Справа № 761/29378/24
Провадження № 2/761/2681/2025
(заочне)
29 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 162,10 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.12.2023 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено кредитний договір № 101305318 на суму 4 600,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач не виконав умов кредитного договору, в результаті чого утворилась заборгованість. Сума заборгованості відповідача становить 16 162,10 грн., з яких: 4 600,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 11 102,10 грн. - заборгованість за відсотками, 460,00 грн. - заборгованість за комісією. 26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача. Вказане стало підставою для звернення до суду.
Провадження в справі відкрито 04.09.2024, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликлм) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та дату судового засідання, як вбачається зі змісту позовних вимог просить розглядати справу без участі представника позивача, а також через систему «Електронний суд» надав заяву в якій зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підтримує позов та просить про його задоволення, не заперечує проти ухвалення заочного рішення в справі № 761/29378/24.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Правом на подачу відзиву не скористалась.
За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підстав і наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Встановлено, що 14 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) був укладений кредитний договір № 101305318, згідно з яким кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк 15 днів надати Позичальнику грошові кошти в сумі 4 600,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором тобто до 29.12.2023, що підтверджується копією Договору про споживчий кредит № 101305318 від 14.12.2023 який міститься в матеріалах справи.
Згідно з анкети-заяви на кредит № 101305318 від 14.12.2023 сума кредиту становить 4 600,00 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 29.12.2023.
Комісія за надання кредиту: 460,00 грн.; проценти за користування кредитом протягом пільгового кредиту: 1138,50 грн.; сума до повернення: 6 198,50 грн.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою було укладено договір № 101305318 від 14.12.2023, ідентифікований ТОВ «Мілоан».
Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 588175, час відправки ідентифікатора позичальнику 2023-12-14 16:14:07 номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_2 (копія довідки наявна в матеріалах справи).
Перерахування відповідачу на банківську картку грошових коштів у сумі 4 600,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 78550784 від 14.12.2023, яке міститься в матеріалах справи.
З договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ/Т, укладеного 26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит-Капітал», акту приймання-передачі Реєстру боржників від 26.04.2023, витягу з реєстру боржників до договору № 107-МЛ/Т від 26.04.2023 установлено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Кредит-Капітал» право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101305318 від 14.12.2023, порядковий номер в Реєстрі боржників 2262.
ТОВ «Кредит-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 із претензією Вих. № 23573551 від 24 липня 2024 року, в якій йдеться про те, що неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором про споживчий кредит, а саме відмова від повернення кредиту, передбаченого договором про споживчий кредит, несплата відсотків за користування кредитними коштами, призвело до виникнення заборгованості, яка становить 16 162,10 грн.
У зв'язку з цим позивач просив відповідача сплатити заборгованість у загальному розмірі 16 162,10 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, в постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний кредитний договір позики, розміщений на веб-сайті miloan.ua, шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитором у смс-повідомленні засобом зв'язку.
Такі дії сторін свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що: проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81); припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91); на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування.
Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97); при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106); на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107); можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Як зазначалося вище, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 16 162,10 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом у розмірі 4 600,00 грн., сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 11 102,10 грн., сума заборгованості за комісією в розмірі 460,00 грн.
Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про погашення відповідачем заборгованості за кредитом у розмірі 4 600,00 грн., заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 11 102,10 грн., заборгованості за комісією в розмірі 460,00 грн. матеріали справи не містять. Тому, вимоги про стягнення заборгованості в загальному розмірі 16 162,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру кредитної заборгованості, зазначеній в позові також отримано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.
Враховуючи те, що зобов'язання не виконуються з вини відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Разом з тим, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.
На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем долучено докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу.
За приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Разом з ти, відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.
Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідачем в порядку частини п'ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавалось.
Як свідчать матеріали справи, 01 березня 2024 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатом Адвокатським бюро "Апологет" укладено договір № 0103 про надання правової допомоги предметом якого є надання клієнту правничої допомоги в цивільній справі № 76129378/24.
Відповідно до Розділу 2 договору порядок розрахунків та інших аспектів виконання Договору визначаються Додатком № 1 до Договору.
Як вбачається з попереднього розрахунку витрат позивачем на професійну правничу допомогу адвоката в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 5 000 грн. 00 коп.
Так до заяви долучено договір № 0103 від 01.03.2024, витяг із замовлення №3 від 10.07.2024, детальний опис наданих послуг складений 31.07.2024 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024, рахунок на оплату №11 від 06.08.2024, які свідчать про сплату позивачем представнику гонорару.
Норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц та від 16.04.2020 по справі №727/4597/19.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу суд вважає за можливе стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» таких витрат у розмірі 5 000 грн. 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст.610, 1048, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ:35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, поверх № 3) заборгованість за договором про споживчий кредит № 101305318 від 14.12.2023 у розмірі 16 162,10 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ:35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, поверх № 3) судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ:35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, поверх № 3) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст.ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: