03 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/10537/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м.Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 06.08.2025 №907190140819 щодо відмови у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІII; зобов'язання здійснити переведення та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIІІ з дати звернення (30.07.2025) та з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Любомльської міської ради за №21 та №22 від 29.07.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
30.07.2025 позивач звернулася до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про переведення на пенсію за віком за Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII). Вказані документи були направлені на розгляд до ГУ ПФУ в м.Києві, яке рішенням від 06.08.2025 №907190140819 відмовило у переведенні пенсії за віком за нормами Закону №889-VIII у зв'язку із тим, що позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-IІІ), а відтак перехід на пенсію по Закону України “Про державну службу»№889-VIII не передбачено.
Позивач не погоджується із таким рішенням та вказує, що вимоги для призначення пенсії за віком відповідно до чинного Закону № 889-VIII дотримані (зокрема, позивач досягла необхідного 60-річного віку, має достатній загальний стаж, в тому числі набутий на державній службі), відтак застосуванню підлягають норми Закону №889-VIII відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ даного Закону, який набрав чинності 01.05.2016, а тому вона має право на пенсію державного службовця.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУ ПФУ в м.Києві позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуваним рішенням позивачу було правомірно відмовлено у переведенні на пенсію по Закону України “Про держану службу» № 889-VIII у зв'язку із відсутністю для цього правових підстав. Крім того, вказує на ту обставину, що 05.10.2004 пенсія позивачці уже була призначена відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування». Враховуючи вказане просить в позові відмовити.
Ухвалою суду від 15.10.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача у даній справі - ГУ ПФУ у Волинській області, де позивач перебуває на обліку.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05.10.2004 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-IІІ) (а. с. 41 зворот), а з 02.05.2022 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV (а. с. 92 зворот).
30.07.2025 позивач звернулася до територіального підрозділу ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії - пенсію за віком по Закону № 889-VIII, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Любомльської міської ради за №21 та №22 від 29.07.2025.
06.08.2025 ГУ ПФУ в м.Києві прийняло рішення за №907190140919 про відмову у перерахунку пенсії. Рішення мотивоване тим, що за матеріалами пенсійної справи позивач з 05.10.2004 по 02.05.2022 отримувала пенсію відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому підстави для призначення пенсії по Закону № 889 відсутні». Також вказано за яких умов призначаються пенсії по статті 37 №3723-ХІІ, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону №889. Згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ Закону № 889, який набрав чинності 01.05.2016, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ мають особи, які на день набрання чинності Закону № 889 мали відповідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначеною статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищенаведене вказано, що перехід на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» не передбачено.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» (яка діяла до 01.10.2017) було визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-ХІІ.
Частина перша статті 37-1 Закону №3723-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Проте, 01.01.2015 набрав чинності Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015 делегував Уряду.
Умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірі заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова №865), зокрема у пунктах 4 та 5, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 4 Постанови №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: “форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики». Таким чином, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова № 1013 не містить.
Отже, з 01.12.2015 по 01.05.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, у зв'язку з чим положення Закону №3723-ХІІ частково втратили чинність, у тому числі норми статті 37-1.
Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.
З урахуванням наведеного, підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, позаяк законодавство не регламентує ані права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі №508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі №826/16182/18, від 22.04.2021 у справі №712/10182/17, від 03.11.2021 у справі №373/2149/16-а.
Відсутність механізму перерахунку пенсії державним службовцям призначених за статтею 37 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ була також предметом розгляду Конституційного Суду України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) положення підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України «Про державну службу“ від 10.12.2015 №889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу“ від 16.12.1993 №3723-XII зі змінами.
Зокрема, в абзаці 4 пункту 5.6 мотивувальної частини даного рішення Конституційний Суд України також констатував, що розміри пенсій державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону №3723, на відміну від розмірів пенсій, призначених на підставі інших нормативних актів, не підлягають перерахуванню.
Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України зазначив, що сучасний стан законодавчого врегулювання з перерахунку розмірів пенсій суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону №3723, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України. Для розвитку, конкретизації та деталізації приписів статей 3, 8, 24, 46 Основного Закону України перерахунок розмірів пенсій обов'язково має бути внормований у законі, ухваленому Верховною Радою ( п.5.7 даного рішення).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки чинним законодавством України не передбачено перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, тому відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Любомльської міської ради за №21 та №22 від 29.07.2025 з одночасним переведенням її з пенсії за віком за Законом №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Суд відхиляє покликання позивача на пункти 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII як на правову підставу заявлених позовних вимог, з огляду на таке.
За приписами пунктів 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
На думку суду, приписи пунктів 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII на спірні у цій справі правовідносини не поширюються, позаяк позивачу уже була призначена пенсія з 05.10.2004 відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування», яка фактично призначалась за нормами статті 37 Закону № 3723-ХІІ, з 2022 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, тоді як пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII регулюються виключно питання призначення пенсій відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ для осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а не питання переведення з одного виду пенсії на інший чи перерахунку пенсій колишніх державних службовців.
Тобто, позивач уже реалізувала своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Законом №889-VIII, а тому не належить до кола осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону №3723-ХІІза певних умов після 01.05.2016.
Частинами 2, 3 статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тобто, за змістом даних норм пенсія призначається один раз, а у разі набуття права особою на інший вид пенсії приймається відповідне рішення про переведення на інший вид пенсії.
У даному випадку пенсія позивачу за нормами статті 37 Закону України “Про державну службу» вже призначена, і повторного її призначення за тією ж нормою в межах пунктів 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII не потребує, та і позивач не входить до кола осіб за яким така пенсія може бути призначена.
Фактично пункти 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII регламентують право на призначення пенсії державного службовця за однією нормою в залежності від проміжку часу в якій особі вона призначається.
І як вже суд зазначав вище з посиланням на рішення Конституційного суду України - прогалина в перерахунку розмірів пенсій державних службовців в залежності від дати призначення пенсії, обов'язково має бути внормована в законі, ухваленому Верховною Радою, а не за рахунок рішення суду у справі, оскільки законодавчо визначених підстав для цього немає.
Крім того, відповідно до пункту 13 розділу XV “Прикінцеві положення» №1058-IV у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України “Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсій, призначених відповідно до зазначених законів, не переглядається. Пенсії, призначені відповідно до зазначених законів, індексуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону, а також видатки на індексацію зазначених пенсій фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
При цьому суд зауважує, що порядок та умови перерахунку пенсій регулюється статтями 41-45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак перерахунок у зв'язку з наданням довідок про заробітну плату працюючого державного службовця відсутній.
Тобто, за бажанням позивача їй може бути поновлена виплата пенсії державного службовця, проте, в розмірі, який було встановлено до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Суд також звертає увагу, що довідки виконавчого комітету Любомльської міської ради за №21 та №22 від 29.07.2025 були видані за формою, затвердженою Порядком №622.
Проте, вказані довідки не створюють правових підстав для перерахунку пенсії позивача із одночасним переведення на пенсію за Законом № 889-VIII, оскільки довідки за зазначеною формою, згідно із пунктом 5 Порядку № 622 видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця, у той час як позивачу уже була з 05.10.2004 призначена пенсія відповідно до статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ (Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування»), а з 2022 року по цей час позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Враховуючи вищезазначене в цій частині оскаржуване рішення відповідача є правомірним та таким, що відповідає вимогам закону.
Також судом не може бути взяте до уваги рішення Верховного Суду у справі №340/4184/21 від 27.01.2023, оскільки фактичні обставини у справі, що розглядається та у справі яка розглядалась Верховним Судом суттєво відрізняються і не дають підстав стверджувати про їх однаковість, аналогічний, тотожний характер. Зокрема, у справі №340/4184/21 позивач- особа 1 був інвалідом ІІ групи, а спір стосувався переведення його з пенсії по інвалідності за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу», тобто мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом вперше (на відміну від даної справи).
Також, у даному випадку суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14, де нею було наголошено, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
Також враховуючи ту обставину, що при розгляді даної справи суд прийшов до висновку про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії позивачу, пенсійним фондом не приймалось рішення про зарахування чи відмову в зарахуванні стажу роботи при вирішенні заяви позивача, а тому позовні вимоги щодо зарахування періодів служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, яке дає право на призначення пенсії задоволенню не підлягають. У суду відсутній обов'язок надавати оцінку відповідності обставин (фактам) на предмет правового регулювання, якщо це не зумовить призначення пенсії як просила позивач.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тобто, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 06.08.2025 №907190140819 було прийняте за принципом екстериторіальності.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в м.Києві не було фактичних та правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих виконавчим комітетом Любомльської міської ради за №21 та №22 від 29.07.2025 із одночасним переведенням з пенсії за віком за Законом №1058-IV на пенсію за віком за Законом №889-VIII, оскаржуване у цій справі рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 06.08.2025 №907190140819 про відмову у перерахунку пенсії є правомірними та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення та похідної позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії з підстав, викладених у позовній заяві, належить відмовити.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський