04 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 629/5271/25
провадження № 22-ц/818/4967/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа: приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Курявська Олеся Олександрівна
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року у складі судді Каращука Т.О.,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки, визнати майно спільною сумісною власністю, змінити черговість одержання права на спадкування та визнати недійсними свідоцтво про права на спадщину за законом.
14.08.2025 року представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на: нежитлову будівлю, загальною площею 102, 8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 -є; транспортний засіб марки ГАЗ 3110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу однією сім'єю. ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді: нежитлової будівлі, загальною площею 102, 8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - є; транспортного засобу марки ГАЗ 3110, д.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску; 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_2 заповіту не склав. Спадкоємці першої черги за законом після його смерті відсутні. Однак, у померлого є рідний брат, відповідач у справі, ОСОБА_2 який належить до другої черги спадкоємців. Позивачка та відповідач у встановлений законом строк подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , але нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що вона не надала рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки та через те, що відповідач також подав заяву про прийняття спадщини та належить до другої черги спадкоємців за законом, що в свою чергу усуває позивачку від права на спадкування.
22.07.2025 нотаріусом було видано відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_2 на транспортний засіб марки ГАЗ, модель 3110, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; нежитлову будівлю, загальною площею 102, 8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 -є, зареєстроване в реєстрі за № 971 від 22.07.2025; на 5/8 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Після подання вищезазначеного позову відповідач усно повідомив позивачку, що має намір продати все спірне майно, щоб їй нічого не залишилось. Позивачка виявила оголошення про продаж автомобіля марки ГАЗ 3110, д.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, а також нежитлової будівлі (гаражу), загальною площею 102, 8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - є.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 зазначає, що продаж спірного майна унеможливить виконання судового рішення у разі прийняття його на користь позивачки. Враховуючи викладене у позивачки виникла необхідність у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року заяву задоволено.
Забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Курявська Олеся Олександрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю, зміну черговості одержання права на спадкування та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом шляхом накладення арешту на: нежитлову будівлю, загальною площею 102, 8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 -є; транспортний засіб марки ГАЗ 3110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Судова рішення обгрунтовано тим, що накладення арешту на таке майно забезпечить неможливість його відчуження/обтяження, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність юридичних фактів, що надають ОСОБА_1 право на зміну черговості спадкування відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України. У разі накладення арешту у відповідача буде відсутнє право розпоряджатись майно на свій розсуд. Крім того, спадкове майно, з огляду на родові ознаки та характеристики є неподільними речами, подальший поділ якого є недоцільним і призведе до втрати цільового призначення. Накладення арешту не вплине на виконання судового рішення, навіть у разі його ухвалення на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна не підлягає задоволеню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 14.08.2025 року представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на: нежитлову будівлю, загальною площею 102, 8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 -є; транспортний засіб марки ГАЗ 3110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
До заяви про забезпечення позову було надано наступні докази: оголошення про продаж продаж автомобіля марки ГАЗ 3110, д.н.з. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, а також нежитлової будівлі (гаражу), загальною площею 102, 8 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 -є (а.с. 7-9).
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 361/8953/21 зазначено, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного суду від 08 жовтня 2024 року в cправі № 5026/1357/2012(925/229/24), від 09 червня 2021 року в справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 13 жовтня 2020 року в справі № 917/273/20, від 14 серпня 2018 року в справі № 916/10/18.
Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Оскільки між сторонами існує спір щодо права власності на частину спадкового майна померлого ОСОБА_1 , наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача та такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю, загальною площею 102, 8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 -є; транспортний засіб марки ГАЗ 3110, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Доводи апеляційної скарги про те, що спадкове майно є неподільним та його поділ є недоцільним, оскільки призведе до втрати цільового призначення, судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384, ЦПК Українисуд, -
Апеляійну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 04.11.2025.
Головуючий суддя О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук