31 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4094/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Центр пробації» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Державної установи “Центр пробації» Міністерства юстиції України (далі - ДУ “Центр пробації») з позовом про:
визнання протиправними дій ДУ “Центр пробації» щодо здійснення розрахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби в період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (включно) без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року.
зобов'язання ДУ “Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби в період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (включно), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з 2018 року по 2023 рік проходив військову службу в ДУ “Центр пробації». Вважає, що відповідач з порушенням норм законодавства здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення (постійних та одноразових видів), виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Між тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Оскільки з дня набрання рішенням законної сили діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, а в законах про Державний бюджет на 2020 - 2022 роки відсутні застереження щодо застосування розрахункової величини для визначення грошового забезпечення - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, то на переконання позивача, у період проходження служби з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року відповідач мав нараховувати та виплачувати йому грошове забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні (а.с.29-31). В обґрунтування цієї позиції зазначив, що підстави для перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження нею військової служби з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Так виплата грошового забезпечення особам начальницького складу ДУ “Центр пробації» здійснювалась відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за №377/31829; далі - Порядок №925/5). Вказаний порядок прийнятий, зокрема, відповідно до Постанови №704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. У межах спірного періоду (2020-2022 роки) зміни до розміру прожиткового мінімуму, який є розрахунковою величиною для нарахування та виплати грошового забезпечення, Кабінетом Міністрів України не вносились. Також видатки, пов'язані з реалізацією Постанови №704, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у Державному бюджеті для утримання державних органів. Бюджетні асигнування на 2020 - 2022 роки відповідно до законів про Державний бюджет не передбачали збільшення видатків на підвищення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.35-37).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 12 вересня 2006 року по 28 лютого 2023 року проходив службу в ДУ “Центр пробації» в Волинській області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 червня 2018 року (а.с.9-10).
Наказом ДУ “Центр пробації» від 20 січня 2023 року №66/к ОСОБА_1 звільнений за пунктом 5 статті 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) з 28 лютого 2023 року (а.с.11).
Як видно з додатків з особового рахунку співробітника за 2020-2022 роки (а.с.17-19), із січня 2020 року по грудень 2022 року позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 4370,00 грн та оклад за військовим (спеціальним) званням у розмірі 1340,00 грн, тобто, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Також у складі місячного грошового забезпечення позивачу виплачувалася доплата за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія.
З вказаної картки також вбачається, що позивачу була виплачена грошова допомога на оздоровлення у квітні 2020 року в сумі 12679,17 грн, у липні 2021 року в сумі 12037,93 грн, у липні 2022 року в сумі 12576,90 грн.
В березні 2025 року представник позивача звернулася із заявою до ДУ “Центр пробації» у якій просила нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби в період з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Листом від 08 квітня 2025 року №97/Л-89/11/Яп-25 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що протягом 2020 - 2023 років зміни до постанови №704 щодо іншого порядку нарахування та виплати грошового забезпечення не вносились. Отже, правові підстави для перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення та його складових за період служби відсутні (а.с.12-13).
Спір у цій справі виник щодо перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет станом на 1 січня календарного року виплати, та наявності підстав для перерахунку місячного грошового забезпечення та одноразових видів грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням у збільшеному розмірі.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 05 лютого 2015 року №160-VIII “Про пробацію» права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та цим Законом.
Згідно з статтею 1 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (Закон №2713-IV) на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Частиною п'ятою статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704.
Пункт 4 Постанови №704 в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24 лютого 2018 року), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Крім того, пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Необхідно зазначити, що пунктом 8 розділу “Прикінцеві положення» Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Однак Закон України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15 грудня 2020 року №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 02 грудня 2021 року №1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, не містять.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18 діє пункт 4 Постанови №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 (спір у якій стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 06 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови №704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18).
У постановах від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23 (щодо обчислення та виплати грошового забезпечення у 2020 - 2022 роках) Верховний Суд від зазначених вище висновків не відступав.
Відповідно до пункту 1 глави 1, пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку №925/5 посадовий оклад (тарифний розряд) особам рядового і начальницького складу встановлюється залежно від займаної штатної посади відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13 березня 2018 року №685/5 “Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2018 року за №289/31741 (далі - Наказ №685/5). Особам рядового і начальницького складу встановлюється оклад за спеціальним званням у розмірі, визначеному додатком 14 до Постанови №704 (з урахуванням пункту 4 Постанови №704), крім курсантів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, прийнятих iз числа цивільних осіб.
У цій справі відповідачем не спростовано, що у спірному періоді (у 2020 - 2022 роках) ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які розраховані згідно з пунктом 4 Постанови №704 виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, - 1762,00 грн. Так ОСОБА_1 у період з лютого 2020 року по липень 2022 року посадовий оклад визначено у розмірі 4370,00 грн; оклад за військовим (спеціальним) званням визначено у розмірі 1340,00 грн.
Натомість у законах про Державний бюджет України установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 2102,00 грн, у 2021 році з 1 січня - 2270,00 грн, у 2022 році з 1 січня - 2481,00 грн.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що при визначенні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням у спірний період відповідач протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року як розрахункової величини, що призвело до виплати грошового забезпечення у спірний період (з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року) у меншому розмірі, ніж належить.
Одночасно суд зазначає, що за змістом приписів Порядку №925/5 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, зарахованих на навчання з числа цивільних осіб) виплачується надбавка за вислугу років у розмірах, визначених додатком 16 до Постанови №704, із дня виникнення права на її отримання (у відповідних відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням) (пункт 1 глави 4 розділу ІІ); особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу чи установи в межах кошторисних призначень встановлюється надбавка за особливості проходження служби у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років (пункт 1 глави 5 розділу ІІ); преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань (пункт 2 глави 13 розділу ІІ). Крім того, особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення; до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку (пункти 1, 3 глави 14 розділу II).
Отже, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення розраховуються від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розмір останніх впливає на правильність розрахунку місячного грошового забезпечення у цілому.
Таким чином, у межах заявлених позивачем вимог підлягає перерахунку за період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року все грошове забезпечення позивача з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати (тобто, на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року) як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Тобто, взаємопов'язані позовні вимоги у цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року виплати.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної установи “Центр пробації» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи “Центр пробації» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Державну установу “Центр пробації» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Державна установа “Центр пробації» (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 81, код ЄДРПОУ 41847154)).
Суддя Т.М. Димарчук