м. Вінниця
03 листопада 2025 р. Справа № 120/9209/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо відмови у застосуванні при призначенні пенсії за віком середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки.
Відтак, з метою зобов'язання відповідача здійснити з дати призначення пенсії перерахунок та виплату пенсії за віком, відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком за 2019-2021 роки, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 08.07.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у його задоволенні. По суті спору зазначає, що позивач вже скористалася своїм правом на призначення пенсії за вислугу років, обчисленої відповідно до Закону №1058, перехід на пенсію за віком не є першим призначенням пенсії.
Відповідач вважає, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі переведення залишається таким, який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 08.05.2007 отримувала пенсію за вислугою років згідно із ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позивач 26.04.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою.
Відповідач прийняв рішення про перехід позивача із пенсії на інший вид, а саме за віком відповідно до Закону №1058 з 26.04.2022.
Пенсійний орган при переведенні позивача з пенсії за вислугою років на пенсію за віком застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Позивач, не погоджується з таким перерахунком пенсії, вважає, що при переведені на пенсію за віком обрахунок її пенсії має здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати в України за 2019-2021 роки.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 23.10.2020 (справа № 528/196/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, позивачу у справі № 528/196/17 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Після призначення пенсії за вислугу років він продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
На підставі викладеного, Верховний Суд у справі № 528/196/17 погодився із висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а(2-а/336/53/3017).
За обставин цієї справи позивач звернулася із заявою про переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ч. 2 ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2019-2021 роки.
Відповідач прийняв рішення про перехід позивача із пенсії на інший вид, а саме за віком відповідно до Закону №1058 з 26.04.2022. При переведенні позивача з пенсії за вислугою років на пенсію за віком Пенсійний орган застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Відтак, доводи позивача щодо не застосування відповідачем показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2019-2021 роки, підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність у позивача, станом на момент звернення із заявою, підстав для призначення їй з 26.04.2022 пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2019, 2020, 2021 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Отже, суд робить висновок про протиправність дій відповідача щодо не застосування при обчисленні позивачу розміру пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
З метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати перерахувати і виплатити позивачу з 26.04.2022 пенсію за віком згідно з ст. 26 та в порядку ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2019, 2020, 2021 років.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення цього позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 N 5076-VI (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява N 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, між адвокатом Томай К.О. (далі - Адвокат) та ОСОБА_1 (далі - Замовник) укладений Договір про надання правничої допомоги від 02.05.2025 (далі - Договір).
Відповідно до Розділу 1 Договору, Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику правову, правничу допомогу на умовах, передбачених цим договором та представляти його інтереси у правоохоронних, державних органах, органах місцевого самоврядування, державних (військових) адміністраціях, центрах надання адміністративних послуг територіальних відділеннях (сервісних центрах) Пенсійного фонду України, територіальних відділеннях органів соціального захисту населення, Вінницькому окружному адміністративному суді, по всіх питаннях, які стосуються призначення Замовнику пенсії за віком, підтвердження трудового/страхового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком.
Замовник зобов'язуєьться за виконанні роботи виплатити Виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі, який обумовлюється додатковою угодою до цього договору (абз. 1 Розділом 3 Договору).
Згідно із Додатковою угодою № 1 до Договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 02.05.2025, сторони домовилися доповнити розділ 3 "Оплата доручення та порядок розрахунків" Договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 02.05.2025 наступним пунктом:
"п.3.4 Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю винагороду в розмірі 10000,00 грн під час оформлення та підписання Додаткової угоди № 1 від 10.07.2025 до Договору про надання адвокатських послуг.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із Актом виконанх робіт від 10.07.2025 Адвокат надав такі послуги:
- зустрічі, консультація клієнта, узгодження правової позиції з урахуванням судової практики, оформлення повноважень, пошук судової практики - 1 год.;
- збір доказів: підготовка, ксерокопіювання, отримання письмових документів, доказів, підготовка та подання заяви до державної установи, подання адвокатського запиту до державних реєстрів, приватних установ, збір інформації щодо предмета позову, збір інформації щодо сторін по справі, витребування, вивчення, аналіз документів - 3 год.;
- підготовка, оформлення надсилання позовної заяви, оформлення додатків та подання до суду - 3 год.
Всього: 10000,00 грн.
Понесені витрати позивачем на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн підтверджується матеріалами справи.
Суд, оцінивши надані докази, доходить висновку, що заявлена сума до відшкодування є завищеною з огляду на те, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, матеріали справи не містять великого обсягу, а відтак заявлена до відшкодування сума є не співмірною із складністю справи.
Відтак, враховуючи критерій обґрунтованості понесених позивачем витрат, заперечення відповідача щодо визначеного розміру, суд вважає що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000,00 грн, що відповідає критерію розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не застосування при обчисленні ОСОБА_1 розміру пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 26.04.2022 перерахунок та виплату пенсії за віком, відповідно до статей 26, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне судове рішення складено: 03.11.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна