пр. № 2/759/10704/25
ун. № 759/24658/25
31 жовтня 2025 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В. розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
у жовтні 2025 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку 17.10.2025 передано судді, для вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвалою судді від 20.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
29.10.2025 позивач на виконання вимог ухвали від 20.10.2025 подав до суду заяву про усунення недоліків.
Проте, як вбачається із заяви про усунення недоліків, ухвала суду від 20.10.2025 виконана не у повному обсязі, оскільки позивачем змінено предмет позову, а саме: про визначення місця проживання дитини, однак не зазначено третьою особою орган опіки та піклування, участь якого є обов'язковою, про що зазначалось в ухвалі про залишення без руху.
Відповідно до п. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України якою передбачено, що суд постановляє ухвалу якою заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Частиною 7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повернення заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 185, 353 ЦПК України, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вважати такою, що не подана та повернути заявнику.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суд не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвал суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.В. Ул'яновська