про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
03 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/7512/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення розрахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби в період з 26.02.2022 до 30.06.2022 без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та зобов'язання вказаного відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби в період з 26.02.2022 до 30.06.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) та провести виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі- Порядок №44), з урахуванням раніше виплачених за цей період сум;
визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення розрахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби в період з 01.07.2022 по 20.05.2023 без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та зобов'язання вказаного відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби в період з 01.07.2022 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704 та провести виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених за цей період сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про залишення позову без руху у зв'язку із пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Ухвалою суду від 24.10.2025 позовну заяву на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України було залишено без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
28.10.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій вказано, що тримісячний строк звернення до суду не застосовується, оскільки після проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 (при цьому, в період з 26.02.2022 до 30.06.2022 нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 01.07.2022 по 20.05.2023 - Військовою частиною НОМЕР_1 ) позивачпроходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з 08.11.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 15.12.2024 по даний час у Військовій частині НОМЕР_3 .
Ухвалою суду від 03.11.2025 продовжено розгляд справи.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 необхідно залишити без розгляду з таких мотивів та підстав.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України (постанова від 25.04.2023 у справі №380/15245/22).
Частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон №2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин.
З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
“Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)» (підпункти 65.1-65.2 пункту 65 постанови). Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Отже, у цій справі до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 18.07.2022 норму частини другої статті 233 КЗпП України необхідно застосовувати у редакції до змін, внесених згідно із Законом №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. До вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, які стосуються періоду після зміни приписів статті 233 КЗпП України (19.07.2022), ураховуючи щомісячний характер нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, застосуванню підлягають положення частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів “дізнався» та “повинен був дізнатись» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначених норм законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю дізнатися про порушення права слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та рішення, які впливають на права особи.
Цей спір виник щодо виплати позивачу у неналежному розмірі грошового забезпечення під час проходження військової служби у період з 26.02.2022 по 20.05.2023 у Військовій частині НОМЕР_2 (при цьому, в період з 26.02.2022 до 30.06.2022 нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 01.07.2022 по 20.05.2023 - Військовою частиною НОМЕР_1 , що не є спірним).
При цьому необхідно зазначити, що виплата щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, інших видів грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 20.05.2023, розмір яких є предметом спору в цій справі, не входить до виплат, отримання яких пов'язане із звільненням військовослужбовця з військової служби.
Отже, позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, а тому мав можливість з'ясувати для себе розмір складових грошового забезпечення, зокрема таких, як посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Крім того, за змістом пунктів 11.1, 11.2 глави 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22.05.2017 №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104; далі - Правила) про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який звільняється з військової служби чи вибуває до нового місця служби (навчання), дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті у відповідній графі: «14. Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую ... (підпис військовослужбовця)». Форма грошового атестата, встановлена додатком 16 Правил, передбачає відображення всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини (посадового окладу, окладу за військовим званням, індексації та ін., непогашених нарахувань).
Наведене вказує на те, що військовослужбовець має можливість з'ясувати для себе розмір усіх складових грошового забезпечення з грошового атестату, який в обов'язковому порядку видається як при звільненні, так і при переміщенні на нове місце служби.
Позивач не надав суду копію наказу про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з Військової частини НОМЕР_2 , проте це не змінює тієї обставини, що на день виключення його зі списків особового складу військової частини з ним проводилися усі розрахунки й він мав можливість встановити для себе, як обраховане грошове забезпечення, на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення.
До відзиву на позовну заяву відповідач Військова частина НОМЕР_1 долучила витяг з Журналу обліку грошових атестатів Військової частини НОМЕР_1 за 2022-2025 роки, зі змісту якого слідує, що при виключенні за списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з вибуттям до нового місця служби ОСОБА_1 було видано грошовий атестат (запис під номером 484) (а.с. 64, 68).
Цей позов подано до суду 07.07.2025, тобто із значним пропуском тримісячного строку стосовно вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з 19.07.2022 (до вказаної дати строк застосуванню не підлягає).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Судом запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог із наведенням поважних причин для звернення до суду, підтверджених належними доказами.
Позивач (представник позивача) заяву про поновлення строку звернення до суду не подав. Натомість представник позивача у заяві про усунення недоліків від 28.10.2025 наполягає на тому, що строк звернення до суду у спірних правовідносинах не застосовується, оскільки позивач і надалі продовжує проходити військову службу, зокрема з 08.11.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з 15.12.2024 по даний час у Військовій частині НОМЕР_3 .
Оцінюючи такі аргументи представника позивача, необхідно зауважити, що проходження військової служби в органах військового управління та в інших військових частинах не змінює момент припинення відносин грошового забезпечення з Військовою частиною НОМЕР_2 , що визначається днем виключення зі списків особового складу.
З 19.07.2022 норми статті 233 КЗпП України, на відміну від попередньої редакції (яка не обмежувала будь-яким строком право звернення до суду із позовом у спорах щодо виплати заробітної плати), установлюють тримісячний строк для вирішення таких спорів (у частині першій - у спорах, не пов'язаних із звільненням, у частині другій - у разі звільнення зі служби).
Суд наголошує, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який звільняється з військової служби чи вибуває до нового місця служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
При цьому позивачем не надано доказів своєчасного звернення до відповідача із запитом про інформацію щодо виплачених сум грошового забезпечення.
Заяви адвоката Лукомської В.В. в інтересах позивача про нарахування та виплату грошового забезпечення, адресовані 13.03.2025 та 27.05.2025 відповідачам, містять чіткі вимоги з роз'ясненням порядку нарахування грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 20.05.2023.
Звернення із такими заявами тільки вказують на те, що позивач був обізнаний про стан нарахування та виплати йому грошового забезпечення, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням (вимога про перерахунок щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення є похідною від вимоги про перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням).
Отримання представником позивача відповіді на її запит не вказує на дотримання строку звернення до суду з даним позовом, а лише свідчить про час, коли позивач почав вчиняти активні дії з метою захисту порушених прав. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24 Верховний Суд вказав, що не заперечуючи того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Позивач (його представник) не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом тривалого часу після припинення відносин з Військовою частиною НОМЕР_2 дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу.
Проходження військової служби за певних умов може бути перешкодою у своєчасному зверненні до суду з метою захисту своїх прав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №990/98/25).
Однак суд не може з власної ініціативи вирішувати питання поновлення строку звернення до суду, якщо про це не просить позивач, що прямо випливає зі змісту частини шостої статті 161, частин першої, другої статті 123 КАС України. Це питання підлягає вирішенню виключно за заявою самого позивача.
Позивач таку заяву на пропозицію суду не подав, поважність причин неможливості своєчасного звернення до суду за захистом прав, які він вважає порушеними, не пояснив та документально не підтвердив.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя; такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України установлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 після закінчення тримісячного строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України, при цьому доводи представника позивача про незастосування строку звернення до суду у спорі щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовою частиною, з якої військовослужбовець виключений зі списків особового складу, є помилковими, а заяву про поновлення строку звернення до суду у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду із цим позовом, суду не подано (разом із документальним підтвердженням поважності причин пропуску цього строку), тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в означеній частині позовних вимог на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись статтею 122, частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 256 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О. О. Андрусенко