03 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/8341/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення коштів в сумі 148650,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера в/ч НОМЕР_1 вх. №653-вн від 04.07.2025 командиру в/ч НОМЕР_1 стало відомо про заборгованість старшого солдата ОСОБА_1 перед військовою частиною.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2022 №286, старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 04.11.2022 вибув на лікування до в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , звідки 05.11.2022 був переведений у Комунальне некомерційне підприємство «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» Камінь-Каширської міської ради Волинської області, м. Камінь-Каширський Волинської області (далі - КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ»).
10.03.2023 під час звірки військовослужбовців, які перебувають в лікувальних закладах, встановлено, що старшого солдата ОСОБА_1 виписано 26.11.2022 з КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» до в/ч НОМЕР_1 , однак з невідомих причин під час дії військового стану останній не прибув для проходження військової служби, місцезнаходження військовослужбовця не встановлено.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 10.03.2023 №459 було призначене службове розслідування для встановлення причин та умов, що сприяли правопорушенню та встановлення вини неповернення з лікувального закладу старшого солдата ОСОБА_1 до місця служби.
В ході службового розслідування, яке оформлене актом службового розслідування від 22.03.2023 вих. №844-вн, встановлено, що відповідно до наказу командира від 04.11.2022 №286 старший солдат ОСОБА_1 вибув на лікування до в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , звідки 05.11.2022 був переведений у КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ». 10.03.2023 під час перевірки особового складу, з числа осіб, що вибули в медичні заклади, встановлено, що 26.11.2022 старшого солдата ОСОБА_1 було виписано з КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ». Проте, переслідуючи мету ухилитись від виконання обов'язків військової служби в умовах дії правового режиму військового стану, після закінчення лікування, до розташування в/ч НОМЕР_1 - не повернувся.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2023 №71, старший солдат ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира бригади та знаходився на лікуванні у лікарні КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ», своєчасно не повернувся після закінчення лікування, вважається, що з 25.11.2022 відсутній з невідомих причин, а з 04.12.2022 таким, що самовільно залишив частину. З 04.12.2022 виключено з усіх видів забезпечення.
У зв'язку з тим, що посадові особи в/ч НОМЕР_1 не володіли інформацією про те, що старший солдат ОСОБА_1 незаконно відсутній з невідомих причин на військовій службі, йому в період з листопада 2022 року по березень 2023 року було безпідставно нараховане та виплачене грошове забезпечення та додаткова винагорода в розмірі 148650,19 грн.
У зв'язку з невідшкодуванням відповідачем вказаної заборгованості державі спричинена шкода, з огляду на що позивач просить стягнути кошти в сумі 148650,19 грн в судовому порядку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.67).
Відповідач відзив на позов не подав, хоча копія ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця реєстрації, проте поштове відправлення повернулося 14.08.2025 на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відмовився» (а.с.70-72), тобто зазначена копія ухвали не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак, з врахуванням положень частини четвертої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), слід вважати, що копія даної ухвали вручена належним чином.
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.07.2022 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с.26).
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2022 №286, старший солдат ОСОБА_1 з 05.11.2022 вибув на лікування у військовий госпіталь, військову частину НОМЕР_2 , у АДРЕСА_1 ; з 05.05.2022 виключений з котлового забезпечення (а.с.16).
10.03.2023 під час перевірки наявності особового складу НОМЕР_3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , який перебуває в лікувальних закладах, виявлено факт неприбуття відповідача з лікувального закладу до розташування в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується доповіддю в/ч НОМЕР_1 №174 (а.с.27).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 10.03.2023 №459 призначене службове розслідування для встановлення причин та умов, що сприяли правопорушенню старшого солдата ОСОБА_1 (а.с.18-20).
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2023 №71 старший солдат ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира бригади та знаходився на лікуванні у госпіталі в/ч НОМЕР_2 , і своєчасно не повернувся після закінчення лікування, вважається, що з 25.11.2022 відсутній з невідомих причин, а з 04.12.2022 вважається таким, що самовільно залишив частину (а.с.32).
В ході службового розслідування, яке оформлене актом службового розслідування від 22.03.2023 №844-вн, встановлено, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2022 №286 старший солдат ОСОБА_1 вибув на лікування до в/ч НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 , звідки 05.11.2022 був переведений у КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ». Проте, 10.03.2023 під час звірки з лікувальними закладами з приводу наявності особового складу НОМЕР_3 механізованого батальйону, який перебуває в лікувальних закладах, було виявлено, що старший солдат ОСОБА_1 перебував на лікуванні КНП «Камінь-Каширська ЦРЛ» з 15.11.2022 по 25.11.2022. З вказаного медичного закладу був виписаний 26.11.2022. Таким чином, старший солдат ОСОБА_1 в періоди з 05.11.2022 по 14.11.2022 та з 26.11.2022 по теперішній час відсутній на військовій службі. До розташування в/ч НОМЕР_1 на момент завершення службового розслідування військовослужбовець не прибув, використовував службовий час на свій власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявив (а.с.21-24).
За результатами службового розслідування командиром в/ч НОМЕР_1 прийнято наказ від 22.03.2023 №523, яким старшого солдата ОСОБА_1 , за невихід на службу без поважних причин, грубе порушення вимог статей 11, 12, 13, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині неналежного виконання обов'язків військової служби, обов'язку військовослужбовця свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків, неповідомлення свого безпосереднього командира про те, що з ним сталося, притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та накладено стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - СУВОРА ДОГАНА та на підставі пункту 5 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, щомісячне преміювання за березень 2023 року не виплачувати, на підставі пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» за завдання шкоди внаслідок вчинення діяння, що має ознаки кримінального правопорушення - притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 148650,19 грн (а.с.32).
В/ч НОМЕР_1 надіслано претензію ОСОБА_1 від 15.07.2025 за вих. №690 про добровільне повернення протягом 10 календарних днів з моменту її отримання коштів в сумі 148650,19 грн, однак в добровільному порядку позивач кошти не відшкодував (а.с.40-41).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут ВС ЗСУ) військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами статей 26, 27 Статуту ВС ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ).
Відповідно до пунктів 4, 5 статті 1 Закону №160-ІХ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За приписами частин першої, другої статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення кошти були отримані відповідачем як грошове забезпечення та додаткова винагорода за період, протягом якого відповідач був відсутній на службі без поважних причин, у зв'язку із чим був притягнутий до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності.
Відтак, відповідач зобов'язаний повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 148650,19 грн.
При цьому, оскільки відповідач не подав жодних заперечень щодо наявності такого обов'язку чи неправильного розрахунку заборгованості, та не надав суду доказів добровільного повернення таких коштів в повному обсязі, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача коштів в розмірі 148650,19 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 кошти в розмірі 148650,19 грн (сто сорок вісім тисяч шістсот п'ятдесят грн 19 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій