м. Вінниця
05 листопада 2025 р. Справа № 120/4177/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування та постанови, -
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування та постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятої відповідачем постанови від 20.03.2025 ВП №74036039 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн.
Ухвалою від 02.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України.
24.04.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що рішення суду в наданий позивачу строк не виконано, а тому оскаржувана постанова є правомірною та прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
У встановлений судом строк, третя особа правом на подання пояснень щодо заявленого позову в порядку статті 165 КАС України не скористалась.
Ухвалою від 29.04.2025 провадження у справі №120/4177/25 за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №120/3426/25.
Ухвалою від 15.10.2025 провадження у справі поновлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/6837/23 від 18 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено, а саме:
-визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" з 02.08.2022 року по 19.01.2023 року.
- зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн. на місяць, з 02.08.2022 року по 19.01.2023 року.
25.01.2024 року Вінницьким окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист №120/6837/23.
02.02.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74036039, відповідно до якої боржника зобов'язано у 10-ти денний термін надати до Відділу обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження виконання рішення суду.
23.02.2024 року до Відділу примусового виконання рішень надійшов лист територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, яким повідомлено, що у затвердженому Службою судової охорони кошторисі Територіального управління на 2023-2024 роки видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не передбачались та не затверджувались, існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.
З метою добровільного виконання вказаного рішення суду Територіальним управлінням проведено відповідний розрахунок, та листом від 02.02.2024 за №33.07.24/ССО на адресу Центрального органу управління Служби судової охорони направлено розрахунок потреби в додаткових кошторисних призначень, для виконання рішення суду у справі №120/6837/23, та виплаті ОСОБА_1 196387,09 грн.
У свою чергу, відповідне звернення скероване центральним органом управління Служби судової охорони до Державної судової адміністрації України.
Також, зазначалось, що виконання рішення суду буде можливим після визначення джерел покриття видатків, оскільки згідно з п. 20 та 29 ч. 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи Закону про Держаний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
В подальшому 04.03.2024 до Територіального управління надійшла вимога старшого державного виконавця, щодо необхідності надати документальне підтвердження щодо повного та фактичного виконання рішення суду у справі № 120/6837/23.
Листом Територіального управління від 22.04.2024 за вих. № 33.06-522 відповідача повідомлено, що виконання даного судового рішення потребує додаткового часу та виконання дій, які не залежать від Територіального управління, оскільки кошторисні призначення для виконання рішення суду відсутні.
Встановлено, що за невиконання боржником рішення суду в наданий державним виконавцем строк, державним виконавцем 05.03.2025 винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. і зобов'язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року відкрито провадження у справі № 120/3426/25 за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови від 05.03.2025 ВП №74036039 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.
Однак, після подання Територіальним управлінням позовної заяви про скасування вищевказаної постанови за невиконанням рішення суду без поважних причин у встановлений строк, постановою від 20.03.2025 ВП № 74036039 на Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області накладено ще один штраф в розмірі 10 200,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з метою її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200 грн. винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII із мотивів невиконання рішення суду без поважних причин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства, в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Верховний Суд в постанові від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18 викладав висновок про те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Як було встановлено судом, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Вінницькій області рішення суду у справі №120/6837/23/23 було виконано частково, а саме було здійснено розрахунок потреби в коштах на виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди та направлено лист голові Служби судової охорони лист щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди.
Суд зазначає, що правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства закріплені в Бюджетному кодексі України.
Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).
Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до ч. 3 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України.
Разом з тим, розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони, а Територіальне управління Служби судової охорони в Одеській області є розпорядником бюджетних коштів третього рівня.
З огляду на викладене, позивачем після проведення розрахунку розміру додаткової винагороди на виконання рішення суду у справі №120/6837/23, було направлено відповідний лист Голові Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до виконаного розрахунку, а також додатково направлялася доповідна записку про виділення додаткових кошторисних призначень по витратам виконавчого провадження ВП №740036039.
Відповідно до наявних в матеріалах справи листів, у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя передбачено призначення в обсязі 10 млн. гривень.
В рамках зазначеної програми Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області в Головному управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області відкрило рахунок за КПКВК 0501150.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду Територіальним управлінням Служби судової охорони у Вінницькій області в частині виплати ОСОБА_1 розрахованої суми додаткової винагороди через відсутність відповідного бюджетного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 15.04.2020 у справі №811/1324/18, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18 дійшов правового висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вживаються всі необхідні дії для повного виконання рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України.
Згідно з вимогами п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
За наслідками офіційного з'ясування фактичних обставин справи судом встановлено, що приймаючи акт індивідуальної дії, суб'єктом владних повноважень не досліджено питання виконання Територіальним управлінням Служби судової охорони у Вінницькій області вимог виконавчого документа станом на момент винесення оскаржуваної постанови.
Більше того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №120/3426/25, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевчук Олени Олександрівни ВП №74036039 від 05.03.2025 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області штрафу у сумі 5100 грн.
Тобто, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №120/3426/25 встановлена протиправність накладення штрафу на територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/6837/23 .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевчук Олени Олександрівни ВП №74036039 від 20.03.2025 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області штрафу у сумі 10200 грн. є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у справі суд вирішує з урахуванням частини першої статті 139 КАС України, у відповідності до якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3028,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що позивач є органом державної влади, тобто суб'єктом владних повноважень, що не дає правових підстав для відшкодування позивачу судових витрат на сплату судового збору, навіть якщо позов буде задоволено.
Проте, суд з вказаними доводами не погоджується та зазначає, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень виступає саме Управління, посадовою особою якого (державним виконавцем) щодо позивача прийнято індивідуальний акт (рішення) при здійсненні владно-управлінських функцій.
Водночас сам по собі статус позивача у справі як органу державної виконавчої влади, автоматично не свідчить про наявність у позивача статусу суб'єкта владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Тобто у спірних правовідносинах позивач немає статусу суб'єкта владних повноважень, а вважаться учасником виконавчого провадження (юридичною особою), який звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів у зв'язку з прийняттям державною виконавчою службою (суб'єктом владних повноважень) індивідуального рішення (акта).
Вказаний висновок додатково підтверджується тим, що за змістом положень частини першої статті 19 КАС України адміністративний суд може вирішувати спори між двома суб'єктами владних повноважень лише з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також у разі виникнення спорів, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Таким чином, за результатами розгляду цієї справи та у зв'язку з повним задоволенням позову, витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. підлягають відшкодуванню саме за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шевчук Олени Олександрівни ВП № 74036039 від 20.03.2025 про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області штрафу у сумі 10200 грн.
Стягнути на користь Територіального управління служби судової охорони у Вінницькій області судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Територіальне управління служби судової охорони у Вінницькій області (вул. Гонти, 39, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43145235)
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43315602)
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: