31 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10955/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач ) з наступними позовними вимогами:
1) визнати протиправними дії (відмову) щодо не звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини - «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи 11 групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» - за батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою з II групою інвалідності по загальному захворюванню довічно та таким, що за станом здоров'я потребує сторонньої допомоги та догляду довічно;
2) зобов'язати прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини - «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» - за батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою з II групою інвалідності по загальному захворюванні довічно та таким, що за станом здоров'я потребує сторонньої допомоги та догляду довічно.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у ВЧ НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 (далі- ОСОБА_2 ), батькові позивача було довічно встановлено ІІ групу інвалідності по загальному захворюванні, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК Серії 12 ААД №190376 і відповідно до заключення ЛКК №278 від 13.06.2025 (протокол №66) визнано таким, що за станом здоров'я потребує сторонньої допомоги та догляду довічно. Матір, ОСОБА_3 (далі- ОСОБА_3 ), також у відповідності до Заключення ЛКК №521 від 03.07.2024 (протокол №76) за станом здоров'я нездатна самостійно постійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки і тому потребує постійної сторонньої допомоги та догляду довічно.
На цій підставі, 25.08.2025 позивач подав рапорт до відповідача про звільнення мене, ОСОБА_1 , з військової служби згідно пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - необхідність здійснювати постійний сторонній догляд за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду, так як відсутні інші члени сім9ї першого та другого ступеня споріднення та наявна матір, яка сама потребує постійного стороннього догляду за висновком ЛКК і відповідно не може здійснювати догляд за батьком.
28.08.2025 позивач отримав від відповідача лист за №5390А, у якому командуванням ВЧ НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні рапорту по причині наявності інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (братів), які можуть здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з ІІ групою інвалідності.
Однак позивач зазначає, що його два рідні брати, ОСОБА_4 (далі- ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 (далі- ОСОБА_5 ), не проживають на території України уже довгий час і є громадянами російської федерації та Республіки Білорусь відповідно. Відтак, оскільки ним до рапорту про звільнення з військової служби було долучено необхідні документи, що підтверджують вказані обставини, тому вважає відмову відповідача у задоволенні його рапорту протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що 28.08.2025 позивачу було надано відповідь на його рапорт про звільнення за вихідним №5390А, згідно якої при розгляді рапорту на звільнення та усіх доданих до нього документів було виявлено, що у позивача наявні родичі першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за його батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Позивач вказує, що його мати ОСОБА_3 , 1947 року народження, не може здійснювати догляд за свої чоловіком ОСОБА_2 , оскільки сама потребує стороннього догляду.
Даний факт дійсно підтверджується довідкою ЛКК №521, виданою 03.07.2024, згідно якої ОСОБА_3 «за станом здоров'я нездатна самостійно постійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки. Потребує постійної сторонньої допомоги та догляду довічно».
Також, позивач вказує, що його рідні брати - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть здійснювати постійного догляду за своїм батьком, оскільки є громадянами інших країн та постійно проживають за кордоном.
Цей факт підтверджується паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_2 , виданий 24.06.2016, згідно якого ОСОБА_4 є громадянином російської федерації та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 республіки Білорусь серії НОМЕР_3 , виданим 08.04.2024, згідно якого ОСОБА_5 є громадянином Республіки Білорусь та йому 07.08.2024 оформлено виїзд на постійне місце проживання за межами Республіки Білорусь. 18.04.2025 ОСОБА_6 прийнятий на консульський облік в Республіці Польща.
Проте, підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не передбачено, що документи, які підтверджують громадянство іншої держави можуть бути подані як доказ, що особа першого ступеня споріднення не можу здійснювати.
З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Не є спірною та обставина, що 25.10.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII за сімейними обставинами - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До вказаного рапорту він надав копії таких документів: - заключення ЛКК Nє278;
- заключення ЛКК Jє521;
- паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 ;
- паспорту ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 ;
- паспорту ОСОБА_1 № НОМЕР_6 ;
- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 ;
- свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 ;
- довідку про склад сім'ї №114 від 14.01.2025;
- довідку про склад сім'ї №113 від 14.01.2025;
- пенсійне посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 ;
- посвідчення серії НОМЕР_10 ;
- посвідчення серії НОМЕР_11 ;
- картку платника податків ОСОБА_1 ;
- акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 25.06.2025;
- військовий квиток ОСОБА_1 серії НОМЕР_12 .
На вказаний рапорт відповідач листом від 28.08.2025 №5309А повідомив, що позивачу відмовлено у задоволенні рапорту по причині наявності інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (братів), які можуть здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з ІІ групою інвалідності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Закон №2232-ХІІ (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою-другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частин першої-третьої, шостої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
У свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170), передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи). При цьому, умовами такого звільнення є відсутність у такої особи з інвалідністю І чи II групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або ж, якщо такі особи є, то вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
З поданих до рапорту від 25.08.2025 документів встановлено, що батьком позивача є ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 17.12.1976, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №190376 від 23.12.2024; пенсійного посвідчення серія НОМЕР_13 .
Згідно із заключенні ЛКК №278 від 13.06.2025 ОСОБА_2 визнано таким, що за станом здоров'я потребує сторонньої допомоги та догляду довічно.
Відповідач не заперечує той факт, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду згідно висновку ЛКК.
Позивача мати ОСОБА_3 не може здійснювати догляд за свої чоловіком ОСОБА_2 , оскільки сама потребує стороннього догляду. Даний факт дійсно підтверджується довідкою ЛКК №521, виданою 03.07.2024, згідно якої ОСОБА_3 «за станом здоров'я нездатна самостійно постійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки. Потребує постійної сторонньої допомоги та догляду довічно». Дана обставина відповідачем, також, не заперечується.
Підставою для відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, а саме батьком ОСОБА_2 , стало те, що до не додано документів, що підтверджували б: відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, а саме першого ступеню споріднення (батьків, чоловіка, дітей, у тому числі усиновлених), оскільки наявні явні родичі першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за його батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Суд зазначає, що в Законі №2232-XII не визначено переліку осіб, які відносяться до членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду.
Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.
Приписами абзацу 2 частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матер і з боку батька, онуки.
У позовній заяві позивач зазначає, що його рідні брати - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не можуть здійснювати постійного догляду за своїм батьком, оскільки є громадянами інших країн та постійно проживають за кордоном.
Цей факт підтверджується паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_2 , виданим 24.06.2016 року, згідно якого ОСОБА_4 є громадянином російської федерації та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Паспортом республіки Білорусь серії НОМЕР_3 , виданим 08.04.2024, згідно якого ОСОБА_5 є громадянином Республіки Білорусь та йому 07.08.2024 оформлено виїзд на постійне місце проживання за межами Республіки Білорусь. А 18.04.2025 року ОСОБА_6 прийнятий на консульський облік в Республіці Польща.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не надав до рапорту від 25.08.2025 докази, які б підтверджували, що його брати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, таких доказів і не надано суду. З наведеного слідує, що документи, які підтверджують громадянство іншої держави (членів сім'ї першого ступеня споріднення для ОСОБА_2 ) не може бути підставою для звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Суд також враховує, що 02.10.2024 набрали чинності зміни до Інструкції №170, внесені наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706.
Пунктом 5 додатку 19 до Інструкції № 170 (на день подання рапорту від 25.08.2025 набрали чинності зміни, внесені Наказом від 23.07.2024 №495) передбачено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, подаються такі документи: зокрема, один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд зауважує. що підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не передбачено, що документи, які підтверджують громадянство іншої держави можуть бути подані як доказ, що особа першого ступеня споріднення не можуть здійснювати догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю та потребує такого догляду.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України:
1. Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
2. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
3. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Зважаючи на викладене, оскільки з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду має двох повнолітніх, працездатних синів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які відповідно до вимог ст. 172 Сімейного кодексу України зобов'язані піклуватися про своїх батьків, документами не доведено неможливість здійснення постійного стороннього догляду за своїм батьком ОСОБА_2 , суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Також матеріалами справи не підтверджено відсутності інших родичів другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_1 .
Отже, позивач до рапорту від 25.08.2025 про звільнення з військової служби не надав вказаних вище документів, а саме документ про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, документ проте, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновками за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту від 25.08.2025 у відповідача не було, оскільки позивачем не надано всіх належних документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог належить відмовити повністю.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_14 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_15 ).
Суддя В.В. Дмитрук