Справа № 343/121/25
Провадження № 11-кп/4808/490/25
Категорія ч. 4 ст. 186 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисників адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілого ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024091160000388 за апеляційними скаргами прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_13 , захисників обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Угринів Калуського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 186 КК України,-
За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 122, ч.4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання :
- за ч.1 ст. 122 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік ;
- за ч.4 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_9 визначено у вигляді позбавлення волі на строк 7(сім) років.
До набрання вироком законної сили обрано обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.
Початок відбуття строку покарання обвинуваченому ОСОБА_9 ухвалено рахувати з моменту його затримання - з 15.15 год. 18 серпня 2025 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок заподіяної моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат за надання правової допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 вчинив грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану та умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_12 , середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я .
Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин:
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому дію воєнного стану на території України неодноразово продовжено, у тому числі Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
ОСОБА_9 спільно із своєю дружиною 08.11.2024 перебували на території ринку Долинського районного споживчого товариства, що по вул. Торгова 3 в м. Долина Калуського району, на якому здійснює торгівлю дружина останнього - ОСОБА_14 , де неподалік її торгової палатки ОСОБА_9 побачив припаркований автомобіль марки «Мегсеdеs С180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_12 .
У цей час, 08.11.2024 близько 11.00 год. у ОСОБА_9 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, наявного у вказаному автомобілі.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з тією ж метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_9 , підійшов до автомобіля марки «Мегсеdеs С180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , відчинивши водійську дверку, проник всередину салону вказаного автомобіля та сів за кермо. В цей час ОСОБА_9 побачив, що на передньому правому сидінні вказаного автомобіля знаходився малолітній ОСОБА_15 .
Не припиняючи свої протиправні дії, ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що його злочинні дії були помічені, бажаючи досягти свого злочинного наміру, діючи умисно, відкрито, в присутності ОСОБА_15 , оглянув салон автомобіля, де у попільничці біля ручки важеля перемикання передач побачив грошові кошти, та скориставшись тим, що останній наляканий, відкрито заволодів грошовими коштами у сумі 10000 гривень, які сховав у кишеню свого одягу.
В подальшому ОСОБА_9 розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, тим самим довів свій злочинний умисел до кінця, внаслідок чого спричинив збитки ОСОБА_12 на суму 10000 грн.
Крім цього, що ОСОБА_9 , 08.11.2024 перебував на території ринку Долинського районного споживчого товариства, що по вул. Торгова 3 в м. Долина, де здійснює торгівлю дружина останнього - ОСОБА_14 . Приблизно о 11.10 год., після вчинення відкритого викрадення чужого майна в присутності малолітнього ОСОБА_15 , в той час, коли останній покликав свого батька ОСОБА_12 на допомогу, ОСОБА_9 вийшов з автомобіля марки «Мегсеdеs С180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_12 .
В свою чергу, ОСОБА_12 , якому не було відомо ще на той момент про викрадення грошових коштів, почав з'ясовувати у ОСОБА_9 причину перебування у його автомобілі та між ними розпочався раптовий словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_9 виник раптовий протиправний умисел на спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи на території ринку Долинського районного споживчого товариства, що по вул. Торгова 3 в м. Долина Долинської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_9 схопив обома руками праву руку потерпілого ОСОБА_12 та застосовуючи фізичну силу стиснув її, спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді травми правої кисті з переломами основних фаланг 2,3-го пальців без зміщення, які згідно висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_13 , захисники обвинуваченого ОСОБА_9 адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 , просить скасувати вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року та ухвалити новий виправдувальний вирок на підставі ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_9 .
Зокрема, посилається на те, що кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, є застосування насильства, яке створює реальну загрозу життю або спричиняє тілесні ушкодження середнього або тяжкого ступеня. Однак, в судовому засіданні не здобуто доказів того, що у діях ОСОБА_9 наявні зазначені кваліфікуючі ознаки.
Вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано доведеним наявність умислу на вчинення грабежу ще до проникнення ОСОБА_9 в автомобіль, оскільки вказане не підтверджено жодним об'єктивним доказом. Стверджує, що перебування ОСОБА_9 в автомобілі не супроводжувалося жодними активними діями проти осіб або майна, що виключає ознаку відкритості, яка є необхідною для грабежу. Так, судом не взято до уваги аргументу про відсутність достовірних доказів факту викрадення і розміру збитків. Заявлена потерпілим сума - 10000 гривень, не підтверджена документально, немає чеків, фото, свідків передачі чи наявності цих коштів. Вказане свідчить про відсутність суб'єктивних підстав для кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 186 КК України.
При цьому, вказує, що суд помилково взяв до уваги показання єдиного свідка, який нібито бачив факт проникнення ОСОБА_9 в автомобіль, малолітнього Клим'юка, свідчення якого не були підтверджені іншими доказами. Зауважує, що показання малолітньої дитини, є обмежено достовірними з огляду на здатність до сприйняття, пам'яті та опису подій. Суд не врахував, що дитина могла помилково інтерпретувати дії дорослого або перебувати під психологічним впливом дорослих під час допиту.
На думку сторони захисту, не є належним та допустимим доказом винуватості ОСОБА_9 й показання свідка ОСОБА_16 , яка є дружиною потерпілого, і під час інкримінованих подій перебувала в іншому місці, та не бачила безпосередньо події. Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 також бачили лише подію затримання ОСОБА_9 потерпілим.
Крім того, зауважує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам щодо обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, зокрема:
- факт спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості не доведено;
- експертний висновок містить загальні формулювання і не дає однозначної відповіді, чи спричинено тривалий розлад здоров'я або втрату працездатності, відповідно до критеріїв, визначених наказом МОЗ України №161;
- немає достовірних доказів, що саме ОСОБА_9 завдав тілесних ушкоджень, оскільки показання потерпілого і свідків є суперечливими та не підтверджуються іншими доказами;
- умисел на заподіяння тілесних ушкоджень відсутній, дії ОСОБА_9 були спровоковані конфліктною ситуацією, яку спровокував сам потерпілий і мали оборонний або імпульсивний характер;
- судом не дотримано принципу оцінки доказів у сукупності як того вимагає ст. 94 КПК України.
Вважає, що вказані обставини свідчать про недоведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні злочинів в обсязі, які йому інкриміновано, що відповідно до ст. 373 КПК України є підставою для скасування вироку.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11 просить скасувати вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року, а справу направити на новий судовий розгляд.
Зокрема, вказує на істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону, які полягали в порушенні принципу змагальності, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а тому, вирок не може вважатись законним.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що статтями 352, 353 КПК України встановлено чіткий та зрозумілий порядок процесуальних гарантій при допиті сторін провадження задля збереження змагальності процесу. Однак, судом такий порядок не був дотриманий. Суд проводив допит потерпілого та свідків із застосуванням навідних питань, а після суду допит проводив прокурор та захисник. Такі порушення вимог процесу нівелювали принцип змагальності.
Крім того вказує, що при оцінці доказів суд взяв до уваги показання потерпілого, сина потерпілого та кума потерпілого, які нібито підтвердили факт наявності коштів у потерпілого та їх знаходження в машині. Однак, згідно з протоколом огляду місця події, автомашини потерпілого, який проведено 08.11.2024 року, не зазначено наявність (зі слів потерпілого) залишкової суми коштів 3000грн. Таким чином, протокол огляду місця події спростовує слова потерпілого та свідка - малолітнього сина потерпілого щодо відкритого викрадення майна обвинуваченим.
Також зауважує, що стороною обвинувачення не було доведено наявність у ОСОБА_9 корисливого мотиву і при винесенні оскаржуваного вироку суду не мотивовано про його наявність.
Зазначає, що судом не враховано того, що й потерпілим були нанесені обвинуваченому тілесні ушкодження, і за даним фактом внесено відомості до ЄРДР. Сторона обвинувачення знехтувала таким фактом та, всупереч вимог закону щодо збирання доказів, не провела належного дослідження аргументів обвинуваченого. Просить дослідити під час апеляційного розгляду постанову про закриття кримінального провадження №42025092080000002 від 08.01.2025 року, стосовно нанесення ОСОБА_19 тілесних ушкоджень під час події 08.11.2024 року.
Прокурор Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_13 просить вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року скасувати з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 4 ст. 186 КК України - у виді позбавлення волі на строк дев'ять років. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_9 визначити у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Зокрема, вважає, що судом безпідставно не враховано обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України. При цьому, в судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_20 , і свідок ОСОБА_16 вказали, що від обвинуваченого було чути запах алкоголю, а його поведінка свідчила про стан сп'яніння, оскільки обвинувачений виривався та в подальшому втік, не дочекавшись приїзду працівників поліції. Однак, судом не надано належної оцінки показанням потерпілого та свідка, і при цьому, їхні показання не спростовано судом, а також не вказано, у зв'язку з чим їх у цій частині не взято до уваги.
Також, враховуючи той факт, що обвинувачений своєї вини не визнав, заподіяну шкоду не відшкодував, відсутність пом'якшуючих обставин, призначене судом покарання у виді позбавлення волі у найнижчому розмірі, визначеному санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, є надто м'яким та недостатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При дослідженні доказів, просить дослідити показання потерпілого та свідка ОСОБА_16 .
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтримали доводи своїх апеляційних скарг, просили скасувати вироку суду та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції;
- прокурор підтримав свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав;
- потерпілий ОСОБА_12 заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників обвинуваченого, просив вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги захисників обвинуваченого необхідно задовольнити з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ч. 1 ст. 91 КК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у вироку, окрім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Доказами у кримінально провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
В свою чергу, оцінка доказів полягає у тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження оцінює кожний доказ окремо та в сукупності. Крім того, оцінка доказів передбачає аналіз його змісту або відомостей, які містяться у ньому шляхом зіставлення зі змістом інших доказів на предмет, чи узгоджуються вони між собою чи ні.
До того ж, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Суд зобов'язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші відкинуті або не враховані.
За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Крім того, згідно положень ст. ст. 7, 17, 22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.
При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, ухвалюючи вирок суд першої інстанції, з дотриманням норм ст. ст. 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення, надати їм належну, логічну оцінку щодо об'єктивного спростування таких відомостей, та за наявністю підстав визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення саме пов'язує з належним здійсненням правосуддя, так як у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Зокрема, як встановлено у п. 280 рішення Європейського суду з прав людини, справа «Нечипорук і Йонкало проти України», якщо національні суди ігнорують доречні й важливі аргументи сторін, вони не виконують своїх зобов'язань за статтею 6 Конвенції зобов'язання забезпечити справедливий судовий розгляд через ефективну й обґрунтовану оцінку доказів.
Однак, вказані вимоги процесуального закону судом першої інстанції дотримані не були.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, судом першої інстанції визнано доведеним пред'явлене ОСОБА_9 обвинувачення за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у вчиненні в умовах воєнного стану відкритого викрадення чужого майна (грабежу), та умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_12 середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
За змістом суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 186 КК України, грабіж передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, відкрито вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов'язковими суб'єктивними ознаками грабежу є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - матеріальний інтерес.
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_9 як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду наполягав на тому, що не вчиняв інкримінованих кримінальних правопорушень. Зокрема, стверджував, що в салон автомобіля Мерседес, яким приїхав потерпілий він не сідав, а відповідно не бачив та не брав гроші, які нібито були в автомобілі. Між ним та ОСОБА_12 виник конфлікт через неправильно припаркований автомобіль останнього. В ході цього конфлікту саме потерпілий підійшов до нього, схопив його двома руками за безрукавку та почав смикати, штовхати, шарпати, крутити. За весь час даної події, він потерпілого ОСОБА_12 за руку не ловив, тому не міг зламати пальці. Пальці потерпілий, на його думку, міг поламати, коли шарпав його.
Зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд першої інстанції поклав в основу своїх висновків щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 показання потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 .
Разом з тим, суд першої інстанції не спростував доводи сторони захисту про те, що вищевказані показання потерпілих суперечать фактичним обставинам та не підтверджуються іншими доказами по справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, зазначивши в мотивувальній частині судового рішення докази, які були досліджені судом під час розгляду провадження, не проаналізував їх та не вказав, які фактичні дані свідчать про те, що саме показання потерпілих можуть бути визнані достовірними і правдивими та в сукупності з іншими доказами по справі дозволяють поза розумним сумнівом прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_9 , діючи умисно, відкрито, в присутності малолітнього свідка ОСОБА_15 , відкрито заволодів грошовими коштами у сумі 10000 гривень, які сховав у кишеню свого одягу та в той час, коли останній покликав свого батька ОСОБА_12 на допомогу, вийшов з автомобіля марки «Мегсеdеs С180» реєстраційний номер НОМЕР_1 та розпорядився грошовими коштами на свій розсуд.
Разом з тим, вищевказані обставини суперечать показанням потерпілого ОСОБА_12 , який стверджував, що коли він підійшов до транспортного засобу, то ОСОБА_9 , перебував в салоні автомобіля на місці водія транспортного засобу та відмовився виходити з автомобіля, внаслідок чого він був змушений зателефонувати на номер "102" та викликати працівників поліції.
Зі змісту рапорту старшого інспектора чергового Відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_21 , вбачається, що повідомлення потерпілого ОСОБА_12 на службу 102 стосувалось твердження про те, що ОСОБА_9 намагався вирвати ключі від транспортного засобу в дитини заявника. Так, виїздом СОГ на місце події встановлено, що 08.11.2024 близько 11.30 год. ОСОБА_12 прийшов до автомобіля марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому виявив гр. ОСОБА_9 , який забрав з панелі грошові кошти у сумі 10000 грн. (т.2 а.п.2)
Колегія суддів враховує, що зі змісту пояснень малолітнього свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що на його крик прибіг батько та став питати ОСОБА_9 , який продовжував сидіти за кермом їх автомобіля, про причини таких дій, декілька разів просив останнього вийти з салону, а також зателефонував в поліцію. Вищевказаний свідок стверджував, що в подальшому ОСОБА_9 виліз з автомобіля та почав швидко відходити від автомобіля, однак останнього затримали його батьки. Тоді свідок закрив машину та пішов до батьків, які були приблизно за 100 метрів від нього та тримали ОСОБА_9 , який намагався вирватись та втекти.
Таким чином, зі змісту вищевказаних пояснень потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_9 , перебуваючи в салоні транспортного засобу, який належить потерпілому, відмовлявся вийти з вказаного автомобіля, що стало підставою для звернення потерпілого на лінію 102.
В той же час, обвинувачений ОСОБА_9 в категоричній формі заперечує факт перебування у транспортному засобі потерпілого ОСОБА_12 та стверджує, що підійшов до транспортного засобу потерпілого у зв'язку з тим, що він перекривав прохід до палатки, в якій його дружина здійснює торгівлю. Вказує, що він постукав у вікно водійської дверки, після чого відкрив її, однак у зв'язку з тим, що в салоні даного автомобіля нікого не було, то він запитав у малолітнього свідка ОСОБА_15 , який знаходився біля автомобіля про його батьків. Коли прийшов потерпілий ОСОБА_12 , то він попросив його, щоб він забрав свій автомобіль на парковку та не перекривав прохід до їх палатки внаслідок чого між ними виник словесний конфлікт, під час якого потерпілий схопив його двома руками за безрукавку та почав смикати, штовхати, а коли він впав двічі копнув його лежачого правою ногою.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень послався на сукупність письмових доказів, зокрема, протокол огляду місця події від 08.11.2024 року із фототаблицями до нього,протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.01.2025 року та протокол огляду відеозапису від 10.01.2025 року.
Так, за змістом протоколу огляду місця події від 08.11.2024 із фототаблицями до нього, місцем події являється територія парковки, яка знаходиться в м.Долина по вул.Торгова, Долинської ТГ, Калуського району, Івано-Франківської області. На момент огляду у вказаному місці знаходиться автомобіль марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору. Автомобіль без будь-яких пошкоджень та відчинений. У передній частині наявна панель, підлокіття та два сидіння. При обробці дактилоскопічним порошком чорного кольору панелі виявлено та вилучено 2 сліди пальців рук, які поміщено в паперовий конверт з пояснювальними надписами. За допомогою дистильованої води зроблено змив із керма автомобіля та підлокітника, які поміщено в окремі паперові конверти з роз'яснювальними надписами (т.2 а.п.4-12).
При цьому, в матеріалах провадження наявна постанова слідчого в кримінальному провадженні ОСОБА_22 від 08.11.2024 року про визнання та долучення після проведення експертиз речовими доказами по кримінальному провадженню №12024091160000388 від 08.11.2024 року: 2 слідів пальців рук та 2 змивів, які поміщено в окремі паперові конверти з роз'яснювальними надписами (т.2 а.п.13)
Водночас, під час апеляційного розгляду було встановлено, що жодних експертиз із зазначеними речовими доказами не проводилося.
Зі змісту доводів сторони захисту вбачається, що вищевказана неповнота досудового розслідування обмежила можливості обвинуваченого довести свою невинуватість, оскільки проведення відповідної дактилоскопічної експертизи могло підтвердити правдивість доводів про те, що обвинувачений не проникав до салону автомобіля, не займав місце водія транспортного засобу та не викрадав гроші з вказаного транспортного засобу.
При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття. Колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування не було забезпечено належне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо збирання доказів, оскільки вилучення під час огляду місця події відбитків пальців рук передбачало необхідність проведення в подальшому дактилоскопічної експертизи, результати якої могли дозволити повно та всебічно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду вказаного провадження.
Крім того, згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.01.2025 року, потерпілий ОСОБА_12 заявив про те, що 08.11.2024 близько 11:30 год., коли він підбіг до свого автомобіля марки «Мерседес С180» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому був його малолітній син, який кликав його на допомогу та виявив біля нього ОСОБА_9 , з яким в нього виник конфлікт, в ході якого останній спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому 2-х пальців. (т.2 а.п.32)
Зі змісту відеозапису події за 08.11.2024 року, долученому до протоколу огляду від 10.01.2025 року (т.2 а.п. 36-40) та пояснень потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 вбачається, що дії потерпілого ОСОБА_16 були спрямовані на затримання обвинуваченого на місці події, оскільки потерпілий викликав патрульну поліції, так як вважав, що обвинувачений незаконно проник до салону його транспортного засобу і хотів заволодіти ключами від автомобіля.
Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що тілесні ушкодження були спричинені потерпілому ОСОБА_12 під час конфлікту, який виник між ним та обвинуваченим з приводу з'ясування причини перебування обвинуваченого ОСОБА_9 в транспортному засобі потерпілого. При цьому судом було встановлено, що на цей момент потерпілому ОСОБА_12 не було відомо про відкрите викрадення грошей обвинуваченим.
Сукупність вищевказаних суперечностей та протиріч свідчить про неповне з'ясування судом фактичних обставин, які мають істотне значення для розгляду цього провадження та наявність певних обґрунтованих сумнівів у правильності висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчинення правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що висновок суду першої інстанції про відкрите викрадення грошових коштів обвинуваченим ОСОБА_9 з салону транспортного засобу підтверджується тільки поясненнями малолітнього свідка, який стверджує, що безпосередньо був очевидцем вказаного правопорушення та поясненнями потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_16 , які виявили відсутність грошових коштів в транспортному засобі.
За таких обставин, суд першої інстанції повинен був навести переконливі мотиви, які поза розумним сумнівом доводили, що вищевказані докази достатні для категоричного висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні відкритого викрадення майна та повністю спростовують доводи сторони захисту про відсутність події такого правопорушення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вжив всіх процесуальних заходів, в межах наданих законом повноважень, для встановлення істини у провадженні, оскільки надавши перевагу версії сторони обвинувачення, не спростував доводи сторони захисту та не на навів переконливі належні та допустимі докази, які поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень.
За таких обставин висновок про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 186 КК України, на думку колегії суддів, є передчасним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не дотримався принципів повноти і об'єктивності судового розгляду, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді, суду першої інстанції необхідно усунути зазначене порушення кримінального процесуального закону, ретельно перевірити доводи сторони захисту, повно та всебічно дослідити сукупність наявних у провадженні доказів та проаналізувати їх з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття законного, обґрунтованого і належним чином мотивованого рішення.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,409,412,415,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_13 задовольнити частково, апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Звільнити з-під варти ОСОБА_9 за умови, що в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили та прямо передбачає тримання під вартою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5