про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
04 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11358/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Сорока Ю.Ю., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо встановлення посадового окладу при призначенні на посаду, окладу за військовим званням «Солдат» та з 31.07.2022 «Старший солдат», присвоєного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 28.11.2022 №295-РС ОСОБА_1 зарахованому до списків особового складу та призначеному наказом військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.06.2022 №8, без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, за період з 15.06.2022 по 21.01.2023.
Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 21 січня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року в сумі 2481 грн та на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта), згідно Додатків 1,14 постанови КМУ від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з утриманням належних податків та зборів з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік (серпень 2022 року) та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових потреб за 2022 рік (грудень 2022) із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року до відповідного тарифного розряду (коефіцієнта) при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразові виплати - грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових потреб за 2022 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 в сумі 2481 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта) з утриманням належних податків та зборів та врахуванням раніше виплачених сум.
Визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2023, за період з 22.01.2022 по 28.02.2023.
Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22 січня 2022 року по 28 лютого 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта), згідно Додатків 1,14 постанови КМУ від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з утриманням належних податків та зборів з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік (лютий 2023 року) із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року до відповідного тарифного розряду (коефіцієнта) при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову виплату - грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 в сумі 2684 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта) з утриманням належних податків та зборів та врахуванням раніше виплачених сум.
Визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з посадового окладу та окладу за військовим званням без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, який складав 2684 грн, на 01.01.2024, який складав 3028 грн та на 01.01.2025, який складав 3028 грн за період з 01 березня по 28 лютого 2025 року
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 березня 2023 року по 28 лютого 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн., на 01 січня 2024 року в сумі 3028 грн. та на 01 січня 2025 року в сумі 3028 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта), згідно Додатків 1,14 постанови КМУ від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з утриманням належних податків та зборів з врахуванням раніше виплачених сум.
Визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік (в лютому 2024 року) та за 2025 рік (в лютому 2025 року), грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки; за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2024-2025 роки, передбачених ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» зі змінами та пунктом 12 статті 12 розділу III Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту»; одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року № 460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року.
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразові виплати - грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік (в лютому 2024 року), за 2025 рік (в лютому 2025 року), грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, за 95 днів; за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за 2024-2025 роки, передбачених ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» зі змінами та пунктом 12 статті 12 розділу III Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», за 28 днів та одноразової грошової при звільненні допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2014 року №460 у розмірі 124% місячного грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн., 01 січня 2024 в сумі 3028 грн. та на 01 січня 2025 в сумі 3028 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта) з утриманням належних податків та зборів з врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.
Позивач на усунення недоліків позовної заяви надіслав через систему Електронний суд заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а тому строк звернення позивача до суду підлягає поновленню.
Позовну заяву в частині позовних вимог належить повернути позивачу з таких мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пп. 65.1 - 65.2 п. 65 постанови).
Отже, судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
У зв'язку з цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2025 №58 старшого солдата ОСОБА_1 , бухгалтера розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12 лютого 2025 року №65-PC з військової служби У ЗАПАС ЗА ПІДПУНКТОМ "5" за станом здоров?я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), вважати таким, що вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 3 26 лютого 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Спірні правовідносини виникли: 1) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15 червня 2022 року по 21 січня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2022 року в сумі 2481 грн та на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта), згідно Додатків 1,14 постанови КМУ від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з утриманням належних податків та зборів з врахуванням раніше виплачених сум; 2) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22 січня 2022 року по 28 лютого 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта), згідно Додатків 1,14 постанови КМУ від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з утриманням належних податків та зборів з врахуванням раніше виплачених сум; 3) не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 березня 2023 року по 28 лютого 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн., на 01 січня 2024 року в сумі 3028 грн. та на 01 січня 2025 року в сумі 3028 грн. для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням у відповідності до тарифного розряду (коефіцієнта), згідно Додатків 1,14 постанови КМУ від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з утриманням належних податків та зборів з врахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що в цій справі до позовних вимог за періоди з 15.06.2022 по 18.07.2022 та з 22.01.2022 по 18.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Щодо періодів з 19.07.2022 по 21.01.2023, з 19.07.2022 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 28.02.2025, то слід застосовувати правила частини другої статті 233 КЗпП України в чинній редакції, яка встановлює строк звернення до суду - три місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
Позивач при звільненні з військової служби (26.02.2025) мав бути обізнаним про всі суми, що йому були нараховані та виплачені. Відтак, саме з цього часу для нього розпочався тримісячний строк звернення до суду.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 03.10.2025, тобто із суттєвим пропуском передбаченого статтею 233 КЗпП України строку.
Позивач не довів наявність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за періоди з 19.07.2022 по 21.01.2023, з 19.07.2022 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 28.02.2025, суд не встановив дійсних обґрунтованих перешкод для звернення позивача до суду з позовними вимогами за вказаний період в межах визначеного законом строку.
Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі від 08 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, тому позовну заяву в частині позовних вимог за періоди з 19.07.2022 по 21.01.2023, з 19.07.2022 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 28.02.2025 необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 248 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за періоди з 19.07.2022 по 21.01.2023, з 19.07.2022 по 28.02.2023 та з 01.03.2023 по 28.02.2025 - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Суддя Ю.Ю. Сорока