Справа № 645/7564/25
Провадження № 1-кп/645/553/25
04 листопада 2025 р. Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
За участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
За участю прокурораНововодолазького відділу Харківської окружної
прокуратури м. Харкова- ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу та клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42025222130000053 від 18.04.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хорошеве, Харківського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, -
В провадження Немишлянського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222130000053 від 18.04.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Обвинувальний акт внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025222130000053 від 18.04.2025 року.
У відношенні ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2025 року призначене підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 строком на два місяці. Оскільки ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечував, оскільки прокурором не доведено наявність зазначених ризиків, у ОСОБА_4 немає фактичних не має наміру впливати на свідків, ухилятися від суду, бо в цьому не має жодного сенсу. Крім того заявив клопотання про повернення прокурору начальнику Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури ОСОБА_6 обвинувального акту відносно вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України посилаючись на ряд порушень допущених прокурором при складання обвинувального акту.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечував, клопотання захисника про повернення прокурору обвинувального акту підтримав в повному обсязі.
Прокурор проти клопотання адвоката ОСОБА_5 заперечував, просив відмовити в повному обсязі. Крім того зазначив, що правильний період часу перебування під домашнім арештом ОСОБА_4 з 23.00 год. до 05.00 год, а зазначене в клопотанні з 22.00 год. є технічною помилкою.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Стосовно клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Суд при вирішенні питання, на виконання вимог ст.178 КПК України, приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має двох малолітніх дітей,.
Ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 16 вересня 2025 року було застосовано щодо ОСОБА_4 у виді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, а саме заборонити підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в період доби з 23.00 год. до 05.00 год. наступного дня до 14 листопада 2025 року.
На час розгляду клопотання про продовження строків запобіжного заходу суду не надано нових доказів та не наведено нових аргументів щодо обраного запобіжного заходу.
З метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо порушення умов та порядку перебування під домашнім арештом, суд вважає можливим продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора, судді, суду в період доби з 23.00 год. до 05.00 год. наступного дня з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Вказані вище обставини свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, тому є всі підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби є співмірним втручанням у права обвинуваченого та відповідає меті забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Судом розглядалась можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, але враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зав'язків, суд вважає відсутніми підстави обрання більш м'якого.
Суд враховує, що такий період часу є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні, що також не заперечується стороною обвинувачення.
Також, під час підготовчого судового засідання стороною захисту заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання сторона захисту посилалась на невідповідність обвинувального акту вимогам, передбачених ст. 291 КПК України, а саме п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, обвинувальний акт не містить посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, що є обов'язковим. Окрім того, не заначено прізвища, на яких саме працівників ТСЦ МВС України мав вплинути обвинувачуваний ОСОБА_4 , не зазначено навить конкретного ТСЦ МВС України, його назви, та адреси місцезнаходження. Прокурор не зазначив походження 14 000 грн., які начебто, ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 також сторона захисту вказує, що свідок ОСОБА_8 безробітний, звільнений з поліції за управління автівкою у стані сп'яніння та скоєння ДТП 14.11.2024 р, був притягнутий до відповідальності за ст. 130 КУпАП постановами Салтівського районного суду. Тобто, на час звернення свідка ОСОБА_8 17.04.2025 р. з заявою про «злочинні дії» з боку ОСОБА_4 , він вже був позбавлений права керування, та не мав жодної можливості, до спливу строку позбавлення права керування, отримати будь-які водійські посвідчення, про що був обізнаний. В обвинувальному акті прокурор не надав оцінку цим обставинам, не вказав, у який саме спосіб, на яку особу мав вплинути обвинувачуваний ОСОБА_4 , щоб позбавлений права керування свідок ОСОБА_7 мав реальну можливість отримати водійське посвідчення, попре рішення суду. Прокурор не надав оцінку завідомо неправдивим показам свідка ОСОБА_7 , який 05.05.2025 р. у протоколі допиту свідка вказав прокурору ОСОБА_9 , що він має водійське посвідчення категорії «В», та має намір отримати категорію «С». Свідок ОСОБА_7 був обізнаний, що 28.02.2025 р. набрала чинності постанова Салтівського районного суду у справі № 643/14554/24 покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, навмисно ввів прокурора в оману. Слідство ніяк не перевірило достовірність показаний свідка ОСОБА_7 , надаючи перевагу його неправдивим свідченням, та будуючи на завідомо неправдивих свідченнях обґрунтування обвинувачування. Отже, обвинувальний акт не містить обов'язкових складових, передбачених кримінальним процесуальним законом, та є не конкретним, оскільки в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, тобто твердження про вчинення ОСОБА_4 , діяння передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, із зазначенням елементів складу кримінального правопорушення, зокрема, місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, в межах якого повинен проводитися судовий розгляд відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України. Крім цього, як зазначає адвокат, існують невідповідності реєстру матеріалів досудового слідства, а саме у п. 2 ч. 2 ст. 109 КПК України зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Ця норма є імперативною, а тому не передбачає можливості внесення інших даних або даних з обмеженою інформацією. В реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості процесуальних дій щодо походження 14000 грн., які були вручені свідку ОСОБА_8 для подальшої участі у слідчому експерименті. Також відсутні відомості про ухвалу слідчого судді щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Під час відкриття матеріалів обвинувачуваному та його захиснику в порушення ст. 290 КПК України, обвинувачуваний ОСОБА_4 , та захисник ОСОБА_5 не були ознайомлені зі змістом ухвали слідчого судді щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, про що захисником було внесені зауваження. Зазначені недоліки обвинувального акту унеможливлять суд в наступному ухвалити законний, обґрунтований і вмотивований вирок, зміст якого б відповідав вимогам ст. 374 КПК України, та порушують права обвинувачуваного на захист.
ОСОБА_4 підтримав клопотання адвоката.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи на його необґрунтованість.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та його додатки, суд дійшов до таких висновків.
Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити, що закон вимагає обов'язкового відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.
У постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).
За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, невідповідність висунутого обвинувачення, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.
Що стосується фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то тут варто відзначити, що за духом закону вони викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Більше того, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинуваченого, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації його діяння.
Таким чином, неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 201, 314-316, 331, 336, 369, 371, 372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,-
Постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, а саме заборонити підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або судді, суду в період доби з 23.00 год. до 05.00 год. наступного дня - до 02 січня 2026 року включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: прибувати до прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_4 , про повернення обвинувального акта прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Головуючий суддя -