Справа № 758/16871/25
27 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про захист права користування та безперешкодного проживання у житлі, -
До Подільського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права користування та безперешкодного проживання у житлі.
Одночасно з поданням позову позивачкою подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій вона просить заборонити відповідачці ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам за її дорученням до набрання рішенням суду законної сили входити до спірної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , користуватися нею, змінювати замки чи вчиняти будь-які інші дії, що можуть порушити фактичне володіння житлом позивачкою.
У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.
Відповідно роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що вона та відповідачка ОСОБА_2 є співвласниками квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (по 1/2 частині кожна) та просить суд визнати за нею право користування те безперешкодного проживання у цій квартирі, а також зобов'язати відповідачку утримуватися від дій, спрямованих на зміну замків, обмеження доступу позивача до житла чи передачі ключів третім особам.
У заяві про забезпечення позову позивачка просить заборонити відповідачці ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам за її дорученням до набрання рішенням суду законної сили входити до спірної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , користуватися нею, змінювати замки чи вчиняти будь-які інші дії, що можуть порушити фактичне володіння житлом позивачкою.
Таким чином, заявлений позивачкою захід забезпечення позову в частині встановлення заборони певних дій відносно відповідачки ОСОБА_2 є тотожним із вимогами позивачки, заявленими у позові.
Крім того, вжиття такого заходу забезпечення може призвести до порушення прав співвласника майна, щодо якого заявлено позовні вимоги, що є неприпустимим.
Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Що стосується заявлених у заяві про забезпечення позову вимог про встановлення відповідних заборон для інших осіб, то такі вимоги взагалі жодним чином не обґрунтовані.
Таким чином, заявлений захід забезпечення у цій частині є неспівмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Аналізуючи викладене, суд дійшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-261, 263, 353-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ОСОБА_2 про захист права користування та безперешкодного проживання у житлі відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяО. О. Ковбасюк