Ухвала від 16.09.2025 по справі 757/41547/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41547/25-к

пр. 1-кс-35258/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2024, у рамках кримінального провадження № 42014100120000009,

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2024 у справі № 757/2918/24-к, із забороною відчуження та розпорядження на майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

Мотивуючи зазначене клопотання, заявник вказує, що арешт майна накладено необґрунтовано, без всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин по справі, накладений арешт порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. До того ж, при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для його арешту.

В той же час прокурором не доведено, що арештоване майно, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або місять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або ж отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення

У матеріалах справи наявна заява адвоката ОСОБА_3 про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 подала до суду заперечення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні клопотання, вказуючи на обґрунтованості підстав подальшого збереження арешту майна.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014100120000009 від 22.04.2014 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 233, ч. 3 ст. 209 КК України.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2024 у справі № 757/2918/24-к накладено арешт, із забороною відчуження та розпорядження на майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , а саме:

Об'єкти нерухомого майна:

1. реєстраційний номер 2842370832218, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886000:03:165:1284, площею 0.095 га, розмір частки 1;

2. реєстраційний номер 2842364732218, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886000:03:165:1283, площею 0.0654га, розмір частки 1;

3. реєстраційний номер 2699872332218, земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:0905, площею 0.06 га, розмір частки 1/1;

4. реєстраційний номер 2592380432100, земельна ділянка з кадастровим номером 3221884001:32:009:6000, площею 0.2033 га, розмір частки 1/1;

5. реєстраційний номер 2581919632100, земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:6006, площею 0.0157 га, розмір частки 1/1;

6. реєстраційний номер 2501644732100, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886401:35:043:6017, площею 0.39 га, розмір частки 1/1;

7. реєстраційний номер 2362279880000, об'єкт житлової нерухомості, однокімнатна квартира, загальна площа 23.64 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 1/3;

8. реєстраційний номер 22962920, земельна ділянка з кадастровим номером 3221884001:32:017:6012, площею 0.1225 га, розмір частки 1;

9. реєстраційний номер 2178041732218, об'єкт житлової нерухомості, житловий будинок, загальна площа 106.1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 розмір частки 1/2;

10. реєстраційний номер 2169889332218, земельна ділянка з кадастровим номером 3221886000:03:165:7269, площею 0.0247 га. розмір частки 1/2;

11. реєстраційний номер 2168484032000, земельна ділянка з кадастровим номером 3221888800:37:221:0152, площею 0,1 га, розмір частки 1;

12. реєстраційний номер 2142187432218, земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:10:091:6004, площею 0,1252 га, розмір частки 1/2;

13. реєстраційний номер 2126534880000, об'єкт не житлової нерухомості, паркомісце № 33, загальна площа 15.9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 розмір частки 1;

14. реєстраційний номер 2079936532218, об'єкт не житлової нерухомості, садовий будинок, загальна площа 273.6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , розмір частки 1;

15. реєстраційний номер 2022295532218, земельна ділянка з 3221885601:34:261:023, площею 0.06 га, розмір частки 1;

16. реєстраційний номер 2015103632218, земельна ділянка з 3221885600:31:021:0202, площею 0.26 га, розмір частки 1;

17. реєстраційний номер 2004582432218, земельна ділянка з 3221885601:34:330:1002, площею 0.1 га, розмір частки 1;

18. реєстраційний номер 2004551532218, земельна ділянка з 3221885601:34:326:6007, площею 0.12 га, розмір частки 1;

19. реєстраційний номер 2003797732218, земельна ділянка з 3221885600:34:327:1004, площею 0.11 га, розмір частки 1;

20. реєстраційний номер 1777763232218, земельна ділянка з 3221886000:03:165:7255, площею 0.0061 га, розмір частки 1;

21. реєстраційний номер 1735166432218, земельна ділянка з 3221886001:03:237:0003, площею 0.1008 га, розмір частки 1;

22. реєстраційний номер 1476087718220, земельна ділянка з 1822083200:01:000:1268, площею 0.0921 га, розмір частки 1/1;

23. реєстраційний номер 1352174832218, земельна ділянка з 3221810100:01:010:0008, площею 0.0895 га, розмір частки 1;

24. реєстраційний номер 765612480000, об'єкт житлової нерухомості, трикімнатна квартира, загальна площа 58.1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 , розмір частки 1;

25. реєстраційний номер 240671832218, земельна 32218856000:31:017:0039, площею 0.1 га, розмір частки 1;

26. реєстраційний номер 211695032218, земельна 3221888800:38:060:0220, площею 0.08 га,;

21. реєстраційний номер 90190732218, земельна 3221886400:36:078:0204, площею 0.12 га, розмір частки 1;

28. реєстраційний номер 90145332218, земельна 3221886400:36:078:0203, площею 0.12 га, розмір частки 1.

Транспортні засоби:

1. Автомобіль марки «TESLA» моделі «MODEL 3», 2021 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

2. Автомобіль марки «NISSAN» моделі «QASHQAI», 2017 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, метою арешту майна, є визначеною в п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання.

Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Аналіз вище зазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий чи прокурор у своєму клопотанні.

При цьому, визначення мети арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обґрунтування її наявності, є обов'язковою.

Згідно положенням до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Аналізуючи положення кримінального процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з ухвали від 19.01.2024 підставами арешту майна є виключно та обставина, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закон № 671-IX від 04.06.2020),ч.2ст.27,ч.4ст.28,ч.2ст.233,ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто, ті що інкримінують ОСОБА_4 є особливо тяжкими, та передбачають покарання, окрім іншого, пов'язане із конфіскацією майна.

Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що арештоване майно, про яке йде мова у даному клопотанні, не є предметом розслідування у кримінальному провадженні №42014100120000009, не є предметом розслідування в даному кримінальному провадженні.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено також, що майно, на яке накладено арешт, одержане в результаті вчинення кримінальних правопорушень, оскільки не надано жодних доказів, які б вказували на те, шо ОСОБА_4 володіє майном отриманим всупереч встановленому законодавством порядку.

Аргументація накладення арешту на майно особи не може полягати лише в суворості ймовірно покарання, яке передбачене за вчинення тих злочинів, що інкримінуються особі.

Таким чином, є слушними доводи заявника про те, що слідчим необґрунтовано зв'язок арештованого майна з кримінальним провадженням, а посилання на те, що майно здобуте злочинним шляхом не знаходить свого підтвердження.

За таких обставин, слідчий суддя знаходить обґрунтованими доводи заявника, що лягли в основу підстав для скасування арешту майна.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи вказане, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2024, у рамках кримінального провадження № 42014100120000009 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.01.2024 у справі № 757/2918/24-к, із забороною відчуження та розпорядження на майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , а саме: