04 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/10509/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, відповідач-2)про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області №032350033050 від 11.08.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 6 років з 19.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілою (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.04.1994. У зв'язку з цим, вважає, що має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
04.08.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. ЇЇ заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Чернівецькій області, рішенням якого №032350033050 від 11.08.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку. Рішення мотивоване тим, що до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано періоди з 01.06.1991 по 06.11,1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 згідно довідки від 17.07.2025 №1415, оскільки згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 01.03.1989 заявниця у період з 01.06.1991 працювала у місті Луцьк. Рішенням також встановлено, що Позивачка станом на 01.01.1993 прожила 4 роки 3 місяці 15 днів.
Позивач вважає рішення відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку протиправним, оскільки нею були надані усі необхідні для призначення пенсії документи, які підтверджують наявність необхідного страхового стажу та факт проживання на території радіоактивного забруднення більше трьох років, а тому вона має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням відповідно до статті 55 Закон №796-XII пенсійного віку, у зв'язку із чим просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Представник ГУ ПФУ в Чернівецькій області у відзиві на позовну заяву від 01.10.2025 позовних вимог не визнала та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Аналіз наданих позивачем до заяви документів показав, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Пнівненського старостинського округу №13 Камінь-Каширської міської ради від 17.07.2025 №1415, ОСОБА_1 постійно проживала і була зареєстрована з 27.07.1971 по 30.08.1988, з 22.06.1989 по 06.11.1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 в АДРЕСА_1 , яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано періоди з 01.06.1991 по 06.11.1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000, згідно довідки від 17.07.2025 №1415, оскільки згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.03.1989 ОСОБА_1 у період з 01.06.1991 працювала у м. Луцьк. Таким чином, документами підтверджено, що ОСОБА_1 прожила у зоні гарантованого добровільного станом на 01.01.1993 - 4 роки 3 місяці 15 днів, що не дає права на зниження пенсійного віку на 6 років. До страхового стажу ОСОБА_1 зараховано всі періоди. Страховий стаж становить - 27 років 6 місяців 22 дні. Отже, розглянувши надані документи, у призначенні пенсії згідно до статті 55 Закону №796 відмовлено у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 права на таку пенсію.
З огляду на викладене, ГУ ПФУ в Чернівецькій області вважає, що рішення №032350033050 від 11.08.2025 прийнято правомірно.
Представник ГУ ПФУ у Волинській області просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обгрунтовує тим, що приймаючи оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області діяло в порядку, передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
З наведених підстав просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілою (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.04.1994.
Позивач 04.08.2025 звернулась до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з необхідним пакетом документів.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Чернівецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2025.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області №032350033050 від 11.08.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки не підтверджено постійне проживання станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення. У рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 27 років 06 місяців 22 дні. Пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (за умови, якщо постійно проживали або постійно працювати на території забрудненої зони з моменту по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або робота в цей період), та додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи, але не більше 6 років. При цьому, право на таку пенсію мають, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (за умови, якщо постійно проживали або постійно працювати на території забрудненої зони з моменту по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково на 1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи, але не більше 6 років. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 прожила 4 роки 3 місяці 15 днів. За доданими документами до проживання не враховано періоди з 01.06.1991 по 06.11.1992. з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 згідно довідки від 17.07.2025 №1415, оскільки згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 01.03.1989 заявниця у період з 01.06.1991 працювала у місті Луцьк. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Прийнято рішення в призначенні пенсії за віком підмовити згідно статті 55, оскільки відсутнє прано на зниження пенсійного віку (а. с. 13).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону №796-XII стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дії відповідача 1 як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно абзацу 4 частини 2 статті 55 Закону №796-XII передбачено зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, для потерпілих від аварії на Чорнобильської ЧАЕС, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Зменшення віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (категорія 3).
При цьому приміткою до цього пункту визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 №106 с. Фаринки Камінь-Каширського району Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За приписами пункту 2.1 розділу 2 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком, із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ, до заяви про призначення пенсії за віком надаються документи, які посвідчують особливий статус особи, зокрема :
- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), що підтверджують періоди постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забружнення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення додаються відомості про місце проживання, зазначені в пункті 2.22 цього розділу та/або документів про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Враховуючи зазначене вище, суд не погоджується із викладеним в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Чернівецькій області висновком про відсутність у позивачки станом на 01.01.1993 необхідного (не менше 3-х років) періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.04.1994. У свою чергу наявність такого посвідчення підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі такого посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 30.09.2020 №572/1921/17 та від 30.08.2022 №357/6372/17.
Посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 видане позивачці Волинською облдержадміністрацією 06.04.1993 недійсним не визнавалось, а її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи не оспорюється.
Судом установлено, що звертаючись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, окрім посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (3 категорії) серії НОМЕР_4 від 20.04.1993, позивачкою надано також інші необхідні документи, а саме: довідку Пнівненського старостинського округу №13 Камінь-Каширської міської ради від 17.07.2025 №1415, з якої вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживала і була зареєстрована з 27.07.1971 по 30.08.1988, з 22.06.1989 по 06.11.1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 в АДРЕСА_1 , що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно вказаної довідки позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення - 4 роки 3 місяці 15 днів.
При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано періоди з 01.06.1991 по 06.11,1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 згідно довідки від 17.07.2025 №1415, оскільки згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 01.03.1989 заявниця у період з 01.06.1991 працювала у місті Луцьк.
Щодо даного твердження відповідача суд зазначає, що Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
У постанові від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01.03.1989 судом встановлено, що позивач в спірні періоди працювала у місті Луцьк.
Водночас законодавець встановив перелік документів, що подаються до органу пенсійного фонду для призначення пенсії особі, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.
При цьому, позивач була зареєстрована та проживала з 27.07.1971 по 30.08.1988, з 22.06.1989 по 06.11.1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 в с. Фаринки, Камінь-Каширського району, Волинської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до статті 14 (п. 3) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІГ.
Водночас суд зазначив, що місце навчання/роботи та місце проживання особи може не співпадати.
Також відповідачем не враховано, що місце роботи ОСОБА_1 (м. Луцьк) було розташоване в тій самій області, що і місце реєстрації/проживання останньої в с. Фаринки Камінь-Каширського району, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися пасажирським транспортом з місця проживання до місця навчання та роботи.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 постійно не проживала у періоди з 01.06.1991 по 06.11.1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 на території населеного пункту Фаринки, який належить до території гарантованого добровільного відселення. Протилежного суду не надано
Таким чином, період роботи ОСОБА_1 у місті Луцьк у періоди з 01.06.1991 по 06.11.1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 не спростовують факту її проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, що в загальному становить - 10 років 6 місяців 12 днів.
Таким чином, поданими позивачем документами підтверджено факт її постійного проживання в с. Фаринки Волинської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» станом на 01.01.1993 не менше трьох років.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статі 55 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшення пенсійного віку (не більше на 6 років) можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
З положень статті 55 Закону №796-XII слідує, що умовами призначення пенсії ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону №796-XII. Початкова величина зниження пенсійного віку (на три роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки довідкою Пнівненського старостинського округу №13 Камінь-Каширської міської ради від 17.07.2025 №1415, підтверджено факт постійного проживання та реєстрації ОСОБА_1 в період з 27.07.1971 по 30.08.1988, з 22.06.1989 по 06.11.1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 в АДРЕСА_1 , це свідчить про можливість застосування до позивачки початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, передбаченої статтею 55 Закону №796-XII, так як обов'язковою умовою для такого застосування є постійне проживання особи у зонах відчуження з моменту аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідачами не заперечується та не ставиться під сумнів, що у ОСОБА_1 наявний страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, тому, на переконання суду, позивачка має право на зменшення пенсійного віку на 6 років, оскільки згідно з статті 55 Закону №796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Отже, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області №032350033050 від 11.08.2025 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ прийняте незаконно, необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому його слід скасувати як протиправне. Враховуючи наявність у позивача статусу особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, які підтверджують факт реєстрації та проживання позивачки на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років, а також необхідний страховий стаж (27 років 06 місяців 22 дні на момент звернення із заявою), суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
При цьому, суд звертає увагу, що інформація, яка міститься в трудовій книжці позивача підтверджує лише те, що в період з 01.06.1991 по 06.11.1992, з 30.04.1995 по 10.06.1998, з 10.04.1999 по 20.12.2000 позивач працювала в м. Луцьку, однак в трудовій книжці не міститься інформації щодо місця проживання позивача, а інформація, яка міститься в трудовій книжці не спростовує встановлені судами обставини, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, який проживав та працював станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, то суд враховує таке.
Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З матеріалів справи вбачається, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Чернівецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після перерахунку пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Позивачка до пенсійного органу з відповідною заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» звернулася 04.08.2025, тобто при досягненні 54 років, а тому зменшення пенсійного віку в даному випадку становить 6 років.
Відповідно до пункту першого статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає, що оскільки, позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із заявою про призначення пенсії до ГУ ПФУ у Волинській області звернулась 04.08.2025 (тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку з урахуванням зниження пенсійного віку), пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має бути призначена з 20.06.2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), а не з 19.06.2025, як просить позивач в позовній заяві.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області №032350033050 від 11.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 20.06.2025, тобто з наступного дня, що слідує за днем досягнення пенсійного віку, як передбачає пункт 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 12.09.2025.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43403, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, місто Чернівці, площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №032350033050 від 11.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 20.06.2025 призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський