Рівненський апеляційний суд
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 569/13066/25
Провадження № 11-сс/4815/301/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_5 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025181150000213,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_8 .
Обрано підозрюваному ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Рівне, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді цілодобового виді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування до 12 листопада 2025 року.
Заборонено ОСОБА_5 залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово (окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття) до 12 листопада 2025 року.
Також покладено на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: не відлучатися із населеного пункту де він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; утриматися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення; здати на зберігання у відповідні органи державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Прокурор ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вказане судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого, погоджене прокурором, задовольнити та обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування цих вимог зазначено, що слідчим суддею при постановленні ухвали безпідставно не враховано ризиків, наведених у клопотанні слідчого, зокрема, ухилення від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків. Вказує, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області, за яке призначено покарання - 10 років позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив та знову підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Окрім того, підозрюваний, перебуваючи на волі може вживати впливати на свідків з метою відмови ними від дачі показань чи дачі завідомо неправдивих показань.
Також вказує що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не похилого віку, тяжкими захворюваннями не страждає та існують підстави вважати, що він отримував кошти від зайняття збуту наркотичних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 щодо безпідставності заявлених вимог та залишення ухвали без змін, перевіривши матеріали клопотання та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Так, у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини дав визначення «обґрунтованій підозрі», згідно з яким цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зібрані органами досудового розслідування докази на цьому етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
12 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, пересиланні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини та наркотичного засобу.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком слідчого судді щодо відсутності заявлених стороною обвинувачення ризиків, встановлення наявності яких є однією з обов'язкових підстав для обрання підозрюваній особі запобіжного заходу.
Зокрема, колегія суддів враховує відсутність відомостей щодо наявності у підозрюваного ОСОБА_5 стійких соціальних зв'язків, оскільки він не одружений, не має на утриманні непрацездатних осіб чи дітей, а також відомостей щодо наявності у нього законного джерела отримання доходів.
Вказані обставини, з врахуванням тяжкості можливого покарання у разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинах, свідчать на користь існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Водночас, прокурор ні під час розгляду клопотання слідчим суддею, ні під час апеляційного розгляду, не зміг довести, що цілодобовий домашній арешт з покладенням на підозрюваного відповідних обов'язків, у тому числі, утримуватись від спілкування зі свідками, не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
Так, згідно зі ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Поряд з цим, як визначено ч.ч.4, 5 ст.181 КПК, орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Таким чином, на цьому етапі досудового розслідування колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого виду запобіжного заходу, а, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, вважає, що домашній арешт в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 . Тому підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора та скасування ухвали слідчого судді не вбачається.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2025 року, якою обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3