Справа № 991/9160/25
Провадження №11-сс/991/654/25
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
04 листопада 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрювана ОСОБА_9 не з'явилася, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52024000000000354 від 11 липня 2024 року стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженка м.Прилуки Чернігівської області, місце останнього проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року стосовно підозрюваної ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою і постановлено, що після її затримання, не пізніше як через 48 годин із часу її доставки до місця кримінального провадження, розглянути за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування і суду, вона оголошена у міжнародний розшук. Разом з тим, у судовому засіданні не встановлено, що існують ризики, які визначені п.п.2-5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_9 . Орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру від 20 листопада 2023 року у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому вона набула статусу підозрюваної.
30 вересня 2025 року та 02 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга та доповнення до неї захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 , у яких він просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання детектива НАБУ залишити без задоволення. На його думку, судове рішення є незаконним, оскільки не відповідає принципам законності та обґрунтованості, висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; мотиви судового рішення не підтверджуються доказами, які містяться у матеріалах справи. Вважає, що ОСОБА_9 не оголошена у міжнародний розшук, а тому відсутні підстави для обрання їй запобіжного заходу у порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК України. Оголошення особи у міжнародний розшук здійснюється шляхом публікації «червоного повідомлення» у відповідних базах, після надходження запиту/звернення. Невиконання такої процедури, або її виконання з порушенням встановленого порядку не призведуть до оголошення особи у міжнародний розшук, навіть за умови наявності постанови органу досудового розслідування. Проте, до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів, якими підтверджується вжиття стороною обвинувачення заходів щодо оголошення розшуку ОСОБА_9 , у тому числі міжнародного. Надана копія постанови про розшук є лише формальним рішенням, яким не доводиться відповідна обставина. На підтвердження відсутності обставин оголошення міжнародного розшуку стосовно ОСОБА_9 слідчому судді надавався лист Комісії Інтерполу з контролю за файлами від 15 травня 2025 року №CCF/133/R459.25, а також скріншот, зроблений під час огляду відповідного сайту Інтерполу. Крім того, ОСОБА_9 не перебуває у розшуку в Україні, що підтверджується листом №1142662024 від 21 серпня 2024 року (469992), та скріншотом, зробленим під час огляду відповідного сайту МВС України. Постанова про оголошення ОСОБА_9 у розшук є незаконною, оскільки її жодного разу не викликали до слідчого чи прокурора з дотриманням вимог ст.135 КПК України у вказаному кримінальному провадженні. За відсутності належного повідомлення про виклик ОСОБА_9 відсутні і підстави стверджувати, що вона не з'явилася до слідчого або прокурора без поважних причин, а тому відсутні правові підстави для оголошення її у розшук. У судовому засіданні ОСОБА_9 особисто надала пояснення, що вона з дочкою виїхала за межі України ще на початку 2022 року, після вторгнення росії на територію України. Востаннє вона відвідувала Україну у жовтні-листопаді 2023 року та виїхала 05 листопада 2023 року, тобто до дати складання повідомлення про підозру від 20 листопада 2023 року. Виїзд за межі країни не був пов'язаний з її бажанням переховуватись від правоохоронного органу, а проживання за кордоном не є намаганням уникнути відповідальності, що підтверджується, у тому числі, висновком судово-психологічної експертизи. Виїзд ОСОБА_9 за межі території України був вимушений, зумовлений військовими подіями, у свою чергу відсутність викликів та невручення їй повісток про виклик, особливості її психіки, є поважними причинами неявки до суду. За відсутності підстав для оголошення ОСОБА_9 у розшук, у тому числі міжнародний, і за відсутності самого розшуку, слідчий суддя не мав підстав для обрання їй запобіжного заходу у порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК України. Крім того, ОСОБА_9 була присутня у судовому засіданні. Повідомлення про підозру, на його думку, є необґрунтованим, оскільки ДП «УСС» не вважає себе потерпілим та стверджує, що не зазнавало майнової шкоди внаслідок дій товариств. Висновок експерта від 27 жовтня 2023 року є необґрунтованим, оскільки розмір шкоди підтверджений умовно, з огляду на те, що ДП «УСС» не могло здійснювати закупівлю програмного забезпечення (далі- ПЗ) у нерезидента «Epam Systems», так як вчинення вказаних дій заборонялось законом. Станом на 2021 та 2022 роки законодавством визначались певні умови (обмеження) щодо можливої участі нерезидентів у виконанні завдань (проектів), включених до такої програми. Виходячи з їх змісту, компанія-нерезидент не могла самостійно та безпосередньо виступати виконавцем завдань (проектів), включених до Національної програми інформатизації, а отже й взагалі брати участь у закупівлях, стосовно яких ведеться досудове розслідування. ДП «УСС» не могло закупати ПЗ у ТОВ «ЕПАМ Системз», оскільки воно не мало у власності відповідного ПЗ, право власності належало «Epam Systems inc.» (США). У клопотанні, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.184 КПК України, не наводились обґрунтування та обставини, які б вказували на неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, щоб запобігти зазначеним ризикам. Отже, слідчим суддею під час постановлення ухвали не враховані вимоги ч.2 ст.194 КПК України. Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу стороною захисту зазначалось, що на теперішній час діючий КПК України надає можливість стороні обвинувачення здійснювати спеціальне досудове розслідування (in absentia). Затримання, екстрадиція та доставлення в Україну це обмеження прав ОСОБА_9 , позбавлення її волі на певний час. Слідчим суддею також не надана оцінка негативного впливу обраного запобіжного заходу на права малолітньої дочки ОСОБА_9 . ОСОБА_9 самостійно займається вихованням своєї малолітньої дочки, вона є її єдиним утримувачем. Рятуючи її від психологічних стресів та зривів, обумовлених постійними обстрілами та тривогами у місті Києві, вона ще на початку 2022 року вимушена була вивезти дитину з країни та проживати увесь цей час за кодоном.У разі виконання оскаржуваної ухвали та затримання ОСОБА_9 малолітня дочка залишиться сама та буде позбавлена батьківської опіки, засобів до існування тощо. Визначаючи підозру обґрунтованою, слідчий суддя взяв до уваги похідний доказ, що містить умовні та сумнівні висновки та залишив поза увагою доказ, у якому безпосередньо та об'єктивно зазначені відомості, які мають значення для кримінального провадження. Протоколи огляду листування з мобільного телефону, вилученого при проведенні обшуку у ОСОБА_10 , на який посилається слідчий суддя як на підставу обґрунтованості підозри, є недопустимим доказом, оскільки відомості здобуті з джерела, що отримано внаслідок протиправного порушення стороною обвинувачення основоположних прав людини - права приватної власності та права на приватне спілкування: мало місце протиправне заволодіння і утримання мобільного телефону та втручання у приватне спілкування за відсутності дозволу володільця або слідчого судді.Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді зазначає необізнаність з мотивами ухваленого судового рішення та отримання повного тексту ухвали поза межами строків оскарження.
03 листопада 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора, в яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 , оскільки ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою. Положення чинного КПК України покладають на прокурора обов'язок надати докази на підтвердження оголошення підозрюваного, зокрема, у міжнародний розшук, та не зобов'язують доводити факт перебування такої особи у розшуку. Факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук, як один з різновидів розшуку) підтверджується постановою слідчого (детектива). Вказана умова в даному випадку була дотримана, а тому відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук особи не свідчить про не оголошення особи у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов'язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук). ОСОБА_9 неодноразово викликалася детективом НАБУ для проведення слідчих дій, зокрема, повістками від 24 листопада 2023 року на 28 листопада 2023 року, від 24 листопада 2023 року на 30 листопада 2023 року, від 15 січня 2024 року на 16 січня 2024 року, від 15 січня 2024 року на 18 січня 2024 року. Вказані повістки, з урахуванням того, що вона не перебувала на території України, було скеровано їй засобами телефонного зв'язку на належний їй номер у месенджері WhatsApp саме для того, щоб особа достеменно була обізнана про факт такого виклику, і такий виклик не носив формальний характер. На вказані повідомлення та повістки ОСОБА_9 відповідала, що не може з'явитися на виклик, оскільки не могла залишити в іншій країні свою дитину, яку, з її слів, ховала від обстрілів. Тобто факт отримання нею вказаних повісток фактично було нею підтверджено. Крім того, причини неявки, які повідомлялися ОСОБА_9 як підстава для нез'явлення, не є поважними, оскільки як випливає із матеріалів клопотання, обґрунтовуючи неможливість приїзду в Україну необхідністю захисту неповнолітньої дитини від обстрілів, ця дитина під час воєнного стану неодноразово приїжджала в Україну, про що свідчать дані Державної прикордонної служби України щодо перетину нею державного кордону. Таким чином, орган досудового розслідування забезпечив вручення як повідомлення про підозру, так і повісток про виклик, не з'явлення за якими до детектива НАБУ й було підставою для оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук. Доводи сторони захисту, що судове рішення є незаконним, у зв'язку з участю підозрюваної ОСОБА_9 у судовому засіданні у режимі відеоконференції, є необґрунтовані, оскільки таке клопотання було подано безпосередньо стороною захисту та в апеляційній скарзі не наведено, яким чином участь підозрюваної у судовому засіданні порушує її права. Доводи щодо необґрунтованості підозри та відсутності ризику спростовуються доказами, що долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні захисник підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.
Захисник підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених ній.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на мотиви заперечень, які подані на неї. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просила залишити його без змін.
У судове засідання підозрювана ОСОБА_9 не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.6 ст.193 КПК України її неприбуття не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
З матеріалів справи вбачається, що під час оголошення ухвали слідчого судді був присутній захисник підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 та прокурор.
Таким чином, з урахуванням положень ст.115, 395 КПК України, останнім днем строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді для захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 було 29 вересня 2025 року, разом з тим апеляційна скарга була подана через підсистему «Електронний суд» 30 вересня 2025 року, тобто поза межами строку апеляційного оскарження.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18 (провадження №51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення у порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що копія повного тексту ухвали слідчого судді від 24 вересня 2025 року захиснику надіслана 30 вересня 2025 року на його електронну пошту, а вручена захиснику підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 06 жовтня 2025 року, що підтверджується відомостями, які містяться на офіційному сайті Укрпошти.
Таким чином, у зв'язку з необізнаністю захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 з мотивами оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що строк для подачі апеляційної скарги пропущений з поважних причин, а тому клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення, враховуючи межі апеляційного розгляду відповідно до ч.1 ст.404 КПК України.
Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме ст.575 КПК України, якою передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності. Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині необхідності реалізації постанови про оголошення підозрюваної у міжнародний розшук в порядку міжнародної правової допомоги для констатації факту такого оголошення.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000354 від 11 липня 2024 року, яке виділено з матеріалів кримінального провадження №52022000000000431 від 23 грудня 2022 року, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
Дії ОСОБА_9 сторона обвинувачення кваліфікує як пособника, яка у складі організованої групи, діючи у межах єдиного злочинного плану, впродовж 2021-2022 років надавала вказівки та поради необхідні для вчинення злочину, контролювала надходження та подальше переведення коштів, отриманих під час створення та модернізації ІС «Платформа», вживала заходів щодо приховування посередницької ролі ТОВ «Інсайд Солюшнс» та ТОВ «Сембер Трейд», а також іншим чином забезпечувала діяльність підконтрольних компаній, що призвело до заволодіння коштами ДП «УСС» на загальну суму 62 016 351 грн.
20 листопада 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
Сторона захисту вказує, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року є незаконною, оскільки підозра вчинення ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, є не обґрунтованою.
Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, виходячи з такого.
З поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
З ухвали слідчого судді від 24 вересня 2025 року, вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що підозра ОСОБА_9 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України є обґрунтованою, оскільки дане твердження ґрунтується на досліджених доказах. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 у продовж 2021-2022 років отримувала дохід від ТОВ «НВП «Меридент», засновником якого є ОСОБА_11 , та згідно матеріалів справи здійснювала функції щодо фінансово-бухгалтерського супроводження груп компаній, які підконтрольні ОСОБА_11 . У свою чергу ОСОБА_11 з 2020 року є фактичним контролером ТОВ «Інсайд Солюшенс» через яке було здійснено постачання ПЗ до ДП «УСС» П3 ІС «Платформа» за договором №12.758/21 на загальну суму у розмірі 118 794 158 грн, придбавши це ж ПЗ у компанії «ЕПАМ Системз» та ПАТ «ІІТ» за 95 182 733 грн (різниця становить 23 611 425 грн.). Крім того, ОСОБА_11 з 2021 року є фактичним контролером ТОВ «Сембер Трейд» через яке було здійснено постачання до ДП «УСС» пакетів оновлення ПЗ ІС «Платформа» за договором №12.624/22 загальною вартістю 166 212 000 грн, придбавши це ж ПЗ у компанії «ЕПАМ Системз» за 127 807 074 грн (різниця становить 38 404 926 грн). Зміст доказів, які долучено до матеріалів справи підтверджує, що ОСОБА_9 проводила переговори з учасниками організованої групи з числа працівників ДП «УСС», а тому має відношення до обставин даного кримінального провадження. Крім того, на підтвердження кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, стороною обвинувачення надано висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №3890-23 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 27 жовтня 2023 року, з якого вбачається, що розмір майнової шкоди (збитків) ДП «УСС» унаслідок закупівлі ПЗ необхідного для створення та функціонування ІС «Платформа» у ТОВ «ІНСАЙД СОЛЮШНС» за договором №12.758/21 від 28 вересня 2021 року становить 23 611 425 грн, та у ТОВ «СЕМБЕР ТРЕЙД» за договором №12.624/22 від 03 листопада 2022 року - 38 404 926 грн. (т.4, а.с.236-258). Такод закупівля ПЗ здійснена з безпідставним присвоєнням грифу секретності для уникнення процедури публічних закупівель. Доводи сторони захисту, що слідчий суддя безпідставно не взяв до уваги зміст листа ДП «УСС» №12-2026 від 28 серпня 2024 року, згідно якого ДП «УСС» не обліковує вказані у підозрі збитки та не зверталось із заявами про вчинення злочину, не можуть бути підставою для визнання недоведеною суми шкоди, оскільки кримінальне провадження за ст.191 КК України не є провадженням приватного обвинувачення. Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Стороною захисту не було надано доказів на спростування висновку експертів, який надано стороною обвинувачення.
Доводи апеляційної скарги щодо не порушення процедури закупівель колегія суддів вважає безпідставними, оскільки доказами, долученими до матеріалів справи сторона обвинувачення доводить безпідставність не проведення прямої закупівлі у власника розробки ПЗ (висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №3890-23 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 27 жовтня 2023 року), оскільки було безпідставно накладено гриф секретності та усунено інших розробників ПЗ на території України.
Доводи сторони захисту щодо не набуття ОСОБА_9 статусу підозрюваної не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.
Згідно зі ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч.1 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно зі ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч.2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2023 року ОСОБА_9 перетнула державний кордон країни в напрямку виїзду з України у пункті пропуску «Косино» та з того часу до України не поверталася (т.1, а.с.83).
Внаслідок не встановлення місцезнаходження ОСОБА_9 та неможливість особистого вручення її повідомлення про підозру детективи НАБУ повідомили ОСОБА_9 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, у порядку, визначеному ст.111, 135 КПК України. Зокрема, відповідно до рапорту детектива НАБУ від 20 листопада 2023 року з метою вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру органом досудового розслідування здійснено виїзд за місцем її реєстрації у АДРЕСА_1 та встановлено її відсутність. 20 листопада 2023 року о 16 год 55 хв повідомлення про підозру ОСОБА_9 та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного під розписку вручені начальнику ЖЕД-205 ОСОБА_12 як представнику житлово-експлуатаційної організації за місцем реєстрації ОСОБА_9 (т.1, а.с.45). Відповідно до положень ч.1 ст.135 КПК України, 20 листопада 2023 року повідомлення про підозру ОСОБА_9 також додатково надіслано шляхом направлення відповідного файлу засобами програм обміну цифрових повідомлень (месенджер) WhatsApp на її особистий номер телефону. Після направлення повідомлення про підозру телефоном, у вказаному месенджері ОСОБА_9 підтвердила отримання повідомлення про підозру та ознайомлення з ним (т.1, а.с.56-61).
Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту в частині незаконності оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_9 , колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Підозрювана ОСОБА_9 знала про наявність повідомлення про підозру щодо неї, викликана у встановленому законом порядку на 28 листопада 2023 року та 30 листопада 2023 року, 16 січня 2024 року та 18 січня 2024 року (т.1 а.с.59, т.6 а.с.27-34), оскільки підтвердила, що перебуває за межами України, приїхати на виклик не має можливості у зв'язку з сімейними обставинами, зокрема неможливістю залишити дитину в іншій країні, тощо, а тому 27 травня 2024 року, ОСОБА_9 у встановленому законом порядку оголошена у міжнародний розшук. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2023 року дочка підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_13 в'їхала у пункті пропуску Чоп (Тиса) на територію України та 07 січня 2024 року, через пункт пропуску Дзвінкове, виїхала за межі України. ОСОБА_9 ж до 20 листопада 2023 року неодноразово перетинала кордон України. Разом з тим лише після складення повідомлення про підозру вона не повертається на територію України, мотивуючи своє рішення повномасштабним вторгненням рф, яке має місце з лютого 2022 року. Наданий стороною захисту висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №24/25-27 від 09 квітня 2025 року не підтверджує відсутність ризику переховування від органу досудового та суду, а на думку колегії суддів, свідчить про ухилення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, оскільки наявність такого висновку не є підставою для увільнення від обов'язку з'являтися на виклики до слідчого чи суду. Посилання на лист Національної поліції України №114266-2024 від 21 серпня 2024 року (т.5, а.с.46) як на підставу порушення процедури оголошення підозрюваної у розшук свідчить про невиконання вказаної постанови на території України. Разом з тим, у даному випадку має значення інша постанова - постанова про оголошення її у міжнародний розшук. Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги про неможливість повернення ОСОБА_9 до України у зв'язку із захистом дитини від наслідків збройного конфлікту у сукупністю з наданими доказами свідчать протилежному, зокрема її наміру ухилитися від кримінальної відповідальності посилаючись на сімейні обставини.
Кримінальний процесуальний кодекс України визначає необхідність оголошення міжнародного розшуку, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ, шляхом винесення постанови про оголошення підозрюваної ОСОБА_9 у міжнародний розшук.
Як вбачається з інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно- телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» ОСОБА_9 05 листопада 2023 року перетнула державний кордон України у пункті пропуску «Косино» та на момент оголошення розшуку на територію України не поверталася. Відомості про її повернення інформація з системи «Аркан» не містять.
Відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, етап здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування) та завірена копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування. Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошеною у міжнародний розшук.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту, що ОСОБА_9 оголошена у міжнародний розшук у відповідності до КПК України, оскільки інформація про прийняття вищезазначеного судового рішення є однією з підстав для публікації «Червоного оповіщення». Окрім цього, обов'язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначена вимога міститься у ч.2 ст.58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника про формальність та незаконність оголошення ОСОБА_9 у розшук є необґрунтовані.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту, що ОСОБА_9 оголошена у міжнародний розшук у відповідності до КПК України. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної в міжнародний розшук від 27 травня 2024 року є достатнім підтвердженням факту оголошення особи в міжнародний розшук у розумінні вимог ст.281 та ч.6 ст.193 КПК України.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 (ч.5 ст.191 КК України), який є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; високий рівень отримуваних доходів, можливість вільного пересування за межі території України під час дії воєнного стану в Україні, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику, зазначеного у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду та підстав для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доводи сторони захисту про відсутність ризику переховування ОСОБА_9 від органу досудового розслідування та суду колегія суддів визнає необґрунтованими, з огляду на її процесуальну поведінку, яка свідчить про ухилення від кримінальної відповідальності з врахуванням позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15. Так, підозрюваній ОСОБА_9 відомо про факт та обставини здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, проте замість обстоювання нею своєї правової позиції у суді, вона ухиляється від повернення до України, маючи на це можливість. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що разом з підозрюваною ОСОБА_9 за кордоном проживає її дочка, чоловік помер у 2025 року, тобто у неї відсутні міцні соціальні зв'язки в Україні, що підтверджує існування ризику переховування від досудового розслідування та суду.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині незаконності ухвали слідчого судді, оскільки підозрювана ОСОБА_9 брала участь у режимі відеоконференції, колегія суддів зазначає таке.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №991/3440/20 зазначила, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч.6 ст.193 КПК України, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст.25 Європейської конвенції про видачу правопорушників. За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена в ч.6 ст.193 КПК України, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Об'єднана палата вважає, що такий імперативний обов'язок покладено на слідчого суддю, суд саме з метою дотримання прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого на участь у судовому розгляді та реалізації відповідних прав.
У даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Участь підозрюваної у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку не спростовує факту ухилення її від явки до органу досудового розслідування і суду та від факту оголошення у міжнародний розшук. Здійснювати чи ні провадження у режимі відеоконференції є правом слідчого судді, суду а не обов'язком. Підозрювана має можливість безперешкодного в'їзду в Україну та оголошення воєнного стану не перешкоджає її явці у судове засідання безпосередньо до суду, який розглядає справу, чи в інший суд. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ОСОБА_9 , незважаючи на наявність неповнолітньої дитини, регулярно приїжджала в Україну та перебувала тривалий час на її території, а тому процесуальна поведінка підозрюваної є її особистим вибором, пов'язаним з нападом рф.
Доводи сторони захисту, що слідчим суддею не взято до уваги, що підозрювана ОСОБА_9 є єдиною особою, яка утримує малолітню дитину є також необґрунтованими, оскільки обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч.6 ст.193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, дитина не малолітня, а неповнолітня. За своєю правовою природою цей захід не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження під час якого вже слідчий суддя буде вирішувати питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. Також КПК України містить положення щодо вжиття заходів відносно неповнолітніх дітей у разі затримання батьків за відсутності інших опікунів чи піклувальників.
Інші доводи апеляційних скарг були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має, у тому числі, право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.117, 131, 132, 176, 177, 182-183, 193, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, строк - поновити.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_9 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2025 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4