердженням факту навчання та його періоду. Незначні розбіжності у написанні прізвища, особливо якщо інші дані (ім'я, по батькові, дата народження) збігаються, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, особливо враховуючи, що ці документи були видані давно і за межами України. Покладання на позивача тягаря доведення таких обставин, які можуть бути перевірені Пенсійним фондом шляхом відповідного запиту, є протиправним.
Суд погоджується з позицією позивача, що неналежне оформлення документів з вини навчального закладу не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22 та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.
Стосовно періодів роботи, які підлягають до зарахування до пільгового стажу з 08.10.1985 по 26.03.2006, суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи відповідачем у спірному рішенні не зараховано періоди роботи згідно довідки № 21 від 02.11.2020, а саме:
з 08.10.1985 по 26.03.2006, оскільки довідка не відповідає додатку №5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 - відсутній підпис головного бухгалтера; дані, що зазначені у довідці не відповідають первинним документам (накази та картки Ф-Т2);
також згідно пільгової довідки за період роботи з 24.10.2000 по 09.04.2001 посада «ізолювальник на підземних роботах» не відповідає посаді згідно трудової книжки «маляр»;
згідно пільгової довідки за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 посада маляр поверхневих робіт, однак згідно трудової книжки переведено маляром поверхневих робіт з 02.08.2004, а також у підсумку пільгового стажу за період роботи з 10.04.2001 по 26.03.2006 вказано Список № 1, а не Список № 2.
З цього приводу суд зазначає, що як визначено статтею 62 Закону №1788-XII, частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як свідчать записи трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 позивач:
08.10.1985 - прийнята маляром 2 розряд в будівельно-монтажне управління №3 Київметробуд (запис №1, згідно наказу №173-к від 08.10.1985);
01.08.1986 присвоєно 4 розряд маляра (запис №2, наказ №157-к від 31.07.1986);
01.08.1987 у зв'язку з введенням нових умов оплати праці встановлено третій розряд маляра будівельника (запис №3, наказ №242 від 28.08.1987);
31.05.1992 переведена маляром 4 розряду громадських робіт )запис №4, наказ №43к від 3.03.1992);
01.04.2001 у зв'язку з веденням нового Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників випуск 64 Розділ 2 2000 року підтвердити 4 розряд маляра (запис №5, наказ №61-к від 10.04.2001);
02.08.2004 переведена маляром 5 розряду поверхневих робіт (запис №6, наказ №129 від 02.08.2004);
27.03.2006 переведено робітницею виробничих лазень з повним робочим днем (запис №7, наказ №41 від 31.03.2006).
Як вже було зазначено вище, підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Таким чином уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу застосовуються виключно за відсутності відомості у трудовій книжці.
Отже, в даному випадку суд зазначає, що факт роботи позивача у спірні періоди на посадах, які відносяться до Списку №2 підтверджується відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Також суд зазначає, що у випадку не достатності документів, або наявності труднощів у їх отриманні пенсійний орган надає особі, що звернулася за призначенням пенсії допомогу, проте відповідачем не надано доказів надання допомоги позивачу у отриманні додаткових документів.
Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні позивача до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії позивачем подана копія трудової книжки, в якій містяться записи про періоди роботи позивача, а також посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, записи завірені підписом повноважних осіб та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Порядку №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
У свою чергу, позивачем надано трудову книжку, яка є єдиним і беззаперечним доказом, що останній має право на пенсію відповідно до вищезазначених правових норм чинного законодавства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №156/173/17.
Суд звертає увагу на те, що з боку відповідача відсутні будь-які зауваження щодо правильності заповнення трудової книжки позивача чи наявності інших обставин, які б могли викликати обґрунтовані сумніви у достовірності зазначених у ній даних.
Суд наголошує, що відповідачем-1 у даному випадку не спростовано факт зайнятості позивача на посаді, що передбачена Списком №2 затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, що діяв до 26.01.1991 року та Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, а лише вказано на певні недоліки в заповнені уточнюючої довідки, що не мають вплив на визначення періодів роботи позивача на такій посаді, та інших відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, як-то: відомостей щодо професії або посади; характеру виконуваної роботи; первинних документів за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі щодо атестації робочого місця.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи з період роботи в Будівельно-монтажному управлінні №3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра з 08.10.1985 по 21.08.1992; період роботи в Будівельно-монтажному управлінні № 3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра поверхневих робіт з 12.10.2002 по 26.03.2006 та період роботи в Будівельно-монтажному управлінні № 3 ПАТ «Київметробуд» на посаді маляра 4 розряду з 22.08.1992 по 06.12.1999.
Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об'єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих загальний стаж документах, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач-2 як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування позивачу спірних періодів його роботи до страхового стажу для призначення пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі “Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі “Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України»).
Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» №137-V 14 вересня 2006 року, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі “Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути “існуючим майном» або “виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи “законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі “Стреч проти Сполучного Королівства» (“Stretch - United Kingdom» № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття “майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як “наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого “права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини “Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися “активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є “активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (“Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Одночасно суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії звернулася 25.02.2025, тому суд вважає, що право на отримання пенсії за віком у позивача виникло з 25.02.2025 (тобто, з дня звернення із заявою про призначення пенсії).
При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити переведення на пенсію державного службовця є саме ГУ ПФУ у Волинській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ в м. Києві визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в м. Києві заявлені безпідставно.
Відповідно до повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 04.03.2025 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.10.1985 по 31.07.1986 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 31.07.1986 та зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в Будівельно-монтажному управлінні №3 ПАТ «Київметробуд» з 08.10.1985 по 21.08.1992; з 12.10.2002 по 26.03.2006; з 22.08.1992 по 06.12.1999 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 25.02.2025 (з дня звернення із заявою про призначення пенсії). В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, в сумі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №263040005160 від 04.03.2025 на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.10.1985 по 31.07.1986 згідно диплому серії НОМЕР_2 від 31.07.1986 та зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в Будівельно-монтажному управлінні №3 ПАТ «Київметробуд» з 08.10.1985 по 21.08.1992 (без урахування відпустки по догляду за дитиною з 13.10.1988 по 18.10.1989 та з 19.02.1990 по 18.10.1991 ); з 12.10.2002 по 26.03.2006; з 22.08.1992 по 06.12.1999 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 25.02.2025 (з дня звернення із заявою про призначення пенсії).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідч-2: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, Київська область, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя А.Я. Ксензюк