Справа № 694/3179/25 Провадження №1-кп/694/182/25
Вирок
31.10.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників справи кримінальне провадження №12025255310000427, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільховець Звенигородського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, інвалідом, депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є, неповнолітніх, малолітніх дітей, осіб похилого віку на утриманні не має, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
встановив:
ОСОБА_3 15.10.2025 близько 17 год. 00 хв., перебуваючи в коридорі приміщення будинку АДРЕСА_2 діючи умисно, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, під час словесного конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_4 , яка є його рідною сестрою (у розумінні п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), вчиняючи правопорушення пов'язане з домашнім насильством застосувавши фізичну силу, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ліву сторону обличчя ОСОБА_4 , внаслідок чого вона впала на підлогу, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, піднявши її з підлоги за одяг, наніс знову удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, після чого вона знову впала на підлогу обличчям до гори, а ОСОБА_3 наніс близько трьох ударів ногами по тулубу.
Внаслідок умисного нанесення ОСОБА_3 вказаних ударів потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу і садна на нижній повіці лівого ока, саден на верхній губі зліва, на нижній щелепі зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 05-9-01/300 від 20.10.2025 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень
Отже, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, - спричинення умисних легких тілесних ушкоджень.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, встановлена судом поза розумним сумнівом з наступних підстав.
24 жовтня 2025 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у якому міститься клопотання прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;
- матеріали досудового розслідування.
У заяві підозрюваний зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги його заяву, в якій зазначено, що він не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Наведене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, його винуватість підтверджується відповідно до ч.2 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд дослідив обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування.
Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст.17, ст.369-371, 374, ч. 3 ст.381, ч. 2 ст.382 КПК України, суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження. Зокрема, з обвинувального акта вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 15.10.2025 близько 17 год. 00 хв., перебуваючи в коридорі приміщення будинку АДРЕСА_2 діючи умисно, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, під час словесного конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_4 , яка є його рідною сестрою (у розумінні п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), вчиняючи правопорушення, пов'язане з домашнім насильством, застосувавши фізичну силу, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ліву сторону обличчя ОСОБА_4 , внаслідок чого вона впала на підлогу, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, піднявши її з підлоги за одяг, наніс знову удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, після чого вона знову впала на підлогу обличчям до гори, а ОСОБА_3 наніс близько трьох ударів ногами по тулубу.
Внаслідок умисного нанесення ОСОБА_3 вказаних ударів потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження, у вигляді крововиливу і садна на нижній повіці лівого ока, саден на верхні губі зліва, на нижній щелепі зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-9-01/300 від 20.10.2025 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Встановлені органом досудового розслідування та судом обставини не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Виходячи з такого, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме: своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, тобто спричинення умисних легких тілесних ушкоджень.
Вивченням обставин справи, оцінкою особистих якісних характеристик ОСОБА_3 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останнього є щире каяття, та яка згідно зі ст. 67 КК України обтяжує його покарання - вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебуває близьких відносинах.
Суд вважає, що підстави застосування ст.69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки,як самого правопорушення, так і особи, яка його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості, як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
З урахуванням викладених обставин у справі, особистості обвинуваченого, який раніше не судимий, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності суттєвих обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Вирішуючи питання щодо необхідності застосування до обвинуваченого обмежувальних заходів, суд враховує, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильства починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.
У свою чергу, програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству").
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння:, взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що застосування обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників щодо ОСОБА_3 строком на 3 місяці, є доречним та необхідним.
Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати у справі відсутні.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Прокурором подано суду матеріали досудового розслідування №12025255310000427 від 16 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_3 , які зібрані відповідно до вимог КПК України, та підлягають зберіганню разом зі справою.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до п.5 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати у справі відсутні.
Речові докази: СД диск з записом слідчого експерименту залишити при матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1