Справа № 756/1915/25
Провадження № 2/756/2565/25
оболонський районний суд міста києва
(ЗАОЧНЕ)
27 травня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Яременко А.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 117 857,49 грн та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн, завдану внаслідок ДТП.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 16.09.2024 о 12:15 у м. Києві, на вул. Олени Теліги, 17, водій автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_2 , власником і водієм якого є позивач ОСОБА_2 .
У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, що призвело до завдання позивачеві матеріальної та моральної шкоди.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача як водія автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 222658274.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2024 у справі № 761/35658/24 встановлено вину ОСОБА_3 у цій дорожньо-транспортній пригоді.
Позивач зазначив, що 22.10.2024 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування позивачеві на суму 38 919,40 грн, а 17.12.2024 - додатково 42 365,46 грн. Загальна сума отриманого позивачем страхового відшкодування від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» становить 81 284,86 грн.
За твердженням позивача, з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода, що не була відшкодована страховиком, у розмірі 117 857,49 грн та моральна шкода у розмірі 15 000 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2025 року відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, явку представника не забезпечив.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами без участі відповідача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як убачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_2 , належить позивачу.
16.09.2024 о 12:15 у м. Києві, на вул. Олени Теліги, 17, водій автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_2 , власником і водієм якого є позивач ОСОБА_2 .
Постановою Шевченківського районного суду від 02.10.2024 відповідача ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок експлуатації автомобіля «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», згідно полісу № 222658274 від 16.09.2024.
22.10.2024 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування позивачеві на суму 38 919,29 грн, а 17.12.2024 - додатково 42 365,46 грн. Загальна сума отриманого позивачем страхового відшкодування від ПАТ «НАСК «ОРАНТА» становить 81 284,75 грн.
Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_2 , складеним 27.10.2024 (дата оцінки 16.09.2024) СОД ФОП ОСОБА_4 :
- вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 108 850,16 грн;
- вартість відновлювального ремонту КТЗ «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на дату події становить 226 707,65 грн;
- ринкова вартість КТЗ «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень становить 297 460,90 грн;
- розмір витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого КТЗ «Lexus GS 300», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням зносу і зменшений на суму податку на додану вартість, визначеного відповідно до законодавства, становить 100 431,76 грн.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4-5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Нормами Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 11 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством
Зазначене правило відповідає змісту п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України відповідно до якого, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактично завданою шкодою 226 707,65 грн (вартість відновлювального ремонту) та 108 850,16 грн (вартість матеріального збитку), визначеними згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок, підтриманий Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком (за полісом обов'язкового страхування) у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика (за полісом обов'язкового страхування) не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Таким чином, різниця між межами зобов'язань страхової компанії перед позивачем (108 850,16 грн) та розміром завданої позивачеві матеріальної шкоди (вартість відновлювального автомобіля позивача у розмірі 226 707,65 грн) складає 117 857,49 грн, які підлягають відшкодування особою, яка завдала шкоди, тобто відповідачем.
Отже, позовні вимоги, що стосуються матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов:
- наявність моральної шкоди;
- протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;
- наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою;
- вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Отже, висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та стягнення її грошового еквівалента з особи має передувати оцінка та встановлення наявності зазначених складових.
Враховуючи наведені висновки, в суду не викликає сумнівів заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях та переживаннях позивача, зумовлених пошкодженням належного позивачу рухомого майна (автомобіля), неможливістю використання такого майна до його повного відновлення (ремонту), необхідністю вжиття додаткових дій та заходів з метою відновлення свого порушеного права, зокрема шляхом звернення до суду із позовом, ремонту пошкодженого майна, що змінило звичний для позивача уклад життя. Разом з тим, суду не надані достатні докази, що об'єктивно свідчили б про заподіяння позивачу такої моральної шкоди і настання таких суттєвих негативних наслідків саме для її психологічного стану, які б дозволяли обґрунтувати заявлений в позові грошовий розмір моральної шкоди. З урахуванням викладеного, враховуючи, що характер завданої позивачу моральної шкоди не охоплюється положеннями ст. 23, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже не може відшкодовуватись страховиком винної в ДТП особи, суд, керуючись вимогами розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування, вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди такими, що підлягають частковому задоволенню - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 10000 гривень.
Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги, що стосуються моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1211,20 + 10000/15000 х 1211,20 = 2018,67 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 117 857,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2018,67 грн.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО