Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/699/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 390/211/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
05.11.2025 року. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, із базовою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, проживаючого АДРЕСА_1 , згідно до ст. 89 КК України таким, що не має судимості;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16:30 год. 21 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
У провадженні Кропивницького районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024121040000544 стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачених у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 121 КК України.
Під час судового розгляду прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2025 року, зокрема, стосовно ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 16:30 год. 21 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції вказав, що у разі застосування до обвинувачених запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить належного виконання ними процесуальних обов'язків у період дії воєнного стану. Обізнаність про місце проживання очевидців є ризиком незаконного впливу на них. Перебуваючи на волі без законного джерела доходу, є ризик до вчинення нових кримінальних правопорушень. Залишення домівки, є ризиком переховування. Тримання під домашнім арештом, не здатне забезпечити ризики передбачені статтею 177 КПК України та належне виконання процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_5 просив скасувати ухвалу суду про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не було взято до уваги покази єдиного очевидця події, а саме ОСОБА_8 . Відповідно до протоколу допиту свідку від 07.11.2024 року даний свідок вказував, що підозрюваний ОСОБА_6 не бив потерпілу, крім того він вказав, що ОСОБА_6 просив іншу підозрювану у даному кримінальному провадженні Товстолиг Світлану не бити потерпілу та заспокоїтися. ОСОБА_6 є рідним братом потерпілої, з якою разом виріс та з якою мав гарні відносини, під час конфлікту 05.11.2024 року не наносив їй жодних тілесних ушкоджень. Також, судом не взято до уваги міцні соціальні зв'язки підозрюваного та постійне місце проживання. А також те, що потерпіла підтримала клопотання захисту про застосування до ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Прокурор, обвинувачений та його захисник, клопотань про участь сторін під час розгляду апеляційної скарги не заявляли, при цьому захисник та прокурор подали клопотання про розгляд справи без їх участі, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст.422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_6 є: закінченим, умисним, тяжким, з посяганням на недоторканість життя та здоров'я людини, від якого настали тяжкі незворотні наслідки - смерть потерпілої. Санкція статті, за якою пред'явлено обвинувачення, передбачає покарання від семи до десяти років позбавлення волі. ОСОБА_6 характеризується негативно, не одружений, безробітний, не має сталого джерела доходу, та не має міцних соціальних зв'язків, може спробувати виїхати на тимчасово непідконтрольну територію. Крім того обвинувачений має дуже неприязні відносини зі свідком ОСОБА_8 , про що часто наголошує сам ОСОБА_6 .
Також те, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою, не змінились, та не зменшилися, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, також, відсутність у матеріалах справи даних про появу нових обставин, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу або про існування інших перешкод для тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені мотиви.
Також суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про недоцільність визначення розміру застави у зв'язку із тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом не було взято до уваги, характеризуючі дані на особу, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали належним чином враховано всі характеризуючі данні на особу.
Крім того, на переконання колегії суддів інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою ним та його захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, рішення суду першої винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, належним чином дослідженими та оціненими судом першої інстанції. Крім того, враховуючи вище викладене, колегія суддів, із урахуванням наявності вищевказаних ризиків, які не зменшилися та продовжують існувати, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого судом першої інстанції рішення колегією суддів не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому ухвалу суду першої інстанції, залишає без зміни.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на строк до 16:30 год. 21 грудня 2025 року, без визначення розміру застави - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)