Справа №701/1078/25
Номер провадження2/701/620/25
05 листопада 2025 року Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - В.Л. Маренюка
за участю секретаря - Н.В. Філіпчак
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 представник позивачів: ОСОБА_3 до Маньківської селищної ради Уманського району, Черкаської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
Позивачі звернулись в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
На підставу своїх вимог спираються на те що, ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Молодецьке, Маньківського району, Черкаської області помер батько позивачів ОСОБА_4 .
Довідка Маньківської селищної ради від 16.09.2025 року № 336 вказує, що спадкоємцями першої черги за законом є діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заповіт від імені спадкодавця не посвідчувався.
Після смерті батька ОСОБА_4 , прийняли спадщину за законом, про що подали відповідні заяви до приватного нотаріуса Завірюхи О.В., де заведено спадкову справу № 128 за 2020 рік.
Після смерті батька залишилось спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Довідкою виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 16.09.2025 року № 335 інформується, що вищевказаний будинок рахується за покійним ОСОБА_4 , і розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,57 га.
При цьому, на вказане спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами відсутній правовстановлюючий документ, у зв'язку з чим в процесі оформлення спадщини виявилось, що у позивачів немає можливості оформити у спадщину в нотаріальному порядку вказане спадкове майно.
Постановами приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Завірюха О.В., від 19.03.2025 року № 226/02-31 та 12.09.2025 року № 1067/02-31 позивачам відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Відмова у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказане належне покійному батьку майно мотивована тим, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що у свою чергу виключає можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку, що і змусило позивачів звернутись з відповідним позовом до суду.
Представник позивачів та позивачі до суду не з'явились, але в своїй позовній заяві просять справу слухати в їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, але згідно письмової заяви позовні вимоги позивачів визнає та просить справу слухати у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Молодецьке, Маньківського району, Черкаської області у віці 60 років помер батько позивачів ОСОБА_4 , про що 02.03.2020 року складено відповідний актовий запис № 4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.03.2020 року виконавчим комітетом Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області.
Довідка Маньківської селищної ради від 16.09.2025 року № 336 вказує, що спадкоємцями першої черги за законом є діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заповіт від імені спадкодавця не посвідчувався.
Після смерті батька ОСОБА_4 , прийняли спадщину за законом, про що подали відповідні заяви до приватного нотаріуса Завірюхи О.В., де заведено спадкову справу № 128 за 2020 рік.
Після смерті батька залишилось спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Довідкою виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 16.09.2025 року № 335 інформується, що вищевказаний будинок рахується за покійним ОСОБА_4 , і розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,57 га.
При цьому, на вказане спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами відсутній правовстановлюючий документ, у зв'язку з чим в процесі оформлення спадщини виявилось, що у позивачів немає можливості оформити у спадщину в нотаріальному порядку вказане спадкове майно.
Постановами приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Завірюха О.В., від 19.03.2025 року № 226/02-31 та 12.09.2025 року № 1067/02-31 позивачам відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Відмова у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказане належне покійному батьку майно мотивована тим, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що у свою чергу виключає можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Таким чином, нотаріусом підтверджено, що спадкоємці-позивачі є такими, що прийняли спадщину.
Згідно п.п.4.12 п.4 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Згідно пункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Нотаріусом повідомлено, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пред'явили правовстановлюючий документ на житловий будинок, як це вимагає пункт 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, постановлено відмовити у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом.
Таким чином, за сукупності інформації, яка міститься у вищевказаних документах, що описані у тексті позовної заяви вбачається, що єдиними спадкоємцями з кола спадкоємців, визначеного законом, які реалізували свої права на спадкування житлового будинку після смерті ОСОБА_4 , є лише його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємці за законом, позивачі по справі.
На замовлення позивачів комунальним підприємством “Черкаська обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт з проведенням технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 .
Згідно даних технічної інвентаризації житловий будинок збудовано у 1990 році.
Довідка комунального підприємства “Черкаська обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 15.10.2025 року № 401 підтверджує, що на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , право власності не зареєстровано.
На звернення позивача отримано лист відділу містобудування та архітектури Маньківської селищної ради від 10.10.2025 року № 143/06-09, який вказує, що забудова земельної ділянки відповідає вимогам містобудівної документації та державним будівельним нормам.
Згідно даних технічної інвентаризації встановлено, що забудова житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами здійснена у період з 1990 по 1996 роки. На той час році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за указом від 26 серпня 1948 року та постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.
Відповідно до п.40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Позивачі не можуть скористатись даним Порядком та зареєструвати право власності, оскільки будинок рахується за покійною особою та нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину.
Таким чином, склалась ситуація, що для оформлення прав власності на вказане майно в порядку спадкування необхідно отримати свідоцтва про право на спадщину, попередньо зареєструвавши майно. Зареєструвати ж право власності немає можливості, тому що власник помер, зареєструвати майно за померлою особою теж немає правових підстав, у зв'язку з чим можливо лише в судовому порядку визнати право власності на спадкове майно.
Таким чином, за наявних обставин у позивачів як спадкоємців, немає можливості оформити право власності на майно в іншому порядку, ніж шляхом звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 1218 ЦКУ, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
За ч. 2 ст. 1220 ЦКУ, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦКУ, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч. 2 ст. 1223 ЦКУ, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦКУ.
За ч. 3 ст. 1223 ЦКУ, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За ч. 5 ст. 1268 ЦКУ, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За ч. 1 ст. 1268 ЦКУ, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За ч. 5 ст. 1268 ЦКУ, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 16 ЦКУ надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права. Частина 4 ст. 319 ЦКУ визначає, що власність зобов'язує. гідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. За ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У даному випадку, як спадкоємці є власниками майна (спадкових майнових прав), має місце відсутність правовстановлюючого документа та оспорювання (невизнання) права власності, що підтверджено постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. За таких обставин вимушені звертатись до суду з даним позовом з визначених правових підстав.
В даному випадку, спадщина належить позивачам-спадкоємцям з часу відкриття спадщини в порядку спадкування, що зобов'язує утримувати майно, здійснити його державну реєстрацію, проте відсутня можливість здійснювати ці обов'язки у зв'язку з відсутністю документа, який засвідчує право власності, тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 322, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1262, 1268 ЦК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , згідно даних технічного паспорта.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , згідно даних технічного паспорта.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана впродовж тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя В.Л. Маренюк