Суддя Попова В. О.
Справа № 638/7006/25
Провадження № 2/644/3222/25
04.11.2025
(заочне)
04 листопада 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» в особі керівника Романенка М.Е., звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 10003912626 від 10.06.2021, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та відповідачем, у розмірі 8 786 грн 11 коп., з яких 2 100 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 686 грн 11 коп. - заборгованість за відсотками. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.06.2021 за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності,з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 10003912626, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс». Електронний підпис накладено ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом чи електронного договору - електронним підписом. Оскільки відповідачем було обрано один із вищеперерахованих варіантів підписання Договору, тим самим підтверджено прийняття умов Договору про надання споживчого кредиту № 10003912626 від 10.06.2021. Таким чином, відповідач уклав Договір про надання споживчого кредиту № 10003912626 від 10.06.2021 з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ: 40284315) та10.06.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 2100 грн. Кошти Кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання. Керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 05.09.2022, згідно умов Договору факторингу №556/ФК-22, ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» (ЄДРПОУ: 40284315) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 10003912626 від 10.06.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ ««Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Таким чином, згідно з договором факторингу, сума боргу перед ТОВ «Діджи Фінанс» становить 8 786 грн 11 коп., з яких: з яких 2 100 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 686 грн 11 коп. - заборгованість за відсотками. Позивачем направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Компані Інвест Фінанс» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданій йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харковавід 23 квітня 2025 року, вищезазначена цивільна справа була направлена до Індустріального (Орджонікідзевського) районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 29.05.2025 цивільну справу № 638/7006/25, провадження 2/644/3222/25 передано в провадження судді Попової В.О.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 30 травня 2025 року позовну заяву прийнято, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. 03.06.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивача Романенко М.Е. подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує (а.с. 64-65).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно шляхом направлення судових повісток рекомендованою кореспонденцією за місцем його реєстрації та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі не повідомлення суду про причини неявки, вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень чи спростування доводів позивача, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 10.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 10003912626 від 10.06.2021 шляхом прийняття оферти, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту - 2 100 грн.; первинний строк кредиту - 30 календарних днів; процентна ставка - 0.01 % в день, базова процентна ставка - 2.71 % в день. Також сторонами погоджено графік розрахунків: термін платежу - 10.07.2021, сума кредиту - 2 100 грн, проценти за користування кредитом - 6.3000000000002, до сплати разом - 2 106 грн 30 коп. Загальна вартість кредиту складає - 2 106 грн 30 коп. Реальна процента ставка складає - 3.71 % річних (а.с. 25-27).
ОСОБА_1 підтвердив прийняття оферти ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» щодо укладення спеціальних умов № 10003912626 від 10.06.2021 до договору кредитної лінії № 31409 від 10.06.2021. Також підтвердив, що вивчив умови оферти, Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, на умовах кредитної лінії ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», розміщених на сайті https://cashberry.com.ua/, та свідомо приймає пропозицію укласти електронний договір на запропонованих і погоджених з ним умовах, в порядку, передбаченого Законом України «Про електронну комерцію». Ознайомився з істотними умовами правочину, погоджується прийняти на себе зобов'язання позичальника, засвідчив повну та безумовну згоду з усіма без виключення умовами оферти. Згоден на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого спеціальних умов № 10003912626 від 10.06.2021 до договору кредитної лінії № 31409 від 10.06.2021.
Договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивачем також надано заяву позичальника № 10003912626 від 10.06.2021, де зазначені всі істотні умови отримання кредитного кредиту аналогічно викладені в спеціальних умовах №10003912626 до договору кредитної лінії №31409 від 10.06.2021.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
З інформаційної довідки вих. №62/7990/12 від 14.12.2022 вбачається, що видача кредитних коштів у розмірі 2 100 грн 00 коп. відбулася 10.06.2021 о 21:09:00 через платіжний сервіс «Platon» шляхом зарахування коштів на номер карти НОМЕР_1 (а.с. 28).
Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало кредитні кошти згідно умов кредитного договору, проте ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 8 786 грн 11 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 100 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 6 686 грн 11 коп., що підтверджується наданим розрахунком (а.с. 31-35).
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» змінило найменування та скорочене найменування з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» на ТОВ «Компані Інвест Фінанс» (а.с. 36).
05 вересня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу №556/ФК-22, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» передало (відступило) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги зазначені в Реєстрі прав вимоги (а.с. 38-47).
За умовами п. 4.1 Договору право вимоги переходить до ТОВ «Діджи Фінанс» з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору.
Відповідно до Витягу з додатку №1 до Договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 10003912626 від 10.06.2021 у розмірі 8 786 грн 11 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 100 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 6 686 грн 11 коп. (а.с. 44).
27.06.2024 за вих. № 3602305037-АВ представником ТОВ «Діджи фінанс» - адвокатом Міньковською А.В. направлено на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій запропоновано сплатити заборгованість в сумі 8 786 грн 11 коп. на користь ТОВ «Діджи Фінанс» та роз'яснено, що у випадку невиконання вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» буде ініційовано заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку (а.с. 37).
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем ОСОБА_1 сплачена сума боргу за договором споживчого кредиту № 10003912626 від 10.06.2021 на рахунок первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» або ТОВ «Діджи Фінанс»
Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору № 10003912626 про надання споживчого кредиту від 10.06.2021 з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», правонаступником яких є ТОВ «Діджи Фінанс», із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» на користь ТОВ «Діджи Фінанс» до боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором про споживчий кредит у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит № 10003912626 від 10.06.2021 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Крім того, у пред'явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.
Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні докази: копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, укладений між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. та адвокатом Білецьким Б.М.; копію додаткової угоди №10003912626 від 02.04.2025 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17.03.2016 на ім'я Білецького Б.М.; копією детального опису робіт, виконаних адвокатом Білецьким Б.М.; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 02.04.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17.03.2016.
Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з положень статей 137, 141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Таким чином, суд зобов'язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
З позовної заяви вбачається, що вона подана директором ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн 00 коп. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн 00 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОКСІ Банк», МФО 325990)заборгованість за договором про споживчий кредит № 10003912626 від 10.06.2021 у розмірі 8 786 (вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 11 коп., з яких: 2 100 грн 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6 686 грн 11 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 ), на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОКСІ Банк», МФО 325990) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення складено 04.11.2025.
Суддя В.О. Попова