Справа № 758/2352/23
Категорія 67
16 жовтня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сідько І.О.,
за участю
представника позивача Новака А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя,
У березні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Фещенко І.С. звернулася до Подільського районного суду м. Києва з вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що 05.04.2005 між сторонами було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 588.
Від даного шлюбу у сторін народилися спільні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02.11.2022 рішенням Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/6921/22 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Представник позивача зазначає, що за період шлюбних відносин до моменту фактичного їх припинення та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти позивачем та відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2019 набуто спірне майно - квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої становила 1 060 858 грн 80 коп.
Таким чином, представник позивача просить суд в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем та відповідачем по 1/2 частини спірної квартири.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Анохіна А.М. від 15.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
15.06.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Анохіна А.М. від 17.07.2023 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Анохіна А.М. від 24.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 головуючим суддею у справі обрано суддю Петрова Д.В., оскільки, згідно Наказу № 1/02-02 від 11.01.2024 «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва судді Козелецького районного суду Чернігівської області Анохіна А.М. » суддю Анохіна А.М. відраховано зі штату Подільського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В. від 29.01.2024 зазначену цивільну справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження.
06.03.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про виклик свідків.
06.03.2024 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що розгляд даної справи неможливий до вирішення справи № 758/9310/23 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) до солідарного боржника частини боргового зобов'язання, визнання недійсним у частині договір купівлі - продажу, визнання права власності
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31.05.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Кар'єва Андрія Анатолійовича про зупинення провадження у цивільній справі № 758/2352/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя.
Провадження у справі № 758/2352/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 758/9310/23 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) до солідарного боржника 1/2 частини боргового зобов'язання, визнання недійсним у частині договір купівлі - продажу, визнання права власності.
Постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2024 ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 31.05.2024 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.04.2025 залишено без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Кар'єва Андрія Анатолійовича про зупинення провадження у цивільній справі № 758/2352/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Новак А.А. позовну заяву підтримав, просив суд її задовольнити.
Відповідач та/або його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Зважаючи на належне повідомлення представника відповідача про день, час та місце розгляду справи, його повторну неявку в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.04.2005 між сторонами було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 588.
Від даного шлюбу у сторін народилися спільні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02.11.2022 рішенням Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/6921/22 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
Представник позивача зазначає, що за період шлюбних відносин до моменту фактичного їх припинення та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти позивачем та відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2019 набуто спірне майно - квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої становила 1 060 858 грн 80 коп., що підтверджується копією договору купівлі-продажу № 2711 від 19.11.2019, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 322631026, що долучені до позовної заяви.
Таким чином, представник позивача просить суд в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем та відповідачем по 1/2 частини спірної квартири.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 210/2492/19.
Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із статтею 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Таким чином, судом встановлено, що після реєстрації шлюбу, за час спільного життя позивача і відповідача внаслідок вчинення взаємних дій, ними було набуто майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: квартира АДРЕСА_1 , а отже, позовні вимоги про визнання права власності на частину спільного майна подружжя є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а тому, за позивачем в порядку поділу майна подружжя слід визнати право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1704069480000.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
З урахуванням вищенаведеного, обставини позовної заяви знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами та вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 56, 58, 60, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1704069480000.
В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1704069480000.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ