Рівненський апеляційний суд
Іменем України
30 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/15951/25
Провадження № 11-сс/4815/257/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, у кримінальному провадженні №62025240030006561,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 ,
Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Анталовці Ужгородського району Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 55 днів до 28.09.2025 року включно без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_5 просить вказану ухвалу скасувати та обрати йому запобіжний захід у домашнього арешту в нічну пору доби з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. за місцем його постійного проживання: АДРЕСА_1 із покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що стороною обвинувачення не доведено існування наведених у клопотанні ризиків, а тому забезпечення його належної процесуальної поведінки можливе і при застосування менш суворого запобіжного заходу аніж тримання під вартою. Вказав також, що за час здійснення досудового розслідування на допит він не викликався, повісток за місцем його проживання та реєстрації не надходило, що свідчить про відсутність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також зазначає, що самовільно військову частину він не залишав, оскільки після стаціонарного лікування після операції продовжив амбулаторне лікування, за цей час стан його здоров'я не покращився та він надалі потребує лікування, а повторного обстеження військово-лікарською комісією він не проходив.
Водночас на обліку у лікарів не перебуває, у нього місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , і до затримання мав постійне місце роботи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Підозрюваним ОСОБА_5 подано клопотання про забезпечення йому перекладача з української на русинську мову.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Відповідно до ч.1 ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
Як убачається з матеріалів справи підозрюваний ОСОБА_5 є громадянином України, українцем за національністю, водночас суду не було надано даних на обгрунтуваня заявленого клопотання, а тому колегія суддів не знаходить підстав для залучення перекладача.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як визначено статтею 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 ч.2 ст. 183 КПК встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
31.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Як убачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, - самовільному залишені військової частини з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, під час розгляду клопотання, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК.
Колегія суддів, перевіривши матеріали за даним клопотанням, вважає такий висновок слідчого судді правильним.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , та можливе за це покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є цілком обгрунтованим.
На підтвердження існування цього ризику свідчить те, що слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області 01.08.2025 винесено ухвалу про надання дозволу затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та 05.08.2025 ОСОБА_5 був затриманий.
Окрім того ОСОБА_5 проживає неподалік прикордонної зони та обізнаний про місце перетину кордону України і тому існує ризик перетину ним кордону самостійно чи за допомогою інших осіб з метою ухилення від слідства.
Також ОСОБА_5 шляхом залякування чи іншим чином може вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, а також враховуючи що суд враховує показання свідків, даних ними лише під час судового розгляду справи в порядку ст. 23 КПК, в своїй сукупності обгрунтовано свідчить про наявність вказаного ризику.
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, відмовився виконувати накази командира підрозділу та вибув за межі дислокації військової частини, знизив можливість функціонування військової частини у разі надходження бойового завдання чим спричинив підрив обороноздатності Збройних Сил України, що дає підстави для висновку про існування ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється.
Доводи ОСОБА_5 про те, що після операції та стаціонарного лікування він продовжив амбулаторне лікування не підтверджене відповідними доказами, не містяться в матеріалах справи так і не надано доказів про необхідність його подальшого лікування.
Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, вказані обставини, у своїй сукупності, свідчать про те, що на даному етапі досудового розслідування більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Згідно ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258 - 6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК.
Отже, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, то слідчий суддя правомірно прийшов до висновку про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що вказана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06 серпня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 - без задоволення.
Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3