09 жовтня 2025 року
м. Чернівці
справа № 717/1085/25
провадження 22-ц/822/787/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова Оксана Володимирівна, на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року, головуючий у першій інстанції Кудиба З.І.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Зазначала, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Чагорською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області 16 травня 2008 року актовим записом № 06, розірваний рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що ОСОБА_2 проживає окремо, участі в утриманні дітей не бере.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів заробітку, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів, на кожну дитину щомісячно, починаючи з квітня 2024 року до повноліття дітьми.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментах за період з квітня 2024 року по березень 2025 року в орієнтовній сумі 38400 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2025 року в Україні, в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2025 року в Україні, в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., в апеляційній скарзі просить рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Вважає, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку є завищеним, не відповідає майновому стану ОСОБА_2 , не співмірний з віком дітей, їх потребами та обов'язку ОСОБА_1 утримувати дітей.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, не зазначено потреби дітей (відвідування гуртків, витрати на навчання, наявність хронічних захворювань та інше) та не надано доказів на підтвердження витрат щомісяця.
Судом першої інстанції не надано оцінки доводам ОСОБА_2 , викладеним у відзиві на позовну заяву, оцінки майновому стану, відсутності рухомого і нерухомого майна, постійного доходу.
Також не зазначено підстави відхилення судом запропонованого ОСОБА_2 розміру аліментів на утримання дітей 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу), який відповідає інтересам дітей та є достатнім.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано майновий стан ОСОБА_1 , наявності права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , дві земельні ділянки
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів частково, суд першої інстанції вважав, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів за минулий час з квітня 2024 року по березень 2025 року в орієнтовній сумі 38400 грн.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що діти проживають з матір'ю, батько ОСОБА_2 не надає утримання дітям.
Водночас судом першої інстанції враховано постійні витрати на дітей, пов'язані з освітою, харчуванням, медичним обслуговуванням, побутом та іншими життєвими необхідними потребами.
Також судом першої інстанції вказано, що ОСОБА_2 не надано доказів тяжкого матеріального становища, стану здоров'я, наявності на утриманні інших дітей як підстави для зменшення частки аліментів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що такий розмір утримання є обгрунтованим та справедливим, відповідає потребам дітей та забезпечує належне виконання ОСОБА_2 батьківського обов'язку.
Крім того, суд першої інстанції послався на відсутність доказів ухилення ОСОБА_2 від укладення договору про сплату аліментів чи приховування місця проживання, отриманого доходу.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Чагорською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області 16 травня 2008 року актовим записом № 06, розірваний рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Так частиною першою статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі№ 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) вказала, що за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів заробітку, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів, на кожну дитину щомісячно, починаючи з квітня 2024 року до повноліття дитини;
стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості по аліментах за період з квітня 2024 року по березень 2025 року в орієнтовній сумі 38400 грн.
Межі розгляду справи апеляційним судом окреслені в частині першій статті 367 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини четвертої вказаної статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, визначені Цивільним процесуальним Кодексом України межі перегляду справи апеляційним судом передбачають перевірку рішення суду першої інстанції лише в тій частині, в котрій воно було оскаржене, і лише з урахуванням наведених у апеляційний скарзі доводів.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по аліментах за період з квітня 2024 року по березень 2025 року в орієнтовній сумі 38400 грн не оскаржується.
Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
На підставі ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У справі, що переглядається, визначивши розмір аліментів на двох дітей по частини заробітку (доходу) щомісячно, судом першої інстанції не враховано положення частини другої статті 183 СК про обов'язок суду при стягненні аліментів на двох і більше дітей визначити єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів.
За вимогами ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини , стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних, чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина , наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів , доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
У матеріалах справи відсутні докази наявності у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Ураховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів ОСОБА_2 , відсутність на утриманні інших непрацездатних осіб, нерухомого та рухомого майна, грошових коштів, витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, інші обставини, що мають істотне значення, потреби дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідність та достатність розміру аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., на які є посилання в апеляційній скарзі, що висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості та справедливості розміру аліментів у вигляді частки усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину не відповідають обставинам справи, є не співмірними з віком дітей, їх потребами та обов'язку ОСОБА_1 утримувати дітей.
На підставі частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3196 гривень.
Закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
На підставі частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року в справі №916/3027/21 зазначила, що «обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21)».
У матеріалах справи відсутні докази щодо заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова О.В., в апеляційній не зазначає розмір заробітку (доходу), визнає позов в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Разом з тим ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на наявність нерегулярного доходу.
З огляду на наведене ОСОБА_2 не доведено, що розмір утримання не відповідає потребам дітей.
Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Отже, норми СК України не передбачають обов'язок батьків утримувати дитину в рівних частках.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Морозова Оксана Володимирівна, задовольнити частково.
Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
О. О. Одинак