31 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 640/20348/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного сервісного центру МВС про визнання протиправною відмови у наданні висновку про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера на транспортному засобі ЗИЛ 130, 1974 року випуску, колір зелений, номерний знак НОМЕР_1 ; зобов'язання надати висновок про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера на транспортному засобі ЗИЛ 130, 1974 року випуску, колір зелений, номерний знак НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належить автомобіль ЗИЛ 130, 1974 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданим Сарненським МРЕВ ДАІ ГУ- УМВС України Рівненської області 29 липня 2004 року. Внаслідок тривалої експлуатації автомобіля стало неможливим розпізнати його індивідуальний ідентифікаційний номер, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернулася до Головного сервісного центру МВС із заявою щодо надання висновку про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера на транспортному засобі ЗИЛ 130, 1974 року випуску, колір зелений, номерний знак НОМЕР_1 . Проте, 27 травня 2021 року отримала листа № 31/1472д про відмову у наданні висновку. Вважаючи дану відмову протиправною позивач звернувся до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20348/21, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На підставі пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/20348/21 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Костюкевичу С.Ф.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з аргументами наведеними у позові, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву зазначив, що 10.05.2021 до ГСЦ МВС надійшла заява ОСОБА_1 про надання висновку про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального номера на транспортний засіб марки ЗИЛ 130, 1974 року випуску, колір зелений, номерний знак НОМЕР_1 . , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 . На цю заяву ГСЦ МВС надало ОСОБА_1 відповідь листом від 27.05.2021 № 31/14729. про відмову у наданні висновку з тих підстав, що транспортний засіб не відповідає відомостям поданих у документах, а саме ідентифікаційний номер на зазначеному транспортному засобі не встановлено (згідно з висновком Науково-дослідного Бюро судових експертиз «Сантодор» від 02 квітня 2021 року № 200610-01), надання висновку про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера неможливо. Наведене унеможливлює надання висновку.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Внаслідок тривалої експлуатації автомобіля стало неможливим розпізнати його індивідуальний ідентифікаційний номер, у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернулася до Головного сервісного центру МВС із заявою щодо надання висновку про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера на транспортному засобі ЗИЛ 130, 1974 року випуску, колір зелений, номерний знак НОМЕР_1 . Проте, 27 травня 2021 року отримала листа № 31/1472д про відмову у наданні Висновку.
Згідно даного листа ОСОБА_1 повідомили, що відповідно до пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається.
На самостійно сконструйовані транспортні засоби та на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби із знищеними ідентифікаційними номерами їх складових частин (кузова, шасі, рами) або на транспортні засоби, ідентифікаційні номери складові частин яких пошкоджені під впливом корозії, знищені (пошкоджені) чи підроблені внаслідок незаконного заволодіння або в разі, коли проведена заміна таких складових частин після дорожньо-транспортної пригоди, наносяться спеціальні індивідуальні номери чи здійснюється дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин (у разі встановлення відповідності ідентифікаційного номера таким засобам) згідно з вимогами міжнародних і державних стандартів поверхні верхньої частини блоку циліндрів ліворуч за ходом руху за паливним фільтром. На момент дослідження у штатному місці розташування (фото 9) номерна табличка двигуна - відсутня (фото 10), в місці розташування таблички наявні чотири технологічних отвори, в яких наявні частини кріпильних заклепок. Відсутність номерної таблички на досліджуваному двигуні може бути пояснена особливостями способу її кріплення, тривалим терміном експлуатації двигуна. Двигун - без номеру.
При порівнянні конструюйвних особливостей та технічних характеристик наданого на дослідження автомобіля з конструктивними особливостями та технічними характеристиками автомобілів виробництва країн СНД встановлено їх збіг по загальному вигляду, кількості осей, ширині, довжині, висоті, колісній базі з автомобілем виробництва автомобільного заводу імені Лихачова моделі ЗИЛ-130. Конструктивні особливості та технічні характеристики, відповідають обліковим даним, вказаним в свідоцтві про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 від 29.07.2004 року наданого на дослідження автомобіля ЗИЛ-130.
Результати проведених досліджень дають підставу для висновку про те, що інформаційна табличка (номерна табличка) наданого на дослідження автомобіля ЗИЛ-130 втрачена внаслідок тривалої експлуатації, ремонту та перефарбування кабіни автомобіля. Знаки рельєфного номеру шасі на раму досліджуваного автомобіля заводом- виробннком не наносилися. Встановити трасологічними методами ідентифікаційний номер шасі не виявилось можливим внаслідок відсутності будь-яких ідентифікуючих позначень. Шасі наданого на дослідження автомобіля - без номера. Конструктивні особливості та технічні характеристики наданого на дослідження автомобіля відповідають обліковим даним, вказаним в свідоцтві про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 29.07.2004 року на автомобіль ЗИЛ-130.
Відтак, судовим експертом зроблено висновок: встановити трасологічними методами ідентифікаційний номер наданого на дослідження автомобіля ЗИЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_1 не виявилось можливим внаслідок відсутності будь-яких ідентифікуючих позначень. Рельєфні знаки номери на шасі досліджуваного автомобіля заводом-виробником не наносилися. Шасі наданого на дослідження автомобіля - без номера; на конструктивних елементах досліджуваного автомобіля будь-яких знаків, елементів знаків або слідів знищення знаків ідентифікаційного номера - не виявлено.. Номерна площадка від номерної деталі не відокремлювалась". Номерна деталь від рами автомобіля не відділялась (не замінювалась); конструктивні особливості та технічні характеристики наданого на дослідження автомобіля ЗИЛ-130 реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідають обліковим даним, вказаним в свідоцтві про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 від 29.07.2004 року на автомобіль ЗИЛ-130.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулюються Законом України «Про дорожній рух» №3353-ХІІ від 30.06.1993 (далі Закону №3353).
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 3353 державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з частиною 2 статті 34 Закону № 3353 державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Частиною 3 статті 34 Закону № 3353 передбачено, що державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Відповідно до частини 4 статті 34 Закону № 3353 державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з частиною 9 статті 34 Закону № 3353 власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків визначена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за № 1388 (далі - Порядок № 1388).
Відповідно до пункту 15 Порядку №1388 ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв'язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, установлення газобалонного обладнання, видачі тимчасового реєстраційного талона під час передачі права користування та/або розпорядження транспортними засобами, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження проводиться фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, які мають присвоєну в установленому Законом України "Про судову експертизу" порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями. За результатами дослідження складається висновок експертного дослідження, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром транспортних засобів, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром, відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників, дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.
Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально невизначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. Перша державна реєстрація таких засобів, а також ввезених на митну територію України транспортних засобів, що розшукуються правоохоронними органами інших держав, не проводиться.
У разі пошкодження ідентифікаційного номера перша державна реєстрація транспортних засобів проводиться тільки після експертного підтвердження справжності ідентифікаційного номера.
He допускається державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, номери двигунів яких мають ознаки навмисного знищення або підробки (крім випадків повернення транспортного засобу законному власнику із знищеним або підробленим ідентифікаційним номером двигуна після незаконного заволодіння таким засобом).
На самостійно сконструйовані транспортні засоби та на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби із знищеними ідентифікаційними номерами їх складових частин (кузова, шасі, рами) або на транспортні засоби, ідентифікаційні номери складових частин яких пошкоджені під впливом корозії, знищені (пошкоджені) чи підроблені внаслідок незаконного заволодіння або в разі, коли проведена заміна таких складових частин після дорожньо-транспортної пригоди, наносяться спеціальні індивідуальні номери чи здійснюється дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин (у разі встановлення відповідності ідентифікаційного номера таким засобам) згідно з вимогами міжнародних і державних стандартів.
У такому разі до реєстраційних документів та Єдиного державного реєстру транспортних засобів вносяться в установленому порядку відповідні відмітки.
Комбінація символів, порядок їх нанесення та залучення до їх нанесення спеціалізованих підприємств визначається МВС.
Отже, з аналізу вказаної норми вбачається, що у випадку пошкодження ідентифікаційних номерів складових частин передбачено нанесення спеціальних індивідуальних номерів або здійснюється дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин (у разі встановлення відповідності ідентифікаційного номера таким засобам) згідно з вимогами міжнародних і державних стандартів.
На момент виникнення спірних правовідносин, чинні положення наказу МВС України від 11.08.2010 №379, яким затверджено Інструкцію про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них.
Згідно п. 9.5.1. Дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ (далі - ідентифікаційні номери ТЗ) здійснюється в разі: пошкодження ідентифікаційного номера ТЗ внаслідок впливу корозії на поверхню номерної площадки або при проведенні ремонтних робіт у місці нанесення ідентифікаційного номера: повернення ТЗ власникові після незаконного заволодіння з пошкодженими ідентифікаційними номерами; пошкодження номерних складових частин ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; заміни складової частини з ідентифікаційним номером на без номерну в установленому порядку; виявлення ідентифікаційного номера ТЗ з ознаками його нанесення із заводськими дефектами; відсутності нанесення заводом-виробником ідентифікаційного номера (кузова, шасі, рами) ТЗ на невід'ємних металевих складових частинах кузова ТЗ при його виготовленні.
Згідно п.9.5.5 цієї Інструкції якщо за результатами експертного дослідження встановлено повний зміст первинного (заводського) ідентифікаційного номера ТЗ, а також ознаки його нанесення в умовах підприємства - виробника, власник ТЗ або уповноважена ним особа звертається до Головного сервісного центру МВС України щодо можливості дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ.
За результатами розгляду поданих матеріалів працівниками Головного сервісного центру МВС України складається аргументований висновок, який затверджується керівництвом Головного сервісного центру МВС України щодо дублювання ідентифікаційного номера ТЗ або надається письмова обгрунтована відмова в проведенні такого дублювання (пункт 9.5.6 Інструкції).
Відповідно до п. 9.5.7 Інструкції ТЗ з висновком Головного сервісного центру МВС України, відповідними матеріалами підрозділу внутрішніх справ (довідка про факт незаконного заволодіння та перебування в розшуку ТЗ, довідка про дорожньо-транспортну пригоду тощо) надається до Науково-дослідного Бюро судових експертиз «Сантодор» або іншої визначеної МВС спеціалізованої експертної установи, де після проведення необхідно: додаткової перевірки ТЗ та документів, що ного супроводжують, на металевих невід'ємних складових частинах ТЗ проводиться дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ.
Про дублювання ідентифікаційних номерів ТЗ власнику або уповноваженій ним особі видається окрема довідка з фото таблицею місць нанесення дублюючих номерів та їх вигляду. Довідка є невід'ємним додатком до висновку експертного дослідження автомобіля (пункт 9.5.8 Інструкції).
Аналогічний порядок застосовується для надання дозволу на присвоєння та нанесення спеціальних індивідуальних ідентифікаційних номерів автомобілів.
Наказом МВС України від 8 жовтня 2007 року за №374 розроблено та затверджено Тимчасовий порядок дублювання первинних ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, згідно яких власник транспортного засобу має право звернутися до Головного сервісного центру МВС України з заявою про надання висновків про можливість дублювання ідентифікаційного номеру транспортного засобу, яке проводиться на базі Науково-дослідницького бюро судових експертиз «Сантодор» на підставі дозволу Головного сервісного центру МВС України.
Головний сервісний центр МВС України створений 7 листопада 2015 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ». Він є міжрегіональним територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України, який здійснює надання платних і безоплатних послуг, віднесених до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, а також бере безпосередню участь у реалізації державної політики в сфері надання таких послуг.
Система сервісних центрів МВС включає Головний сервісний центр, регіональні сервісні центри областей, Автономної Республіки Крим та міст Києва і Севастополя, а також територіальні сервісні центри МВС, які на правах відділів входять до складу відповідних регіональних сервісних центрів.
Одним із завдань сервісного центру МВС є здійснення контролю за відповідністю конструкції, технічного стану, комплектації та обладнання транспортного засобу нормам і стандартам та погодження відповідної нормативно-технічної документації. Виконанням цього завдання до ліквідації займалися органи Державтоінспекції МВС.
З врахуванням наведених норм вбачається, що оскільки спеціалістом-криміналістом НД Бюро судових експертиз “Сантадор» Вуйтік І.О. було досліджено автомобіль ЗИЛ-130 номер шасі 1006254, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 від 29.07.2004 року, який належить ОСОБА_1 на праві власності, під час якого встановлено, що інформаційна табличка (номерна табличка) наданого на дослідження автомобіля ЗИЛ-ІЗО втрачена внаслідок тривалої експлуатації, ремонту та перефарбування кабіни автомобіля; знаки рельєфного номеру шасі на раму досліджуваного автомобіля заводом-виробником не наносилися; встановити трасологічними методами ідентифікаційний номер шасі не виявилось можливим внаслідок відсутності будь-яких ідентифікуючих позначень; шасі наданого на дослідження автомобіля - без номера; конструктивні особливості та технічні характеристики наданого на дослідження автомобіля відповідають обліковим даним, вказаним в свідоцтві про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 29.07.2004 року на автомобіль ЗИЛ-ІЗО, при цьому відсутні будь-які встановлені факти щодо слідів умисного знищення маркувальних ідентифікаційних позначок, а також відповідність конструкції, марці, моделі й іншим даним, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію, відтак у даному випадку належний ОСОБА_1 автомобіль, підпадає під присвоєння йому Головним сервісним центром МВС спеціального індивідуального ідентифікаційного номера з подальшим його нанесенням у встановленому порядку.
На зареєстрованих в Україні транспортних засобах дублювання первинних і нанесення присвоєних спеціальних індивідуальних ідентифікаційних номерів (кузова, шасі чи рами) здійснює Науково-дослідне Бюро судових експертиз «Сантодор», виконання якої здійснюється після видачі автовласнику Головним сервісним центром МВС щодо кожного окремого транспортного засобу письмового Висновку (дозволу).
Дублювання первинного і нанесення спеціальних індивідуальних ідентифікаційних номерів проводяться відповідно до вимог Стандарту МВС України СОУ 78-31-001:2017 і допускаються лише в тому випадку, коли трасологічними. а також іншими доступними для фахівців методами і засобами встановити первинний заводський ідентифікаційний номер неможливо, а сліди умисного знищення пошкодження знаків ідентифікаційного номера відсутні.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відмова Головного сервісного центру МВС у наданні ОСОБА_1 висновку про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера на транспортному засобі ЗИЛ 130, 1974 року випуску, колір зелений, номерний знак НОМЕР_1 є безпідставною, тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн., сплаченого за подання позову немайнового характеру квитанцією від 14.07.2021.
Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 500,00 грн, то суд приходить до таких висновків.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 30.06.2021; акта приймання юридичних послуг від 13.07.2021; квитанції до договору про надання правничої допомоги від 13.07.2021, адвокатом було надано послуги ОСОБА_1 на суму 500,00 грн.
З акта виконаних робіт від 30.06.2021 слідує, що вартість послуг, наданих адвокатом Мозоль Л.К. на суму 500,00 грн включають: вивчення поданих Клієнтом документів, матеріалів, надання йому правової інформації, консультації і роз?яснень з правових питань, 30 хвилин -100,00 грн; підготовка позовної заяви з додатками та формування справи до суду, 2 години - 400,00 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, ціни позову та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 500,00 грн. співмірною фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а також те, що послуги щодо вивчення матеріалів та законодавства, збирання доказів охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 500,00 грн., а решту витрат повинен понести позивач.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 1 408,00 грн., що складаються із суми судового збору та витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного сервісного центру МВС в наданні ОСОБА_1 висновку про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера на транспортному засобі ЗИЛ 130, 1974 року випуску, колір зелений, номерний знак НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головний сервісний центр МВС видати ОСОБА_1 висновок про можливість присвоєння та нанесення спеціального індивідуального ідентифікаційного номера на транспортному засобі ЗИЛ 130, 1974 року випуску, колір зелений, номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнути з Головного сервісного центру МВС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 та витрати на правничу допомогу у сумі 500 грн, а всього 1 408,00 грн (одна тисяча чотириста вісім гривень).
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головний сервісний центр МВС (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173).
Суддя С.Ф. Костюкевич