про відмову в задоволенні клопотання
04 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9690/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання-скарги представника російської общини Волинської області про розгляд справи за стандартною процедурою з обов'язковою участю сторін та свідків адміністративну справу за позовом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до російської общини Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління Служби безпеки України у Волинській області про заборону діяльності громадського об'єднання,
Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції звернулося з позовом до російської общини Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління Служби безпеки України у Волинській області про заборону діяльності громадського об'єднання - російської общини Волинської області, зареєстрованої Управлінням юстиції у Волинській області 31.01.1997, свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян №134, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21751816, місцезнаходження Громадської організації - Проспект перемоги, буд.16, м. Луцьк, Волинська область 43000, при цьому виконання функцій ліквідаційної комісії (ліквідатора) покласти на керівника Громадської організації Кононовича Олександра Адамовича або іншу уповноважену особу, та повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання-скарга голови російської общини Волинської області Кононовича О.А. про розгляд справи за стандартною процедурою з обов'язковою участю сторін та свідків.
Клопотання-скарга обгрунтована тим, що на думку заявника вказана справа має значний суспільний резонанс.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд вказаного клопотання за встановленим судом порядком проведено в порядку письмового провадження.
Клопотання представника відповідача про розгляд справи з викликом сторін не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як передбачено пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Отже, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм випливає, що дана справа не є справою, яка відповідно до частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України має розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, з вищезазначених положень випливає, що суд має право на власний розсуд, за виключенням випадків визначених частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, самостійно визначити порядок розгляду тієї чи іншої справи, незалежно від того чи є відповідне клопотання позивача про розгляд справи в спрощеному чи іншому провадження.
Згідно ч.5 та ч.6 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Заявник покликається на суспільний резонанс даної справи, проте поняття «суспільний резонанс» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Зазначена позиція узгоджується в правовою позицією Верховний судом у складі Касаційного адміністративного суду у справі №420/8512/20
Натомість, подане ОСОБА_1 клопотання-скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували б на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд врахував норми статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, якими визначено, які справи для цілей цього Кодексу є справами незначної складності.
Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік. При цьому, в даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи
Крім того, заявник просив суд здійснювати розгляд справи за стандартною процедурою з обов'язковою участю сторін та свідків.
Суд зауважує, що Кодексом адміністративного судочинства України не визначено поняття «стандартна процедура». Крім того, в межах даної справи, судом не здійснюється виклик та допит свідків.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання-скарга голови російської общини Волинської області Кононовича О.А. про розгляд справи за стандартною процедурою з обов'язковою участю сторін та свідків є необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 12, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання-скарги представника російської общини Волинської області про розгляд справи за стандартною процедурою з обов'язковою участю сторін та свідків в адміністративній справі за позовом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до російської общини Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Управління Служби безпеки України у Волинській області про заборону діяльності громадського об'єднання - відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя Ю.Ю. Сорока