04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 636/3410/25
провадження № 22-ц/818/4122/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
скаржник - ОСОБА_1
орган дії якого оскаржуються - Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 12 червня 2025 року у складі судді Буніна Є.О.
У квітні 2025 року представник Таш'ян Роман Івановичякий діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся у суд зі скаргою в якій він просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 71475938.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, 27.08.2020 Чугуївським міським судом Харківської області було видано наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер боржник ОСОБА_3 . На підставі відомостей про смерть боржника заступником начальника відділу Чугуївського відділу ДВС Корольовою А.С., 01.10.2024 було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Зазначена постанова мотивована відсутністю заборгованості та смертю боржника. З даною постановою стягувач не погоджується у зв'язку із тим, що заборгованість боржника не була погашена у зв'язку з тим, що він не сплачував аліменти. 07.09.2023 заступником начальника відділу Чугуївського відділу ДВС було прийнято постанову про арешт майна боржника, в якій зазначено розмір заборгованості 156498,38 гривень. З того часу боржник заборгованість не погашав, і станом на кінець серпня 2024 року його заборгованість становила 254669,03 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості від 10.04.2025, який було складено Чугуївським відділом ДВС. Зазначений розрахунок спростовує відсутність боргу, про яку ідеться в оскаржуваній постанові. Вважає, що Чугуївський відділ ДВС повинен був не закінчувати виконавче провадження, а вжити заходів щодо встановлення кола спадкоємців боржника і вирішити питання про їхнє залучення до виконавчого провадження.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 12 червня 2025 року відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_1 .
Рішення мотивовано тим, що виконавче провадження зі сплати аліментів не передбачає правонаступництво, а отже не перешкоджає закінченню виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тому що в такому випадку при заміні боржника на іншого будуть порушені конституційні права правонаступників які полягають в обмеженні згідно ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скарга в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити скаргу в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов суперечливих висновків, зазначивши в ухвалі що заборгованість зі сплати аліментів входить до складу спадщини і одночасно зробивши висновок про те, що виконавче провадження зі сплати аліментів не передбачає правонаступництво. Відповідно до вимог закону у випадку смерті платника аліментів спадкоємець зобов'язаний сплатити борг спадкодавця з аліментів у межах вартості отриманої спадщини. Таким чином, Чугуївський ДВС повинен був не закінчувати виконавче провадження, а вжити заходи щодо встановлення кола спадкоємців боржника і вирішити питання про їхнє залучення до виконавчого провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що Чугуївським міським судом Харківської області видано 18.08.2020 судовий наказ, яким стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29.05.2020 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 28-29).
Рішенням Глобінського районного суду Полтавської області від 24 січня 2023 року змінено спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом (№636/1928/20) Чугуївського міського суду Харківської області від 18 серпня 2020 року, визначивши їх у твердій грошовій сумі та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 29.05.2020 і до досягнення дітьми повноліття, що підтверджується виконавчим листом від 24.02.2023 (а.с. 30-31).
07.04.2023 року відкрито виконавче провадження за вказаним судовим наказом (а.с.32-33).
17.04.2023 заступником начальника відділу Чугуївського відділу ДВС Корольовою А.С. винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування транспортними засобами, встановлення обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєною, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання та про встановлення тимчасового обмеження боржник у праві виїзду за межі України (а.с. 36-39)
Постановою заступника начальника відділу Чугуївського відділу ДВС Корольовою А.С. 07.09.2023 № 71475938 накладено арешт на все майно ОСОБА_3 у межах стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 156 498,38 грн (а.с. 8-9).
Постановою заступника начальника відділу Чугуївського відділу ДВС Корольовою А.С. 01.10.2024, виконавче провадження № 71475938, відкритого на підставі судового наказу № 636/1928/20 виданого 27.08.2020 Чугуївським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 5000,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 29.05.2020 і до досягнення дітьми повноліття, у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-7).
Розмір заборгованості по даному виконавчому провадженню станом на кінець серпня 2024 року становила 254669,03 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості від 10.04.2025 р, який було складено Чугуївським відділом ДВС (а.с. 10-11).
Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог частини 1, 4 ст. 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 Сімейного кодексу України, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
Зі змісту вказаної вище статті вбачається, що від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. Саме припинення обов'язку по сплаті аліментів зовсім не означає анулювання боргу по аліментам, який утворився за життя такого платника аліментів. Наявна на момент смерті спадкодавця заборгованість зі сплати аліментів на дитину входить до складу спадщини, а спадкоємці такого платника зобов'язані погасити заборгованість за рахунок наявних активів спадкової маси.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц, від 12.08.2020 у справі № 199/5826/16-ц, від 11.11.2020 у справі № 161/11682/15-ц та від 16.06.2021 у справі № 754/17704/18.
Згідно статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (часткова відповідальність), шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.18 зазначеного Закону визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Відповідно до п.3 ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Наведеними нормами державний виконавець обґрунтовував заперечення на скаргу, вказуючи, що ним було дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження» та закінчено виконавче провадження після отримання офіційних відомостей про смерть боржника.
Разом з тим, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17, висновки якого відповідно до з ч.4 cт.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, беруться до уваги апеляційним судом, закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.
Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов'язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з'ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.
Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.
Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов'язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Судом встановлено, що державним виконавцем дії щодо встановлення правонаступника боржника ОСОБА_3 не вчинялися та, отримавши відомості про смерть боржника, державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, що їх регулює, судова колегія прийшла до висновку, що державним виконавцем при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 01 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні 71475938 не вжито всіх належних та достатніх заходів з примусового виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», тому суд дійшов помилково висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За правилами ст. 379 УПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанціїї з ухваленням нового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 12 червня 2025 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника відділу Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Корольової Анатастасії Сергіївни про закінчення виконавчого провадження від 01 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні №71475938.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 04.11.2025.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук