м. Вінниця
04 листопада 2025 р. Справа № 120/6901/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови
20.05.2025 року ТОВ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що постановою про накладення штрафу від 14.03.2025 року №000039 на ТОВ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" накладено штраф у сумі 170000,00 грн. згідно з пунктом 6 частини 4 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".
На переконання позивача, вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 26.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
03.11.2025 року представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, а саме шляхом заборони Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання постанови про накладення штрафу №000039 від 14.03.2025 року до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/6901/25.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За правилами частини 2, 3 статті 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З'ясувавши наявність доказів, долучених до заяви про забезпечення позову, встановивши їх достатність та взаємозв'язок для вирішення поданої заяви, суд розглядає таку заяву у вказаний частиною 1 статті 154 КАС України строк в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Так, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас, згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008 року надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 року по справі №140/8878/20.
Суд зауважує, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 14.03.2025 року №000039 про накладення штрафу на ТОВ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" в розмірі 170000,00 грн.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова від 14.03.2025 року №000039 про накладення штрафу, за своєю правовою природою є виконавчим документом та може бути пред'явлена стягувачем до примусового виконання. Водночас, оскарження постанови до суду не зупиняє її дію, якщо суд не застосує відповідні заходи забезпечення позову.
На переконання представника позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання постанови від 14.03.2025 року №000039 до набрання законної сили рішення суду в даній справі.
Так, суд зауважує, що безумовно, рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (вказаний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 року у справі №640/13245/19 та від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18).
В іншому випадку, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Крім того, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках постановити ухвалу про забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вищевказане застосовується в тому числі при розгляді заяв про забезпечення позову із тою особливістю, що обґрунтування необхідності застосування заходу повинно бути повно викладено у заяві, до якої ініціатором її розгляду повинні бути долучені належні, допустимі, достовірні та достатні докази для застосування заходів забезпечення позову, адже процесуальний закон встановив стислі строки розгляду такої категорії процесуальних питань.
Суд зазначає, що обґрунтування заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на твердженнях представника позивача щодо ймовірності пред'явлення постанови до виконання у майбутньому та пов'язаних із цим негативних для позивача наслідків. Однак, доказів того, що розпочато вчинення будь-яких дій з метою примусового виконання оскаржуваної постанови матеріали позову та заяви не містять, а відтак побоювання ризиків заподіяння позивачу шкоди, як потенційному боржнику у виконавчому провадженні, є передчасним.
Аналогічна правова позиція узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права при розгляді заяв про забезпечення позову у справах де предметом оскарження є постанови державних органів, що можуть пред'являтися до виконання, зокрема, в постановах від 01.06 2022 року у справі №380/4273/21, від 20.08.2019 року у справі №200/3887/19-а, від 15.09.2021 року у справі №580/1381/19, від 05.07.2022 року у справі №380/13491/21.
У вказаних постановах суд касаційної інстанції звертає увагу, що при розгляді таких заяв окрім суми штрафу та майнового стану позивача, слід враховувати чи було пред'явлено постанову про накладення штрафу до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що з викладених у заяві про забезпечення позову мотивів, відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Виходячи з викладених заявником обставин, вищенаведених положень чинного законодавства, оцінивши доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Дончик Віталій Володимирович