04 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/5789/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_3 №73 від 27.03.2025 року “Результати службового розслідування».
Зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) за період з 09 лютого 2025 року по 31 березня 2025 року включно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 №73 від 27.03.2025 року за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виявилось у недодержанні законодавства України, ухиленні від військової служби - головного сержанта командира відділення управління командира частини взводу зв'язку військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення "Сувора догана".
Позивач зазначає, що будь-які неправомірні дії не вчиняв, від військової служби не ухилявся, вимоги статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не порушував, а відповідач в свою чергу з актом службового розслідування належним чином позивача не ознайомив.
Крім того, вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 порушені строки проведення службового розслідування, при проведенні службового розслідування допущено порушення порядку проведення службового розслідування у ЗСУ щодо всебічності, повноти та об'єктивності проведення розслідування, застосовано до позивача вид дисциплінарного стягнення «сувора догана», який не відповідає тяжкості вчинення ним порушення, в діях позивача відсутня неправомірна поведінка, яка ставиться йому в вину за результатами службового розслідування.
У зв'язку із наведеним вважає прийнятий відповідачем наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим просить адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник третьої особи Міністерства оборони України у поясненнях від 20.06.2025 вважає, залученням до участі у справі Міністерства оборони України помилковим, так-як позивач не пов'язаний з Міністерством оборони України прямими правами і обов'язками, а саме: позивач особисто до Міністерства оборони України зі скаргами, заявами та зверненнями не звертався; ніхто з посадових осіб Міністерства оборони України його права та свободи не порушував; позивач в своїй заяві, а саме в прохальній частині, визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати вчинити її дії, яка підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке в свою чергу підпорядковується Генеральному штабу Збройних Сил України, а не Міністерства оборони України.
А відтак вважає, залучення Міністерства оборони України, як третьої особи, необґрунтованим.
Представник відповідача в/ч НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву від 25.06.2025 позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що з матеріалів розслідування встановлено, що службове розслідування щодо позивача було призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 №36 від 09.02.2025 та встановлено строк проведення службового розслідування до 08.03.2025. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2025 № 66 строк проведення даного службового розслідування було продовжено до 06.04.2025. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 73 від 27.03.2025 "Про результати службового розслідування", службове розслідування було завершено. Таким чином, службове розслідування стосовно позивача було проведено в межах двох місячного строку, встановленого чинним законодавством України.
Отже, твердження позивача про порушення строку проведення службового розслідування є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами службового розслідування.
Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 не було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки перед притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності було проведено службове розслідування, яке з'ясувало всі обставини справи та ступінь вини позивача. При цьому, накладення даного дисциплінарного стягнення було здійснено командиром військової частини НОМЕР_1 в межах наданої йому дисциплінарної влади.
А тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.
07.07.2025 представником позивача подано до суду заперечення на відзив у яких остання позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково звертає увагу суду на те, що визначальним при застосуванні дисциплінарного стягнення є надання оцінки співмірності тяжкості вчиненого проступку та виду дисциплінарного стягнення. Звертаємо увагу Суду, що відповідачем не надано жодного доказу та обґрунтування чому до позивача застосовано саме такий вид дисциплінарного стягнення, як сувора догана, а не інший менш суворий вид дисциплінарного стягнення, зокрема, як зауваження.
У зв'язку із чим, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ командира Військової частини НОМЕР_3 №73 від 27.03.2025 року «Результати службового розслідування», який, як наслідок, призвів за собою не виплату додаткового грошового забезпечення позивачу.
Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в/ч НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву від 11.07.2025 позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що висновки, які зроблені і відображені в Наказі №73, повністю відповідають дійсним обставинам, що були досліджені під час проведення службового розслідування та підтверджені дослідженими у ході проведення службового розслідування доказами. Так, було встановлено, що з 27.12.2024 по 10.01.2025 головний сержант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у реабілітаційному відділенні Комунального некомерційного підприємства “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради Волинської області (підтверджується випискою №5963 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка видана 10.01.2025 Комунальним некомерційним підприємством “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради Волинської області). З 13.01.2025 по 04.02.2025 головний сержант ОСОБА_1 проходив медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_4 (підтверджується довідкою військово-лікарської комісії, яка зареєстрована 04.02.2025 військовою частиною НОМЕР_4 за вхідним № 783).
Отже, 11.01.2025 та 12.01.2025 його відсутність на військовій службі нічим не обгрунтована. Позивач свою відсутність в зазначений період пояснив тим, що він отримав виписку після закінчення курсу медичної реабілітації 10.01.2025 після 16:00, як зазначено у виписці, під час її оформлення тиск (при фізичних навантаженнях - ходьба по сходах) був 160/90 та були болі в колінах (хронічний синовіт обох колінних суглобів).
Відповідно до виписки №5963 від 10.01.2025, військовослужбовцю було рекомендовано пройти медичний огляд військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення ступеня придатності щодо проходження військової служби. З цією випискою головний сержант ОСОБА_1 звернувся у ІНФОРМАЦІЯ_3 у день виписки 10.01.2025 (п'ятниця) після 17:00. ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що начальника вже немає і він буде у понеділок 13.01.2025. Діловод, який міг би допомогти відправити документи засобами СЕДО та видати направлення - перебував у відпустці до 13.01.2025. Оскільки військовослужбовець перебував на відстані близько 1200 кілометрів від тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , зважаючи на свій стан здоров'я, дочекався понеділка 13.01.2025, отримав направлення № 89 від 13.01.2025.
Також, службовим розслідуванням було встановлено, що головний сержант ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі без поважних причин у межах розташування підрозділу ( АДРЕСА_1 ) з 05.02.2025 по 08.02.2025 (4 дні). В поясненні останній зазначив, що з 05.02.2025 по 08.02.2025 він, отримавши висновок ВЛК №783 від 04.02.2025, подав рапорт на командира з проханням про відпустку, так як за весь період лікування відпустки не мав, був недолікований, направлений на ВЛК для визначення ступеню придатності до проходження військової служби, аби встигнути пройти медичний відповідно до вимог Закону України №3621 - ІХ від 21.03.2024, так як до початку лікування мав статус обмежено придатного (довідка ВЛК № 864 від 21.03.2023). Рапорт на відпустку був відправлений ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із медичними виписками та висновком ВЛК через засоби СЕДО до військової частини НОМЕР_1 . Після відправки рапорту військовослужбовець виявив, що його дата народження у висновку ВЛК є неправильною (було вказано 04.01.1989, а правильно має бути 01.04.1989). Військовослужбовець одразу зателефонував до військової частини НОМЕР_4 з проханням виправити цю помилку у документі, та йому відповіли, що потрібно прибути у той же госпіталь з оригіналами документів особисто. Для заміни висновку ВЛК головний сержант ОСОБА_1 потратив добу. До ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла відповідь через СЕДО (вхідний № 838 від 06.02.2025) у якій було зазначено, що військовослужбовцю необхідно прибути у розташування військової частини НОМЕР_1 для написання рапорту щодо відпустки. Головний сержант ОСОБА_1 подав рапорт повторно, з проханням надати відпустку за сімейними обставинами, оскільки він є багатодітним батьком, до того ж його дочка тиждень не відвідувала школу через хворобу. Окрім того, дружина через високу температуру також перебувала на амбулаторному лікуванні (довідку № 1450 від 06.02.2025 долучено до рапорту), оскільки стаціонарно лікуватись у неї не було можливості через грудну дитину ІНФОРМАЦІЯ_7 . Усі необхідні документи, які підтверджують багатодітність сім'ї військовослужбовця є у військовій частині НОМЕР_1 .
Однак, такі пояснення, по-перше, жодними доказами не обгрунтовані. По-друге, вони не виправдовують поважність причин його відсутності на військовій службі і не можуть слугувати підставою для того, щоб його відсутність на військовій службі була облікована належним чином відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14 жовтня 2024 року №687).
Будучи командиром взводу зв'язку військової частини НОМЕР_1 (до 16.03.2025) головний сержант ОСОБА_1 , як встановлено службовим розслідуванням, був безпідставно відсутній на військовій службі, тобто не підтвердив поважність причин своєї відсутності на військовій службі в період з 05.02.2025 по 08.02.2025, чим показав негативний приклад підлеглому особовому складу, порушив військову дисципліну, не зміцнив його правильного виховання, не підтримав успішне його бойове виховання, погіршив його морально-психологічний стан (оскільки подав негативний приклад для особового складу), чим ослабив стан внутрішнього порядку у взводі.
Такі його дії є вкрай негативними для нормального функціонування Збройних Сил України і не сумісні зі званням Захисника держави та, очевидно, зі званням бути військовослужбовцем, який стверджує, що неодноразово був нагороджений почесними відзнаками Головнокомандувача ЗСУ.
Позивач стверджує, що не вчиняв неправомірних дій, не ухилявся від військової служби. Однак, перебування не на військовій служби без поважних причин є ухиленням від неї і вищенаведені у відзиві аргументи, акт службового розслідування та додані до цього відзиву матеріали службового розслідування це підтверджують.
У зв'язку із чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №36 від 09.02.2025 "Про призначення службового розслідування", для уточнення причин умов та обставин, які призвели до відсутності у визначеному місці розташування підрозділу командира взводу зв'язку військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 було призначено службове розслідування.
В ході службового розслідування встановлено, що з 27.12.2024 по 10.01.2025 головний сержант ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у реабілітаційному відділенні Комунального некомерційного підприємства “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради Волинської області (підтверджується випискою № 5963 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка видана 10.01.2025 Комунальним некомерційним підприємством “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради Волинської області). З 13.01.2025 по 04.02.2025 головний сержант ОСОБА_1 проходив медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_4 (підтверджується довідкою військово-лікарської комісії, яка зареєстрована 04.02.2025 військовою частиною НОМЕР_4 за вхідним № 783). Отже, 11.01.2025 та 12.01.2025 його відсутність на військовій службі нічим не обгрунтована. Позивач свою відсутність в зазначений період пояснив тим, що він отримав виписку після закінчення курсу медичної реабілітації 10.01.2025 після 16:00, як зазначено у виписці, під час її оформлення тиск (при фізичних навантаженнях - ходьба по сходах) був 160/90 та були болі в колінах (хронічний синовіт обох колінних суглобів). Відповідно до виписки № 5963 від 10.01.2025, військовослужбовцю було рекомендовано пройти медичний огляд військово-лікарської комісії у Луцькому військовому госпіталі для визначення ступеня придатності щодо проходження військової служби. З цією випискою головний сержант ОСОБА_1 звернувся у ІНФОРМАЦІЯ_3 у день виписки 10.01.2025 (п'ятниця) після 17:00. ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що начальника вже немає і він буде у понеділок 13.01.2025. Діловод, який міг би допомогти відправити документи засобами СЕДО та видати направлення - перебував у відпустці до 13.01.2025. Оскільки військовослужбовець перебував на відстані близько 1200 кілометрів від тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , зважаючи на свій стан здоров'я, дочекався понеділка 13.01.2025, отримав направлення №89 від 13.01.2025.
Також, службовим розслідуванням було встановлено, що головний сержант ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі без поважних причин у межах розташування підрозділу ( АДРЕСА_1 ) з 05.02.2025 по 08.02.2025 (4 дні). В поясненні останній зазначив, що з 05.02.2025 по 08.02.2025 він, отримавши висновок ВЛК №783 від 04.02.2025, подав рапорт на командира з проханням про відпустку, так як за весь період лікування відпустки не мав, був недолікований, направлений на ВЛК для визначення ступеню придатності до проходження військової служби, аби встигнути пройти медичний відповідно до вимог Закону України № 3621 - ІХ від 21.03.2024, так як до початку лікування мав статус обмежено придатного (довідка ВЛК № 864 від 21.03.2023). Рапорт на відпустку був відправлений ІНФОРМАЦІЯ_5 разом із медичними виписками та висновком ВЛК через засоби СЕДО до військової частини НОМЕР_1 . Після відправки рапорту військовослужбовець виявив, що його дата народження у висновку ВЛК є неправильною (було вказано 04.01.1989, а правильно має бути 01.04.1989). Військовослужбовець одразу зателефонував до військової частини НОМЕР_4 з проханням виправити цю помилку у документі, та йому відповіли, що потрібно прибути у той же госпіталь з оригіналами документів особисто. Для заміни висновку ВЛК головний сержант ОСОБА_1 потратив добу. До ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла відповідь через СЕДО (вхідний №838 від 06.02.2025) у якій було зазначено, що військовослужбовцю необхідно прибути у розташування військової частини НОМЕР_1 для написання рапорту щодо відпустки. Головний сержант ОСОБА_1 подав рапорт повторно, з проханням надати відпустку за сімейними обставинами, оскільки він є багатодітним батьком, до того ж його дочка тиждень не відвідувала школу через хворобу. Окрім того, дружина через високу температуру також перебувала на амбулаторному лікуванні (довідку №1450 від 06.02.2025 долучено до рапорту), оскільки стаціонарно лікуватись у неї не було можливості через грудну дитину ІНФОРМАЦІЯ_7 . Усі необхідні документи, які підтверджують багатодітність сім'ї військовослужбовця є у військовій частині НОМЕР_1 .
Таким чином, службовим розслідуванням встановлено факт відсутності на військовій службі без поважних причин у межах розташування підрозділу (селище Ямпіль, АДРЕСА_1 ) головного сержанта ОСОБА_1 з 11.01.2025 по 12.01.2025 та з 05.02.2025 по 08.02.2025.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №73 від 27.03.2025 "Про результати службового розслідування", службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №36 від 09.02.2025 "Про призначення службового розслідування", наказано вважати завершеним.
Цим же наказом за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виявилось у недодержанні законодавства України, ухиленні від військової служби - головного сержанта командира відділення управління командира частини взводу зв'язку військової частини НОМЕР_1 головного сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді "Сувора догана".
При цьому, позивач не погоджується з наказом командира Військової частини НОМЕР_3 №73 від 27.03.2025 року «Результати службового розслідування» та вважає його протиправним та незаконним, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07.03.2022, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови №168 неодноразово вносилися зміни, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділ І пункту 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
У пункті 1 Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (яке діяло з 01.06.2022) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цього Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29).
У підпункті 9.7 пункту 9 згаданого окремого доручення передбачив, що військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника) до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн, не включаються.
Згідно з пунктом 3 розділу ХVI Порядку №260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 розділу ХVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді, зокрема, пониження в посаді - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Відповідно до статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частинами першою, другою, третьою, шостою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. Командир зобов'язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
За приписами статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Як встановлено судом з витягу з наказу командира військової частини від 27.03.2025 №73 «Про результати службового розслідування», службове розслідування було призначене 09.02.2025 наказом командира військової частини №36 та встановлено строк проведення службового розслідування до 08.03.2025.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.03.2025 №66 термін проведення службового розслідування був продовжений до 06.04.2025.
Відтак, твердження представника позивача про те, що було допущено порушення порядку проведення службового розслідування у ЗСУ щодо всебічності, повноти та об'єктивності проведення розслідування, спростовується матеріалами службового розслідування та встановленими в ході розгляду справи обставинами.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 54 Дисциплінарного статуту командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Пунктом 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердж. Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV зазначено, що у день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
В особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці. Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення (стаття 96 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено (стаття 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (стаття 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України (пункт 3 розділу ІV Порядку №608 ).
З матеріалів службового розслідування вбачається, що у позивача були відібрані пояснення, що підтверджується бланком отримання пояснень та відомістю доведення пункту 3 розділу IV наказу Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 «Про затвердження порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», де позивач 26.03.2025 підписався власноруч, а тому суд дійшов висновку, що права особи, відносно якої проводилось службове розслідування, були дотримані.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 розділі V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Щодо твердження представника позивача щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення «сувора догана», який не відповідає тяжкості вчинення ним правопорушення, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Розділу VI Наказу №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
На акті службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 накладена резолюція про затвердження акту та в наказі визначено вид дисциплінарного стягнення «сувора догана», а тому надані командиру військової частини дискреційні повноваження щодо накладення дисциплінарного стягнення на правопорушника ОСОБА_1 ним реалізовані відповідно до вимог чинного законодавства.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №420/15045/21 суд дійшов висновку, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Поряд із цим, аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості накладеного на нього дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Також, Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2018 року у справі №807/1325/16 вже формував правову позицію, яка полягає у тому, що Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного правопорушення.
Отже, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення службового розслідування, суд дійшов висновку, що спірний наказ командира Військової частини НОМЕР_3 №73 від 27.03.2025 року “Результати службового розслідування» є таким, що не підлягає скасуванню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю.Ю. Сорока