м. Вінниця
05 листопада 2025 р. Справа № 120/424/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю, на думку позивача, рішення (об'єднаної) житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року, оформлене протоколом №7, та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 №296 "Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 " в частині зняття його з квартирного обліку при військовій частині НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 16.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.02.2025 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. Свою позицію мотивує тим, що позивач у 2019 році розпочав військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка входить до системи МВС, а не Міністерства оборони України, а тому позивач втратив підстави для перебування на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_1 , що є підпорядкованою Міноборони. Відповідач наголошує, що Військова частина НОМЕР_1 діяла в межах своїх повноважень, затвердивши рішення житлової комісії, яке було прийняте на підставі відповідної довідки про службу позивача в іншому відомстві.
Разом з тим, представник звернув увагу суду, що ВЧ НОМЕР_1 не є належним відповідачем у справі та просить залучити в якості співвідповідача житлову комісію ВЧ НОМЕР_1 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця та Військову частину НОМЕР_2 , а ВЧ НОМЕР_1 визнати неналежним відповідачем у справі.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
20.02.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити його позовні вимоги, оскільки відзив не містить будь - яких обґрунтованих доводів та доказів, які б свідчили, що спірні рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.
25.02.2025 через підсистему "Електронний суд" представник Військової частини НОМЕР_1 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову та клопотав про залучення у справі співвідповідача - житлову комісію ВЧ НОМЕР_1 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця та Військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 19.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про визнання військової частини НОМЕР_1 неналежним відповідачем. Задоволено клопотання військової частини НОМЕР_1 , залучено в якості другого відповідача житлову комісію військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця.
28.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи - Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниця надійшли пояснення, у яких наголошено на правомірності спірних рішень, оскільки позивач набув право щодо взяття на квартирний облік за місцем проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 .
04.04.2025 на адресу суду від третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 надійшли пояснення, у яких представник зазначив, капітан ОСОБА_1 за період проходження військової служби при військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України на квартирному обліку не перебував, житловим приміщенням та грошовою компенсацією за належне йому для отримання жиле приміщення не забезпечувався.
08.04.2025 року на адресу суду від представника житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказав, що житловою комісією Військової частини НОМЕР_3 під час щорічного оновлення та звіряння документів військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку у цій військовій частині встановлено, що згідно довідки про проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України №607 від 19.11.2024 року позивач перебуває на військовій службі в Національній гвардії України, військовому формуванню з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, а військовим пенсіонерам визначені довідки видаються військовими комісаріатами, а з 23.02.2024 року Територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, де позивач перебував на обліку до поновлення на службі в іншому відомстві. Відповідач наголошує, що позивач у 2019 році розпочав військову службу у лавах Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка входить до системи МВС, а не Міністерства оборони України. Відповідно, позивач втратив підстави для перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , що є підпорядкованою Міноборони.
На думку відповідача позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України в період з 01.08.1987 по 04.12.2009 року.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.11.2009 року № 541 позивач звільнений з військової служби у "запас" за пунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", наказом від 04.12.2009 № 278 виключено зі списків особового складу військової частини.
Окрім іншого, в наказі вказано, що на день звільнення вислуга років позивача у Збройних Силах складає: календарна - 22 роки 03 місяці, пільгова - немає.
Відповідно, рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2010 року, оформленим протоколом № 1, позивача залишено на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 03.03.1995, у зв'язку із звільненням в запас за п. "а" (із закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
23.05.2019 року позивач прийнятий на військову службу за контрактом у Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України та з 14.12.2022 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Рішенням засідання (об'єднаної) житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року, оформленим протоколом №7, знято з квартирного обліку капітана ОСОБА_1 , на підставі наданої ним довідки під час щорічного оновлення документів, що містяться в обліковій справі (довідка про проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України №607 від 19.11.2024 року), відповідно до п. 17, 18, 21 розділу VI "Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 року №380, зі змінами.
На підставі вказаного рішення житлової комісії, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року № 296 знято з квартирного обліку капітана ОСОБА_1 .
Вважаючи спірні рішення в частині зняття позивача з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зняття з квартирного обліку протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з частиною дев'ятою статті 12 вказаного Закону військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
На виконання приписів статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 3.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (пункт 1 Порядку).
Згідно з пункту 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та визнані в установленому законодавством порядку особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), пов'язаних з безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та члени сімей військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбач
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Порядок передбачає також і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 30 Порядку).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.09.2021 у справі №748/303/20.
Як свідчать матеріали справи, рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2010 року, оформленим протоколом № 1, позивача залишено на квартирному обліку при Військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 03.03.1995, у зв'язку із звільненням в запас за п. "а" (із закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
При цьому, як слідує з наказу Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.12.2009 року № 278, яким позивач звільнено з військової служби, на день звільнення вислуга років позивача у Збройних Силах складає: календарна - 22 роки 03 місяці, пільгова - відсутня.
23.05.2019 року позивач прийнятий на військову службу за контрактом у Військову частину НОМЕР_4 Національної гвардії України та з 14.12.2022 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, у зв'язку з чим, рішенням засідання (об'єднаної) житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року, оформленим протоколом №7, знято з квартирного обліку капітана ОСОБА_1 , на підставі наданої ним довідки під час щорічного оновлення документів, відповідно до п. 17, 18, 21 розділу VI "Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями", затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 року №380, зі змінами.
Однак, суд звертає увагу, що зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством (п.21 розділу VІ Інструкції №380).
В той же час, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених п.30 Порядку №1081.
Разом з тим, на переконання суду, укладення контракту з військовою частиною НОМЕР_4 (в подальшому військовою частиною НОМЕР_2 ) Національної гвардії України не є "переміщенням військовослужбовця", а відтак не створює підстав для його зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, він прийнятий відповідно до п. 17, 18, 21 Розділу VI Інструкції №380.
Суд звертає увагу, що п. 17 Інструкції, регулює порядок виключення з обліку у випадках службового переміщення на підставі наказу про переведення до іншої військової частини. В той же час, позивача не переведено та не переміщено в іншу частину, що не охоплюється сферою дії зазначеної норми.
Посилання ж відповідача на п. 18 Інструкції також є безпідставними. Дана норма стосується осіб, звільнених з військової служби, які після цього направляються на військовий облік до іншого гарнізону.
Необґрунтованим є й посилання відповідача на п. 21 Інструкції, який визначає вичерпний перелік підстав для зняття з обліку: поліпшення житлових умов, подання недостовірних відомостей чи інші випадки, передбачені законодавством.
Також, суд враховує, що за правилами, визначеними ст.ст. 36, 37 ЖК Української PCP, облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання.
Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання.
Згідно Iнструкцiї з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членiв їx сiмей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони №380 вiд 31.07.2018 року, зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі:
- поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті;
- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Водночас у ст. 40 ЖК Української PCP закріплено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Суд враховує, що відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що позивача було зараховано на квартирний облік на підставі недостовірних відомостей, поданих ним особисто, або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб під час розгляду питання про взяття на облік, йому надано житло з державного житлового фонду або виплачена грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення.
Так, суд погоджується з доводами відповідача щодо неможливості одночасного перебування позивача на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України та у Військовій частині НОМЕР_1 .
При цьому, як слідує з довідки Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №20 від 31.03.2025 року, капітан ОСОБА_1 за період проходження служби у відповідній військовій частині не перебував на квартирному обліку та житловим приміщенням не забезпечувався.
На переконання суду, саме по собі проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, без доказів постановки його на квартирний облік у відповідній частині, не може слугувати підставою для знаття позивача з квартирного обліку, на якому він перебуває з 1995 року в загальній черзі, з 13.11.2009 - позачерговій.
Крім того, суд звертає увагу на те, що за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, розгляд даної справи має відбуватися, зокрема, у контексті рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», в якому викладені загальні принципи тлумачення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до свого житла.
Європейський суд з прав людини констатував, що «згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 40, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
Суд зазначає, що втручання у право на повагу до житла відповідача буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у п.2 ст.8 Конвенції.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення (об'єднаної) житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року, оформленим протоколом №7, в частині зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 та наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року №296 "Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 " в частині зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Як наслідок, підлягають задоволенню також похідна вимога про зобов'язання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла за рахунок житлового фонду в загальній черзі - з 03.03.1995 року, позачерговій - з 13.11.2009 року.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia), щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення (об'єднаної) житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року, оформлене протоколом №7, в частині зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року №296 "Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 " в частині зняття з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Зобов'язати житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_1 для отримання житла за рахунок житлового фонду в загальній черзі з 03.03.1995 року, позачерговій - з 13.11.2009 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Відповідач: Житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця (вул. Стрілецька, буд. 87, м. Вінниця, 21015, код ЄДРПОУ 08320218).
Рішення суду складено 05.11.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна