05 листопада 2025 року м. Чернівці
Справа № 726/3239/25
Провадження №22-ц/822/952/25
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача - Литвинюк І. М.,
суддів: Лисак І. Н., Перепелюк І. Б.,
секретар - Собчук І. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Мілінчук С. В.,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсною додаткову угоду про прощення боргу.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсною додаткову угоду про прощення боргу передано за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що додаткова угода, яка оскаржується, була укладена між позивачем та АТ КБ “ПриватБанк», який зареєстрований за адресою: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, що знаходиться у Печерському районі міста Києва.
Враховуючи, що місцезнаходження відповідача зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, суд дійшов висновку, що справа не належить до територіальної підсудності Садгірського районного суду м. Чернівці та підлягає передачі на розгляд Печерського районного суду м. Києва.
На вказану ухвалу суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до Садгірського районного суду м. Чернівці для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Посилається на те, що судом не враховано право позивача, передбачене приписами частини 8 статті 28 ЦПК України (альтернативна підсудність, за місцем виконання договору). Отже, така ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому є незаконною та необґрунтованою.
Вказує на те, що пункт 6.4 кредитного договору N9 ЕА/062384 від 01 вересня 2006 року встановлює, що виконання зобов'язання здійснюється за місцем перебування підрозділу банку - п'ятого міського відділення Чернівецької філії ПриватБанку, яке розташоване у м. Чернівці (вулиця Калинівська, 13А). Тобто місцем виконання договору належить до територіальної юрисдикція Садгірського районного суду м. Чернівці.
Верховний Суд у своїй практиці підтверджує, що у разі чітко встановленого місця виконання договору, позов може бути пред'явлений до суду за місцем такого виконання, що означає коректність вибору апелянтом (позивачем) саме Садгірського районного суду м. Чернівці для розгляду справи. Отже, вибір Садгірського районного суду м. Чернівці, як суду за альтернативною підсудністю за частиною 8 статті 28 ЦПК України, є законним і підтверджується судовою практикою у подібних відносинах.
У відзиві АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вказує на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції повністю відповідає вимогам процесуального закону.
З кредитного договору вбачається, що кредит надається ЗАТ КБ “ПриватБанк», яке було розташоване за адресою: 58020, м. Чернівці, вул. Калинівська, 13а, ЄДРПОУ 21419223, МФО 305299.
Відповідно до п. 6.4. кредитного договору №Е/V062384 від 01.09.2006 визначено, що виконання зобов'язання за цією угодою здійснюється за місцем перебування підрозділу банку, що надав кредит.
Позивач у позовній заяві зазначив, що користуючись своїм правом, встановленим частиною 8 статті 28 ЦПК України, пред'являє позов до Садгірського районного суду м. Чернівці, а саме пред'являє його за місцем виконання договору, тобто місцем знаходження банку.
24 січня 2023 року між АТ КБ “ПриватБанк», в особі керівника напрямку стягнення проблемної заборгованості ГО АТ КБ “ПриватБанк» Салівон О. В., і ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору №Е/V062384 від 01 вересня 2006 року про прощення частини заборгованості.
Додаткова угода, яка оскаржується, була укладена між позивачем та АТ КБ “ПриватБанк», який зареєстрований за адресою: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, що знаходиться у Печерському районі міста Києва.
За таких умов суд першої інстанції правомірно передав справу за територіальною підсудністю до Печерського районного суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача по справі.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у даній справі оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Територіальна підсудність (юрисдикція) це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Правила визначення територіальної підсудності цивільних справи унормовано у 3 параграфі 2 Глави І Розділу ЦПК України.
В порядку частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виняток із вказаного правила становлять альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Частиною першою статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду (частина друга статті 31 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Згідно зі статтею 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 127/30671/18 вказав на те, що відповідно до положень зазначеної норми (ч.8 ст.28 ЦПК України) за місцем виконання договору можуть пред'являтися позови за наявності однієї з наступних умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.
З позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання недійсною додаткову угоду №1 до кредитного договору №Е/V062384 від 01 вересня 2006 року, укладену 24 січня 2023 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 6.4 кредитного договору №Е/V062384 від 01 вересня 2006 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , виконання зобов'язання здійснюється за місцем знаходження підрозділу банку, що надав кредит.
В реквізитах сторін договору №Е/V062384 від 01 вересня 2006 року вказано: Чернівецька філія ПриватБанку п'яте міське відділення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 5.3 договору визначено, що всі зміни та доповнення до цього договору оформляються додатковими угодами, яка є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 24 січня 2023 року до кредитного договору №Е/V062384 від 01 вересня 2006 року визначено, що всі інші умови договору, що не суперечать умовам цієї додаткової угоди, лишаються незмінними.
За таких обставин, додаткова угода від 23 січня 2023 року є складовою частиною основного кредитного договору та не змінює виконання зобов'язання відповідно до пункту 6.4 кредитного договору.
Отже, місцем виконання договору є АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Садгірського районного суду м. Чернівці.
Оскільки сторонами кредитного договору №Е/V062384 від 01 вересня 2006 року визначено місце виконання договору, на що суд першої інстанції уваги не звернув, позивач на підставі частин 8, 16 ст. 28 ЦПК України має право за власним вибором пред'явити позов у цій справі за місцем реєстрації відповідача, або за місцем виконання договору.
Враховуючи наведене, позивач скористався процесуальним правом вибору суду для пред'явлення позову у відповідності до положень статті 28 ЦПК України та звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівці за місцем виконання договору, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для передання справи до Печерського районного суду м. Києва.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про непідсудність йому цієї справи не ґрунтується на вимогах процесуального закону та матеріалах справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2025 року про направлення справи за підсудністю скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І. М. Литвинюк
Судді: І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк