03 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9499/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування:
1) податкових повідомлень - рішень від 19.02.2025:
- №0065022407, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 120 722 грн 93 коп., з яких 109 748,12 грн зі сплати податку на доходи фізичних осіб та 109 754 грн 81 коп. штрафу (позовна вимога 1),
- №0065062407, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 10 060 грн 23 коп., з яких 9 145,67 грн зі сплати військового збору та 914 грн 56 коп. штрафу (позовна вимога 2),
- №0065122407, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 1 020 грн штрафу за незабезпечення зберігання первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань за 2018-2020 роки (позовна вимога 3);
2) податкової вимоги від 14.04.2025 №0004542-1303-0320, якою зобов'язано сплатити податковий борг в сумі 133 909 грн 74 коп. (позовна вимога 4).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посадовою особою ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від №3870-п від 13.11.2024 та повідомлення №1157 від 13.11.2024 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - ОСОБА_1 .
За результатами проведення перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.10.2024 №35816/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
На підставі висновку акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення (далі- ППР):
- від 19.02.2025 №0065062407, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 10 060,23 грн, з яких 9 145,67 грн зі сплати військового збору та 914,56 грн штрафна (фінансова) санкція;
- від 19.02.2025 №0065122407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020,00 грн за незабезпечення зберігання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань;
- від 19.02.2025 №0065022407, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 120 722,93 грн, з яких 109 748,12 грн зі сплати податку на доходи фізичних осіб та 109 754,81 грн штрафна (фінансова) санкція.
Позивач із винесеними ППР від 19.02.2025 №0065062407, №0065122407, №0065022407 та податковою вимогою від 14.04.2025 №0004542-1303-0320 ГУ ДПС України у Волинській області не згідна, тому звернулась з даною позовною заявою до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
20.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначив, що з 18.12.2024 по 24.12.2024 представником ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 13.11.2024 №3870-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Перевірка проводилась відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, із врахуванням пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-IV та у зв'язку з внесенням запису до ЄДР щодо припинення платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Метою перевірки було дослідження питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 24.10.2018 по 07.10.2020, із врахуванням вимог ст.102 ПК України, за період перебування в статусі суб'єкта господарювання.
Представник відповідача зазначає, що розпочата процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такої особи, а нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
В ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, ФОП ОСОБА_1 не надано книги обліку доходів та витрат, суми дебіторської та кредиторської заборгованості, вартості та кількості залишків товаро-матеріальних цінносте (далі - ТМЦ), документально підтверджених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, вартість виконаних робіт, наданих послуг, тощо.
Тобто, перевіркою не можливо визначити вартість ТМЦ, що реалізовані підприємцем за період з 24.10.2018 по 07.10.2020, внаслідок ненадання для перевірки ФОП ОСОБА_1 первинних документів, які підтвердили суми витрат на придбання ТМЦ, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу за 2018 - 2020 рр.
Посилання позивача в позовній заяві на реєстр документів, що підтверджують витрати на оплату товарів і послуг за 2018-2020 роки є неприйнятними, оскільки такі документи повинні надаватись до перевірки.
Зауважено, що вимога про надання до перевірки усіх документів, на підставі яких сформовані показники податкової звітності, безпосередньо визначена у письмовому повідомленні від 13.11.2024 №1157 та закріплена у пункті 85.2 статті 85 ПК України.
Представник відповідача вважає, що посадовими особами контролюючого органу не було допущено порушень процедури проведення перевірки, а також отримання ОСОБА_1 кореспонденції, що стосувалась перевірки, відсутні будь-які підстави вважати, що такі документи можуть бути враховані судом під час розгляду справи.
Відтак, вважає, що оскаржувані ППР винесені контролюючим органом правомірно та підстави для їх скасування відсутні.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
23.02.2024 ГУ ДПС у Волинській області у зв'язку з прийняттям ОСОБА_1 рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи засобами поштового зв'язку надіслано лист №568/12/03-20-24-07-20 щодо надання оригіналів документів, які будуть використані в ході проведення перевірки, яка проводитиметься на підставі пп. 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України. Вказаний лист було отримано особисто позивачем 05.03.2024.
На вказаний запит про надання оригіналів документів для проведення перевірки ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів.
Посадовою особою ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від №3870-п від 13.11.2024 та повідомлення №1157 від 13.11.2024 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - ОСОБА_1 .
Копія наказу ГУ ДПС у Волинській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 13.11.2024 №3870-п та письмове повідомлення від 13.11.2024 №1157, були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено позивачу 20.11.2024.
За результатами проведення перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.10.2024 №35816/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки). ГУ ДПС у Волинській області на поштову адресу ОСОБА_1 було направлено акт перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який було вручено позивачу.
Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановленні порушення:
- п.44.1 п.44.3 п.44.6 ст.44, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.177.1 п.177.2, п.п.177.4.1 п.п.177.4.4 п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 109 748,12 грн, в т.ч. за 2018 рік на 5 482,97 грн, за 2019 рік на 72 793,28 грн та за 2020 рік на 31 471,87 грн;
- пп.162.1.1 п.162.1. ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.1.3. п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 9 145,67 грн, в т.ч. за 2018р. на 456,91 грн, за 2019 рік на 6 066,11 грн та за 2020 рік на 2 622,65 грн;
- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.177.11 ст.177, п.176.1«в» ст.176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік;
- п.121.1 ст.121 ПК України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями), а саме незабезпечення надання для перевірки первинних документів за 2018-2020 рр., які підтверджують понесені валові витрати та отримані доходи. - п. 117.1 ст. 117 ПКУ та п. 8.4 розділу VIII Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, а саме несвоєчасне подання Повідомлення за формою №20-ОПП щодо наявності у підприємця 1 об'єкта нерухомого майна.
28.01.2025 позивачем було подано заперечення на акт перевірки від 31.10.2024 №35816/03-20-24-07/ НОМЕР_1 .
Комісією за розглядом матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки прийнято рішення від 13.02.2025 про відмову у задоволенні в повному обсязі вимог ФОП ОСОБА_1 з питань, що становлять предмет заперечень, оскільки ні до заперечення, ні після його розгляду не було надано реальних доводів та не було надано інших документів, що спростовують висновок податкового органу, викладений у акті документальної позапланової невиїзної перевірки.
На підставі висновку акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено ППР:
- від 19.02.2025 №0065092407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 340,00 грн за не подання повідомлення за формою 20-ОПП щодо 1 об'єкту нерухомого майна, який використовується в господарській діяльності (не оскаржується позивачем у даній справі);
- від 19.02.2025 №0065062407, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 10 060,23 грн, з яких 9 145,67 грн зі сплати військового збору та 914,56 грн штрафна (фінансова) санкція;
- від 19.02.2025 №0065122407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020,00 грн за незабезпечення зберігання частини первинних документів, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань;
- від 19.02.2025 №0065022407, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 120 722,93 грн, з яких 109 748,12 грн зі сплати податку на доходи фізичних осіб та 109 754,81 грн штрафна (фінансова) санкція.
ГУ ДПС у Волинській області на поштову адресу позивача було направлено вказані ППР, які було отримано позивачем 26.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового.
14.04.2025 відповідачем було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0004542-1302- 0320, якою повідомлено ОСОБА_1 про наявність станом на 10.04.2025 податкового боргу у сумі 133 909,74 грн.
Вважаючи ППР від 19.02.2025 №0065062407, №0065122407, №0065022407 та податкову вимогу від 14.04.2025 №0004542-1303-0320 протиправними, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді ППР та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, ППР, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного, а також визначених позивачем підстав позову, першочерговим у даній справі є вирішення питання дотримання контролюючим вимог податкового законодавства щодо процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
У відповідності до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Пунктом 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Приписами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).
Положеннями пункту 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З аналізу даних правових норм слідує, що проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, є процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником законодавства у межах податкового контролю.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови або надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.
Податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв'язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Також, у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення факту направлення контролюючим органом до початку перевірки наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а також дати, з якої наказ про проведення перевірки та повідомлення вважаються врученими у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.
Як підтверджено матеріалами справи, проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 здійснено відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79, із врахуванням пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-IV та у зв'язку з внесенням запису до ЄДР щодо припинення платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Копія наказу ГУ ДПС у Волинській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 13.11.2024 №3870-п та письмове повідомлення від 13.11.2024 №1157, були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено позивачу 20.11.2024.
Водночас, документальна невиїзна перевірка проводилась в період з 18.12.2024 по 24.12.2024.
Відтак, про проведення перевірки позивач була обізнана, про що була повідомлена належним чином. Станом на момент початку проведення перевірки (18.12.2024) у контролюючого органу були наявні відомості щодо вручення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки.
При цьому, суд зауважує, що п. 42.2 ст.42 ПК України передбачає, що документи вважаються належним чином надіслані платнику податку за адресою або місцезнаходження або податковою адресою.
Таким чином, ГУ ДПС у Волинській області, розпочавши 18.12.2024 проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, пересвідчилося у дотриманні однієї з обов'язкових умов для початку проведення такої перевірки (визначеною п. 79.2 ст. 79 ПК України), якою є вручення платнику податків письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
За усталеною позицією Верховного Суду, не виконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Зокрема, у постанові від 18.08.2021 у справі №160/9277/19 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №640/9016/20, від 26.09.2024 у справі №600/6022/23-а.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач належним чином була повідомлена про проведення перевірки, а тому, відповідачем процедуру проведення перевірки порушено не було.
Пунктом 78.1.7 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Згідно з підпунктом 6 пункту 11.18 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів №1588 від 09.12.2011 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що розпочата процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такої особи, а нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Більш того, положення Порядку №1588 вказують на те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, адже після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.04.2021 у справі № 480/2004/19, від 04.11.2021 у справі №320/1375/19.
Таким чином прийняття контролюючим органом наказу від 13.11.2024 №3870-п зумовлено отриманням інформації від державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 , у зв'язку з чим слід дійти висновку, що контролюючий орган при прийнятті наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки діяв у межах та у відповідності до положень податкового законодавства, зокрема, п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України.
Щодо виявлених контролюючим органом порушень податкового законодавства позивачем суд зазначає таке.
Як вбачається з акту перевірки №35816/03-20-24-07/ НОМЕР_1 від 31.12.2024 документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення: п.44.1 п.44.3 п.44.6 ст.44, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.177.1 п.177.2, п.п.177.4.1 п.п.177.4.4 п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на 109 748,12 грн, в т.ч. за 2018 рік на 5 482,97 грн, за 2019 рік на 72 793,28 грн та за 2020 рік на 31 471,87 грн.
Суд зазначає, що при перевірці правильності визначення валових витрат за 2018-2020рр., ФОП ОСОБА_1 не надано документального підтвердження витрат, пов'язаних з отриманням доходу
Згідно п.177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
В ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, ФОП ОСОБА_1 не надано книги обліку доходів та витрат, суми дебіторської та кредиторської заборгованості, вартості та кількості залишків ТМЦ, документально підтверджених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, вартість виконаних робіт, наданих послуг, тощо
Певні підтверджуючі документи надані лише разом із позовною заявою.
Тобто, перевіркою не можливо визначити вартість ТМЦ, що реалізовані підприємцем за період з 24.10.2018 по 07.10.2020, внаслідок ненадання для перевірки ФОП ОСОБА_1 первинних документів, які підтвердили суми витрат на придбання ТМЦ, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу за 2018 - 2020 роки.
Посилання позивача в позовній заяві на реєстр документів, що підтверджують витрати на оплату товарів і послуг за 2018-2020 роки є неприйнятними, оскільки такі документи повинні надаватись до перевірки.
Позивач не спростувала зафіксованого в акті перевірки факту ненадання до перевірки первинних документів (прибуткових накладних, актів виконаних робіт тощо).
Суд наголошує, що вимога про надання до перевірки усіх документів, на підставі яких сформовані показники податкової звітності, безпосередньо визначена у письмовому повідомленні від 13.11.2024 №1157 та закріплена у пункті 85.2 статті 85 ПК України.
У постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №380/5557/22 Верховний Суд вказував, що з врахуванням положень статті 85 ПК України саме платник податків зобов'язаний надати податковому органу всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Податковий орган має право витребувати певні документи, що належать чи пов'язані з предметом перевірки, в ході її проведення, проте саме на платника покладено обов'язок із надання усіх необхідних документів після початку такої перевірки.
Згідно з п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними у п.167.1 ст.167 Кодексу.
Таким чином, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2018-2020, що підлягає сплаті до бюджету, встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення п.44.1 п.44.3 п.44.6 ст.44, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.177.1 п.177.2, п.п.177.4.1 п.п.177.4.4 п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 10 9748,12 грн, в т.ч. за 2018 рік на 5 482,97 грн, за 2019 рік на 72 793,28 грн та за 2020 рік на 31 471,87 грн.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що ППР від 19.02.2025 №0065022407, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 120 722,93 грн, є правомірним та не підлягає скасуванню.
Суд також повторно зауважує, що копія наказу ГУ ДПС у Волинській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 13.11.2024 №3870-п та письмове повідомлення від 13.11.2024 №1157, були надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено позивачу 20.11.2024.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №812/821/17 у якій суд вказав, що у пункті 42.2 статті 42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Тобто, позивач належним чином повідомлена про факт проведення щодо неї документальної позапланової невиїзної перевірки.
В той же час позивачем не надано належних та допустимих доказів надання (направлення) контролюючому органу документів бухгалтерського обліку до прийняття рішення за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, враховуючи той факт, що позивачем отримано наказ та повідомлення про проведення перевірки.
Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
28.01.2025 позивачем було подано заперечення на акт перевірки. Проте і до вказаних заперечень позивачем не було долучено жодних первинних документів, але зазначено, що «враховуючи те, що вже пройшло більше як три роки, я здала всі документи на макулатуру».
Проте, підтверджуючі документи було надано до суду, але податковому органу документи, які додані до позовної заяви документи позивач не надала. Додаткові пояснення про причини не подання документів на вимогу відповідача позивач не надала.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 14.08.2024 у справі №560/12984/23 зазначив, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, зокрема, і у постанові від 06.08.2019 у справі №160/8441/18 на те, що платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж строку, передбаченого п. 86.7 ст. 86 ПК України.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2024 у справі №380/5557/22 дійшов до висновку, що ненадання платником податків при проведенні перевірки первинних документів які підтверджують його право на формування податкового кредиту з ПДВ, є наслідком його недобросовісної поведінки та підстави для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду, відсутні.
Таким чином, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. А тому, ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.
Аналогічне правозастосування викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2024 у справі №160/4504/23, від 31.07.2024 у справі №380/5630/23, від 06.07.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у справі №640/772/21, від 14.12.2022 у справі №640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 03.10.2023 у справі №420/534/20, від 21.01.2025 у справі №140/6001/24.
Щодо порушень пп.162.1.1 п.162.1. ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп.164.1.3. п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 9 145,67 грн., в т.ч. за 2018р. на 456,91 грн., за 2019 рік на 6 066,11 грн. та за 2020 рік на 2 622,65 грн, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПКУ) є платником військового збору.
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп.163.1.1 ПКУ).
Відповідно до пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування у фізичної особи є дохід, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ.
Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).
Ставка збору складає 1,5 % об'єкта оподаткування.
Згідно з абзацом «а» пункту 176.1 статті 176 ПКУ платники - фізичні особи зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Кодексу фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Проте, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено, що позивачем внаслідок порушень зазначених у п.2.1.4 акту занижено суму чистого оподатковуваного доходу та відповідно базу оподаткування військовим збором за 2018 рік на 30 460,95 грн, за 2019р. на 401 407,10 грн, за 2020 на 174 704,70 грн, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору за 2018 рік в сумі 4 56,91 грн, за 2019 рік в сумі 6 066,11 грн, за 2020 рік в сумі 2 622,65 грн.
Оскільки документи, які б заперечували дані обставини позивачем під час перевірки не надано, ППР від 19.02.2025 №0065062407 є правомірним та скасування не підлягає.
Стосовно ППР від 19.02.2025 №0065122407, суд зазначає наступне.
Позивач здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої, встановлено статтею 177 Податкового Кодексу України.
Пунктом 177.11 ст. 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
За несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом передбачено накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій встановлено, несвоєчасне подання декларації про майновий стан і доходи за 2020, чим порушено пп.49.18.4 п. 49.18 ст.49, п.177.11 ст.177, п.176.1 «в» ст.176 ПК України. П.121.1 ст.121 ПК України 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), а саме незабезпечення надання для перевірки первинних документів за 2018-2020 рр., які підтверджують понесені валові витрати та отримані доходи.
За приписами пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
ОСОБА_1 в порушення п.121.1 ст.121 ПК України не забезпечено зберігання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування за 2018 - 2020 рр., зокрема первинних документів, що підтверджують доходи та понесені витрати, пов'язані з одержанням доходу, а саме: не надано книги обліку доходів та витрат, суми дебіторської та кредиторської заборгованості, вартості та кількості залишків ТМЦ, документально підтверджених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, вартість виконаних робіт, наданих послуг, КОРО, звітів по РРО, інформації щодо нерухомого та рухомого майна яке використовувалось в господарській діяльності платника, тощо.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.3 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на дату припинення підприємницької діяльності позивача) передбачалося, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Враховуючи, що строк давності, передбачений ст.102 ПК України, був зупинений з 18.03.2020 і відновився з 01.08.2023, а припинення підприємницької діяльності позивачем відбулося 07.10.2020, тобто в період зупинення строків давності, таким чином на дату проведення перевірки (грудень 2024 року) строк зберігання документів не закінчився і позивач зобов'язана була їх надати під час перевірки.
Відповідно до ст. 121 ПКУ, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020,00 гривень.
Суд зауважує, що позивачем у запереченнях на акт перевірки від 28.01.2025 вказувалось, що нею було здано на макулатуру первинні бухгалтерські документи, тобто вона не забезпечила зберігання первинних документів.
Таким чином, ППР від 19.02.2025 №0065122407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020,00 грн, є правомірним і не підлягає скасуванню.
Крім того суд зазначає, що на підставі акту перевірки від 31.10.2021 відповідачем було винесено ППР від 19.02.2025 №065092407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 340,00 грн за не подання повідомлення за формою 20-ОПП щодо 1 об'єкту нерухомого майна, який використовується в господарській діяльності. Проте, дане ППР позивачем не оскаржувалось.
Щодо скасування податкової вимоги від 14.04.2025 №0004542-1303-0320, якою зобов'язано сплатити податковий борг в сумі 133 909,74 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувані ППР було отримано позивачем 26.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Пункт 56.2 ст. 56 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
У даному випадку позивачем спірні ППР не оскаржувались.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ, якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Положеннями ПКУ визначено, що податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п. 14.1.153 ст. 14 ПКУ).
Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків затверджено наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017.
Податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив у встановлені кодексом строки суму узгодженого грошового зобов'язання, непогашеної пені, нарахованої в порядку, визначеному в кодексі. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Таким чином, враховуючи те, що позивач не сплатила зазначені в ППР від 19.02.2025 №0065092407, №0065062407, №0065122407, №0065022407 суми протягом десяти робочих днів та не оскаржила такі рішення, станом на 10.04.2025 за позивачкою рахувався податковий борг, який виник в результаті несплати нарахованих зобов'язань, то відповідно відповідачем правомірно сформовано податкову вимогу від 14.04.2025 №0004542-1303-0320.
Суд зауважує, що позивач просить скасувати податкову вимогу від 14.04.2025 №0004542-1303-0320 у повному обсязі. Проте, оскаржує лише три ППР із чотирьох винесених. Щодо ППР від 19.02.2025 №0065092407 у позивача заперечення відсутні.
Отже, враховуючи вище наведені обставини, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Згідно частиною першою статті КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43027, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Cуддя В.В. Дмитрук