05 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/7925/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Представник позивача адвокат Барилюк Андрій Анатолійович, в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару від 17.01.2025 за №UA205030/2025/000006/1, щодо вантажного транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель Atego 1018, номер шасі НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рахунком-накладною №Z-012005 від 02.01.2025 року між позивачем - ОСОБА_1 , як фізичною особою, та компанією-дилером EUROPA-EXPORT Nermin Muratagic, було укладено договір щодо придбання вантажного транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель Atego 1018, номер шасі НОМЕР_1 , з пробігом 330 000 км, перша реєстрація - лютий 2020 року.
З метою митного оформлення товару - вантажного транспортного засобу MERCEDES-BENZ, модель Atego 1018, номер шасі НОМЕР_1 , було подано до митниці митну декларацію за №25UA205030000605U0, де визначено митну вартість даного товару за шостим резервним методом в сумі 21 031,87 євро з урахуванням витрат на доставку вантажу.
Незважаючи на подання достатнього переліку документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за шостим резервним методом, митним органом 17.01.2025 було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за №UA205030/2025/000006/1 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товару за №UA205030/2025/000027.
В оскаржуваному рішенні посадова особа митного органу висловила припущення щодо можливого не включення до митної вартості всіх необхідних складових, зокрема витрат на винагороду водієві, про що відсутні відповідні відомості. Крім того, згідно з рахунком-накладною покупцем та отримувачем товару є ОСОБА_1 , тоді як у митній декларації країни експорту отримувачем зазначено ОСОБА_2 .
Однак позивач не має водійського посвідчення з відповідною категорією, необхідною для керування придбаним вантажним транспортним засобом. Разом з тим, під час придбання автомобіля було прийнято рішення, з метою економії коштів, здійснити його доставку до місця проживання власним ходом.
У зв'язку з цим, під час оформлення договору купівлі-продажу позивач скористалася допомогою свого знайомого - ОСОБА_2 . Саме за його сприяння було оформлено рахунок-фактуру, експортну декларацію та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. ОСОБА_3 також допоміг доставити транспортний засіб до найближчого паркувального майданчика. Зазначена допомога була надана на безоплатній основі, не передбачала грошової винагороди та не входить до витрат на доставку транспортного засобу.
Фактично доставку придбаного транспортного засобу MERCEDES-BENZ, модель ATEGO 1018, шасі № НОМЕР_1 , було здійснено сином позивача - ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом до кордону та особисто керував авто перетинаючи пункти пропуску як з боку Республіки Польща, так і з боку України.
Таким чином, доставку транспортного засобу було здійснено на безоплатній основі членом сім'ї позивача, що підтверджує відсутність витрат на транспортування.
Посилання митного органу на можливі неточності або неповноту заповнення окремих реквізитів у товаросупровідних документах є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. Такі документи складаються вантажовідправником - у даному випадку продавцем, а не позивачем як покупцем. Крім того, зазначені відомості жодним чином не впливають на формування митної вартості товару, оскільки не змінюють структури фактурної ціни.
Відтак, сумніви митного органу щодо можливого не включення всіх складових до митної вартості товару, а також посилання на неточності у заповнених товаросупровідних документах є безпідставними та не впливають на достовірність визначеної фактурної вартості.
Щодо свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (відомості про фірму, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця) вказує, що усталеною міжнародною практикою реалізація транспортного засобу може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Уважає, що заявлена вартість повністю узгоджується з документами, поданими позивачем, та є придатною для використання при визначенні митної вартості за шостим резервним методом. Незважаючи на це, митним органом не було надано жодної правової оцінки змісту вказаного звіту, його висновки не були спростовані або належним чином проаналізовані. Ігнорування зазначеного доказу без обґрунтованих пояснень свідчить про формальний підхід до розгляду поданих документів і є порушенням принципу всебічного, повного та об'єктивного розгляду поданих документів працівниками митниці, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-10).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 67).
У відзиві на позовну заяву від 05.08.2025 представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- продавець згідно інвойсу не відповідає власнику згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що свідчить про участь третіх осіб;
- у довідці про транспортні витрати вказано витрати на доставку транспортного засобу, однак не вказано винагороду водієві за здійснення доставки, отже існує ймовірність не включення всіх транспортних витрат;
- згідно інвойсу покупець та отримувач ОСОБА_1 , згідно митної декларації країни експорту отримувач Володимир Поліщук;
На письмову вимогу митного органу декларантом не надано додаткових документів в порядку частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) та подано лист від 17.01.2025 № 5175/1 про відсутність додаткових документів та не врахування 10-ти денного терміну.
Неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Звертає увагу суду, що декларантом до митного оформлення подано звіт №11/25 від 15.01.2025, згідно якого вартість автомобіля МВ-ATEGO 1018, що ввозиться на митну територію України на дату оцінки складає 20 661 євро. Крім того подано витяги з інтернет-джерел, згідно останніх вартість транспортних засобів коливається від 22 610 євро до 35 581 євро. При цьому, декларантом було заявлено митну вартість товару у розмірі 915 510,99 грн, що в перерахунку до курсу валюти становить 21 031,87 Євро, вказане підтверджується графою 12.
Зазначає, що жоден із вищевказаних товаросупровідних документів не підтверджують достовірність заявленої вартості, оскільки не підтверджують факт реального придбання товару за заявленою ціною, крім того, фактична вартість є вищою за ту, що зазначена у митній декларації. Відтак, подані декларантом документи не дають можливість вважати заявлену митну вартість достовірною, що суперечить вимогам статті 64 МК України.
Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару митну вартість товару від 17.01.2025 за №UA205030/2025/000006/1, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД №UA204130/2024/19448 від 07.12.2024).
З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим (арк. спр. 70-75).
Представник позивача 07.08.2025 у відповіді на відзив підтримав позицію, викладену у позові та додатково зазначає, що письмовими поясненнями, наданими ОСОБА_5 підтверджується, що він надавав допомогу ОСОБА_1 у придбанні транспортного засобу та оформленні необхідних документів на безоплатній основі, без отримання будь-якої грошової винагороди (арк. спр. 152-159).
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Від EUROPA EXPORT на користь ОСОБА_1 виписано рахунок-накладну №Z-012005 від 02.01.2025 щодо купівлі-продажу транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель Atego 1018, номер шасі НОМЕР_1 , з пробігом 330 000 км, перша реєстрація - лютий 2020 року на суму 18 000,00 Євро (арк. спр. 18-19).
Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України транспортного засобу, а саме: «вантажний автомобіль марки «MERCEDES-BENZ»; - модель «ATEGO 1018»; шасі №: НОМЕР_1 ; - календарний рік виготовлення -2019р.; - модельний рік виготовлення -2019 р.; - дата введення в експлуатацію: 20.02.2020р.; - загальна кількість місць включаючи водія -2; - призначення: для перевезення вантажів по дорогах загального користування; - тип двигуна - дизельний; - № двигуна: 934911C0197106; - робочий об'єм -5132см3; потужність - 130кВт; - колісна формула: 4*2; - вантажопідйомність - 3,970 т; маса в разі макс. навантаження -10,500 т; - тип т/з - вантажний фургон (фургон пластиковий з металевим каркасом); обладнаний гідробортом для полегшення завантажувальних робіт з функцією задніх дверей; - такий, що був у використанні; - колір - чорний; - виробник - DAIMLER Truck AG (Німеччина)» декларантом 16.01.2025 подано до Волинської митниці МД №25UA205030000605U0 (арк. спр. 93).
Для підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем додано: рахунок-накладна №Z-012005 від 02.01.2025; митна декларація громадянина 12.01.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.02.2020; квитанція б/н 02.01.2025; заява б/н 16.01.2025; звіт про оцінку транспортного засобу №11/25 від 15.01.2025; заява 5175/1 від 17.01.2025; фото таблиці транспортного засобу від 16.01.2025; експортна декларація 25DE800150213797B6 від 03.01.2025; копія паспорта НОМЕР_3 від 22.05.2017; копія паспорта НОМЕР_4 від 01.12.1995; квитанція за № 0.0.4118543993.1 від 09.01.2025; квитанція за № 0.0.4135781341.1 від 16.01.2025 (арк. спр. 18-51).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:
- продавець згідно інвойсу не відповідає власнику згідно свідоцтва про реєстраціє транспортного засобу, що свідчить про участь третіх осіб;
- у довідці про транспортні витрати вказано витрати на доставку транспортного засобу, однак не вказано винагороду водієві за здійснення доставки, отже існує ймовірність не включення всіх транспортних витрат;
- згідно інвойсу покупець та отримувач ОСОБА_1 , згідно митної декларації країни експорту отримувач Володимир Поліщук.
Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 16.01.2025 №5175/1 (арк. спр. 59).
Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000006/1 від 17.01.2025 (арк. спр. 58), відповідно до графи 33 даного рішення, митна вартість визначена за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених частини третьої статті 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості схожого товару з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року: щодо товару №1 - митна декларація №UA204130/2024/19448 від 07.12.2024 - «MERCEDES-BENZ», модель «ATEGO», робочий об'єм -5132 см3; потужність - 130 кВт, вантажний фургон (фургон пластиковий); обладнаний гідробортом», - 31000 євро/од.
Також, у зв'язку з винесенням рішення, Волинською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2025/000027 (арк. спр. 57).
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205030000649U4 від 17.01.2025 (зворот арк. спр. 59-60) із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася з позовом до суду про його оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема: рахунок-накладна №Z-012005 від 02.01.2025; митна декларація громадянина 12.01.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.02.2020; квитанція б/н 02.01.2025; заява б/н 16.01.2025; звіт про оцінку транспортного засобу №11/25 від 15.01.2025; заява 5175/1 від 17.01.2025; фото таблиці транспортного засобу від 16.01.2025; експортна декларація 25DE800150213797B6 від 03.01.2025; копія паспорта НОМЕР_3 від 22.05.2017; копія паспорта НОМЕР_4 від 01.12.1995; квитанція за № 0.0.4118543993.1 від 09.01.2025; квитанція за № 0.0.4135781341.1 від 16.01.2025 (арк. спр. 18-51).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
При цьому, суд уважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про встановлену розбіжність, яка обґрунтована тим, що продавець згідно інвойсу не відповідає власнику згідно свідоцтва про реєстраціє транспортного засобу, що свідчить про участь третіх осіб.
Суд зауважує, що відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар.
Крім того, в наданому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в графі С.4.с чітко вказано: Особа, що володіє цим реєстраційним сертифікатом, не визнається власником автомобіля (зворот арк. спр. 26-27).
Отже, розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу. Зазначені обставини досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 (справи №1.380.2019.002044, адміністративне провадження №К/9901/31560/19, №К/9901/34055/19 (ЄДРСРУ №89928600).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм МК України не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу, а тому відомості даного документу щодо власника товару ніяким чином не впливають на митну вартість та не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.
Необґрунтованим є і посилання відповідача у спірному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що у довідці про транспортні витрати вказано витрати на доставку транспортного засобу, однак не вказано винагороду водієві за здійснення доставки, отже існує ймовірність не включення всіх транспортних витрат.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, для підтвердження транспортний витрат позивачем до митного органу надано заяву від 16.01.2025, відповідно до якої транспортний засіб доставлявся до митного кордону України своїм ходом та понесено наступні витрати: ціна покупки MERCEDES-BENZ ATEGO 1018 (шасі № НОМЕР_1 ) ставить 18 000,00 Євро (рахунок-фактура №Z-012005 від 02.01.2025); гарантійний внесок, що повертається після вивезення автомобіля з ЄС, в сумі 2 000,00 Євро (квитанція про оплату готівкою №б/н від 02.01.2025); оплата за проїзд платними дорогами в розмірі: 79,48 Євро (чек №5683 4563 3147 5205 від 03.01.2025); 55,00 Злотих (чек від 04.01.2025); 55,00 Злотих (чек від 04.01.2025); 100,00 Злотих (система E-Toll, безготівковий платіж від 04.01.2025); 100,00 Злотих (система E-Toll, безготівковий платіж від 05.01.2025); витрати на паливо із врахуванням залишку палива в бакові авто: 160,01 Злотих (безготівковий платіж від 04.01.2025); страхування 180,00 Євро (страховий поліс LT/12/AJC1009303 від 10.01.2025); оформлення експортних документів та зняття з обліку/постановка на тимчасовий облік в Німеччині оплачено продавцем і включено у вартість авто (зворот арк. спр. 38).
Окрім цих витрат, жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає із досліджених документів) та жодних заперечень, щодо транспортних витрат, окрім відсутності винагороди водієві за здійснення доставки Волинська митниця не висловлює.
В свою чергу позивач зазначає, що вона не має водійського посвідчення з відповідною категорією, а тому доставку придбаного транспортного засобу було здійснено сином ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Родинні відносини підтверджується свідоцтвом про народження останнього, серія НОМЕР_5 (зворот арк. спр. 17). Саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом до кордону та особисто керував авто перетинаючи пункти пропуску як з боку Республіки Польща, так і з боку України.
Так, вказане твердження підтверджується інформацією про перетин державного кордону, який був здійснений спільно позивачем (паспорт серія НОМЕР_3 ) та її сином (паспорт серія НОМЕР_6 ). Вказані особи 11.01.2025 перетнули державний кордон у напрямку Польща - Україна через пункт пропуску «Дорогуськ», про що свідчить митний штемпель №28 (арк. спр. 15, 17).
Суд зауважує, що в частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Таким чином, до митної вартості включаються реальні витрати на транспортування товару до митного кордону України. При цьому, вказана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості можливих додаткових витрат при перевезенні вантажу. А тому, відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості включаються лише реальні транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 813/2658/16.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.
На думку суду, у Волинської митниці була можливість з поданих декларантом документів з'ясувати вартість понесених транспортних витрат. Докази понесення позивачем інших витрат в матеріалах справи відсутні, такі докази не надані й відповідачем. При цьому, законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Також відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення зазначається, що згідно інвойсу покупець та отримувач ОСОБА_1 , згідно митної декларації країни експорту отримувач ОСОБА_6 .
Щодо зазначеної розбіжності позивач повідомляє, що під час оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 скористалася допомогою свого знайомого - ОСОБА_2 . Саме за його сприяння було оформлено рахунок-фактуру, експортну декларацію та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (малий технічний паспорт) № НОМЕР_7 з транзитними номерними знаками. ОСОБА_3 також допоміг доставити транспортний засіб до найближчого паркувального майданчика. Зазначена допомога була надана на безоплатній основі, не передбачала грошової винагороди та не входить до витрат на доставку транспортного засобу.
Наведене підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2 (арк. спр. 162) та узгоджуються із рахунком-фактурою №Z-012005 від 02.01.2025, де останній зазначається як водій (арк. спр. 18-19).
Поряд із цим суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Також судом враховано, що позивачем митна вартість товару по МД №25UA205030000605U0 від 16.01.2025 була заявлена за резервним (шостим) методом (підпункт «ґ» пункту 1 частини першої статті 57 МК України) в сумі 21 031,87 Євро. Дана ціна була визначена враховуючи звіт про оцінку транспортного засобу від 15.01.2025 №11/25 (визначена вартість складає 20 661,00 Євро) та транспортні витрати до кордону, що включають витрати на страхування та доставку транспортного засобу (в сукупності становлять 370,87 Євро).
Відтак суд погоджується із представником позивача, що митним органом безпідставно проігноровано звіт про оцінку транспортного засобу №11/25 від 15.01.2025, складений кваліфікованим оцінювачем ОСОБА_7 , який було подано до МД за №25UA205030000605U0 та згідно якого вартість транспортного засобу MERCEDES-BENZ ATEGO 1018, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України, на дату оцінки становить 20 661 Євро (арк. спр. 46-47).
Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Вимога митного органу про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, за обставин цієї справи митний орган не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (підтримана постановою Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24).
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі № 808/1411/17, від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару від 17.01.2025 №UA205030/2025/000006/1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2025 року за №UA205030/2025/000006/1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович