04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 639/573/24
провадження № 22-ц/818/3477/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач -Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скарг у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року у складі судді Єрмоленко В.Б.
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача банківського вкладу в сумі 30 000 доларів США та з урахуванням уточнень від 25.08.2021 та збільшення позовних вимог (а.с. 197-203), просив також стягнути 1275 доларів США-процентів за користуванням депозитом, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 12513 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 жовтня 2007 року між ним та ВАТ «Ощадбанк» в особі зав. ТВБВ 100200326 ОСОБА_2 , яка діяла на підставі наказу № 183 від 12 квітня 2005 року, укладено договір №51082 на вклад «Депозитний Ощадного банку» в іноземній валюті для фізичної особи (далі договір) на суму 30000 доларів США до 20.04.2008, з процентною ставкою за депозитом 8,5% річних. Як позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 зловживаючи своїми службовими обов'язками, не оприбуткувала по касі ТВБВ №10200326 Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» і привласнила їх. Свої зобов'язання з повернення вкладу і процентів відповідач не виконав. Станом на 19.08.2021 минуло 4869 днів прострочення виконання зобов'язань та продовження користування відповідачем 30000 доларів США депозитного вкладу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 депозитний вклад за договором № 51082 від 20 жовтня 2007 року на вклад «Депозитний Ощадного Банку» в іноземній валюті для фізичних осіб у розмірі 30 000 доларів США, проценти за користування депозитом з 20 квітня 2007 р. по 20 квітня 2008 р.-1 264, 52 долара США, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання з 21 квітня 2008 по 19 серпня 2021- 12 509,23 доларів США, а всього 43 773 долари США 75 центів та судовий збір у розмірі 15140,00 грн.
Рішення мотивовано тим, що належними та допустимими доказами підтверджується факт укладення між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний ощадний банк України» 20.10.2007 депозитного договору, за умовами якого банк зобов'язаний повернути вкладнику на його вимогу суму депозиту разом з відсотками згідно умов договору
Не погодившись з рішенням суду представник Батюк О.Г., який діє в інтересах Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимошгам закону. В матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження внесення ОСОБА_1 коштів за договором та підтвердження відкриття депозитного рахунку на ім'я ОСОБА_1 . Договір №51082 від 20.10.2007, є неправдивим підробним документом, який виготовлений не банком, а складений обвинуваченою виключно з метою заволодіння коштами ОСОБА_1 , а тому має місце завдання обвинуваченою позивачу шкоди злочином, а не невиконанням договірних зобов'язань банком. Ухвалою суду від 28.11.2022 у кримінальній справі № 642/5561/14-к, договір №51082 від 20.10.2007 є завідомо неправдивим офіційним документом за яким, банком не отримувалась вказана в ньому грошова сума, а тому такий договір є неукладеним, таким що ніколи не існував та за яким у сторін не виникли права та обов'язки. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин по договору банківського вкладу, внесення Позивачем коштів до Банку, а тому і відсутні підстави для стягнення 3% річних у зв'язку з невиконання зобов'язань за договором банківського вкладу, які не виникали, а відтак і не могли бути порушені. З урахуванням дати звернення до суду та відповідно трирічного строку позовної давності, на час звернення ОСОБА_1 до суду (заява про збільшення позовних вимог подана 19.08.2021) строк позовної давності щодо стягнення 3% річних закінчився. Зі змісту заяви №19-02/08-21 від 19.08.2021 представник позивача заявляє нову позовну вимогу - стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 12 513 дол. США, тому даною заявою представник Позивача одночасно змінив предмет і підстави позову, так як заявив нову позовну вимогу з правових підстав, які відсутні в первинному позові.Проте суд на зазначені обставини уваги не звернув та ухвалив незаконне рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, посянення представика АТ «Державний ощадний банк України», дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 20 жовтня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк», в особі завідувача ТВБВ №10020/0326 (філії - Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк») ОСОБА_2 , яка діяла на підставі наказу 183 від 12.04.2005, та ОСОБА_1 укладено договір № 51082 на вклад «Депозитний ощадного банку» в іноземній валюті для фізичної особи , відповідно до умов якого вкладник вносить, а банк приймає на депозитний рахунок № НОМЕР_1 на умовах цього договору грошові кошти в сумі 30 000 у доларах США строком на шість місяців (т.1 а.с.223-226).
Пунктом 1.1 договору № 51082 від 20.10.2007 передбачено , що днем повернення депозиту є 20 квітня 2008 року.
Процентна ставка за депозитом встановлено у розмірі 805% річних. Оплата процентів за користування депозитом здійснюється щомісячно ( п.п. 1.2 договору).
Згідно п.2.8 договору після закінчення строку зберігання депозиту договір може бути пролонговано за згодою сторін на умовах, які діятимуть в банку на момент пролонгації, про що вкладник повідомляє банк за п'ять робочих днів до спливу строку, зазначеного у п.п. 1.1 договору. Пролонгація оформлюється шляхом підписання додаткового договору, який є невід'ємною частиною договору.
Інформації про укладення додаткових договорів матеріали справи не містять.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі ненадходження коштів, зазначених у п. 1.1 договору ( 30000 доларів США) на рахунок протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами договору, договір вважається припиненим, рахунок при цьому закривається. Даних про припинення договору суду не надано.
Під час судового розгляду кримінальної справи №642/5561/14 в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, визнала повністю та пояснила, що з серпня 2000 року вона працювала завідуючою ТВБВ №1020/0326 філії - Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України». Вона здійснювала, згідно посадової інструкції, керівництво відділенням в межах наданих їй прав та обов'язків, з використанням сучасних методів управління персоналом, забезпечення та виконання своєчасного та якісного проведення банківських операцій в національній та іноземній валюті, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, здійснення операцій з використанням банківських платіжних карток, організацію роботи щодо забезпечення збереження грошових коштів і цінностей, довірених банку тощо. Крім того, їй як завідуючій відділення були видані довіреності на прийняття вкладів (депозитів) від юридичних та фізичних осіб, на відкриття і ведення поточних рахунків клієнтів в національній одиниці України, проведення операцій з валютними цінностями, ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті. При цьому вона роздруковувала за допомогою комп'ютера та принтера депозитні договори, не відображала їх у програмно - технічному комплексі АСВО «Вклади», видавала відповідні квитанції про отримані кошти від клієнта з печаткою та особистим підписом , а самі кошти від клієнтів не оприбутковувала по касі, а привласнювала собі, зловживаючи своїм службовим становищем.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 28.11.2022 ОСОБА_2 звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності за ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України та закрито провадження в цій частині ( правопорушення вчинені у період з 21.09.2006 по 17.02.2009).
Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2022 року, який набрав законної сили ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.08.2023, ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково (т. 1 а.с. 5-20).
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2024 року вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 грудня 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд провадження у цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства (т. 1 а.с.66-85).
Судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_2 , працюючи з 04.08.2000 відповідно до наказу начальника Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 290 на посаді завідуючої ТВБВ № 10020\0326 філії - Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Слов'янська, 4, була службовою особою, тобто обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Як завідуючій філії ТВБВ № 10020\0326 філії - Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» були видані довіреності на прийняття вкладів (депозитів) від юридичних (крім банків) і фізичних осіб, також на відкриття і ведення поточних рахунків клієнтів в грошовій одиниці України, проведення операцій з валютними цінностями, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті.
ОСОБА_2 , працюючи на вищевказаній посади, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнювала ввірені їй грошові кошти ВАТ «Державний Ощадний банк України», які отримувала для внесення в касу банку від клієнтів, зокрема ОСОБА_1 , за наступних обставин.
Так, 20 жовтня 2007 року ОСОБА_2 , в приміщенні філії банку за вищевказаною адресою , склала та роздрукувала за допомогою службового комп'ютера і принтера договір № 51082 від 20.10.2007 року з ОСОБА_1 , на відкриття останнім депозитного рахунку в доларах США в ВАТ «Ощадбанк», не відобразивши в програмно-технічному комплексі АСВО «Вклади» філії банку даний документ. Цього ж дня ОСОБА_2 уклала договір № 51082 від 20.10.2007 року з ОСОБА_1 . Отримавши від ОСОБА_1 у зв'язку з укладанням вищевказаного договору 30 000 доларів США, ОСОБА_2 видала йому підписаний нею та завірену печаткою ТВБВ № 10020\0326 філії - Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» примірник договору, в якому була відображена отримана від ОСОБА_1 грошова сума. Отримані грошові кошти в сумі 30 000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ становить 151 500 грн.) ОСОБА_2 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи із корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, не оприбуткувала по касі філії банку, привласнила їх, в особливо великих розмірах, звернувши на власну користь.
У вироку від 12.12.2022 встановлено, що посадовою інструкцією завідувача територіально відокремленого без балансового відділення №10020/326 визначено, що до посадових обов'язків ОСОБА_2 входило: керівництво всією діяльністю відділення в межах наданих їй прав згідно з затвердженими штатним розписом та економічними нормативами, з використанням сучасних методів управління персоналом,керування всіма видами забезпечення та обслуговування діяльності відділення , забезпечення та виконання своєчасного та якісного проведення визначених банківських та інших операцій,на підставі наданого правлінням ВАТ «Ощадбанк» дозволу на право проведення відділенням окремих операцій в національній та іноземній валюті;відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів,у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків та зарахування коштів на них;здійснення операцій з використанням банківських платіжних карток,організація та контроль первинного обліку діяльності відділення банку;організація роботи щодо забезпечення збереження грошових коштів і цінностей довірених банку (т.1 а.с. 5-20).
За інформацією АТ «Державний ощадний банк України», наданою на виконання ухвали суду від 15.10.2024, станом на 20.10.2007 порядок обліку і звітності укладених договорів та їх нумерації, проходження по касі внесених грошових коштів вкладником, системи контролю за виконанням касових операцій та укладеними договорами визначався внутрішніми нормативними документами, а саме Порядком здійснення установами ВАТ «Ощадбанк» операцій по вкладах фізичних осіб з використанням програмно-технічного комплексу АСВО «Вклади», Порядком відкриття поточних і вкладних ( депозитних) рахунків фізичних осіб в іноземній валюті, Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в установах ВАТ «Ощадбанк», Положенням про здійснення подальшого контролю за вкладними ( депозитними) операціями,Положенням про організацію операційної діяльності в установах ВАТ «Ощадбанк». Щодо проведення ревізійних дій через розслідування правопорушення ОСОБА_2 за період з вересня 2006 по 2009 р., то з березня по квітень 2009 р. проведено службове розслідування щодо повернення грошових коштів з депозитних рахунків. За фактом звернення ОСОБА_1 21 грудня 2011 р. проведено перевірку та повідомлено ОСОБА_1 , що зазначений ним в заяві договір № 51082 від 20.10.2007 відсутній в установі Банку та за даними бухгалтерського обліку філії операції щодо відкриття депозитного рахунку та внесення ним готівкових коштів у розмірі 30000 доларів США до каси не проводились, оскільки відсутні первинні документи. Здійснення операцій з відкриття рахунків та присвоєння їм нумерації контролюється програмними засобами з метою недопущення дублікатів номерів. Разом з тим, надати інформацію стосовно порядкових номерів, укладених з вересня по жовтень 2007 на вклад «депозитний» неможливо, оскільки в архівній базі ПК АСВО «Вклади» філії відсутні дані по вкладах « депозитний» (т.1 а.с. .170-171).
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Згідно Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року №516 (далі Положення) згідно якого залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного ) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом.
За положеннями частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)).
Частиною другою статті 1060 ЦК передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно частин першої, шостої статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено, що договір банківського вкладу №51082 від 20.10.2007 має усі необхідні реквізити та підтверджує те, що між банком, від імені якого діяла уповноважена особа ОСОБА_2 , і вкладником ОСОБА_1 виникли договірні відносини, за умовами якого банк зобов'язаний повернути вкладнику на його вимогу суму депозиту разом з відсотками згідно умов договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) вказано, що: «з огляду на те, що позивачі правомірно сподівалися на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивачі не можуть бути відповідальними за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ними виконані умови укладених угод».
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , отримавши від банку належним чином оформлені документи, не мав обов'язку перевіряти факт зарахування коштів на свій депозитний рахунок. Це зумовлено тим, що відповідно до пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516, залучення банком депозитів підтверджується, зокрема, договором банківського рахунку. Крім того, пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року №337 (чинної на момент укладення договору банківського вкладу), передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція або інший документ, який підтверджує факт внесення коштів.
Доводи апелянта про те, що в банківській установі відсутні дані про банківські операції з внесення спірних коштів ОСОБА_1 вказує лише на невиконання банком своїх обов'язків за Договором банківського вкладу, оскільки сам факт не проведення суми коштів на рахунку Банку, за умови наявності доказів про одержання таких від вкладника, не може свідчити про невнесення їх до каси банку та про фіктивність банківської операції.
Як убачається з пунктів 1.1 та 2.1 договору банківського вкладу №51082 від 20.10.2007, банк приймає на депозитний рахунок 30 000 дол. США, дія зазначеного договору припинилася 20 квітня 2008 року. Відповідно до умов договору, при нарахуванні процентів банк не враховує день внесення депозиту та день його вилучення з рахунку. З огляду на це, суд обґрунтовано дійшов висновку, що право позивача на отримання процентів за договором припинилося саме 20 квітня 2008 року. Таким чином, за період з 21 жовтня 2007 року по 19 квітня 2008 року (181 день) сума процентів становить 1 264,52 доларів США (30 000 ? 8,5 % : 365 ? 181).
Щодо доводів апелянта про застосування позовної давності судова колегія зазначає наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, дає підстави для висновку, що позовна давність не поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред'явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справа № 201/3716/13 (провадження № 61-1933св23)).
На вимоги про стягнення 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), від 30 листопада 2022 року у справі № 757/24677/18-ц (провадження № 61-5125св22)).
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо спливу позовної давності за вимогами, передбаченими ст. 625 ЦК України.
Посилання позивача про порушення судом норм процесуального права, а саме прийняття та розгляд судом уточненого позову від 25.08.2021, що містить одночасно зміну предмету та підстав позову є необґрунтованими, оскільки предметом спору у дісній справі є матеріально - правова вимога позивача про повернення грошової суми за довгором банківського вкладу, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про повернення вкладу. Тому доповнення позивачем первісних вимог про повернення вкладу вимогами про стягнення процентів передбачених умовами договру та встановлених ст.625 ЦК України не є зміною предмету та підстав позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05.11.2025.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук