Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/8752/25
Провадження № 1-кп/644/890/25
05.11.2025
Іменем України
05 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2-А приміщення Індустріального районного суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180001096 від 03.08.2025 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, офіційно непрацевлаштованого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом установлено, що 03.08.2025, у вечірній час, близько 18 години, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля будинку № 35 по вулиці 92-ї Бригади у місті Харкові, під час дії воєнного стану, маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки внаслідок своїх дій та бажаючи діяти саме так, маючи при собі пістолет травматичної дії ПМР 9мм - предмет спеціально пристосований та заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, діючи з хуліганських спонукань, порушуючи загальновизнані в суспільстві правила поведінки в громадських місцях, під час військової агресії іншої держави, нехтуючи тим, що в мешканців житлового мікрорайону, які нещодавно перебували під обстрілами, його дії можуть викликати почуття тривоги, панічні настрої, з малозначного приводу вчинив сварку з раніше незнайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має явні порушення опорно-рухових функцій - ампутована права нижня кінцівка, продовжуючи свої протиправні дії, утримуючи в двох руках ПМР 9мм, демонстративно в присутності сторонніх громадян, нехтуючи тим, що його діями може бути завдано шкоду іншим особам біля багатоквартирного житлового будинку, підійшов до фронтально стоячого без протезу правої нижньої кінцівки з опущеними до низу руками ОСОБА_4 і здійснив з близької відстані постріл в передню частину тулубу ОСОБА_4 , від чого останній впав на асфальт, а ОСОБА_5 бажаючи самоствердитися за рахунок приниження ОСОБА_4 перед присутніми громадянами, медичної допомоги йому не надав, заходів до виклику швидкої допомоги та поліції не вжив, а стопою правої ноги завдав удар зверху в низ в обличчя ОСОБА_4 , розвернув його на асфальті, завдав удар рукояткою пістолета по його потилиці, від чого пістолет впав на асфальт, а ОСОБА_5 сівши зверху на ОСОБА_4 наніс йому 5 ударів кулаком правої руки по голові і обхвативши загибом правої руки ззаду за шию придушував ОСОБА_4 .
Внаслідок протиправних хуліганських дій ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_4 був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова» з діагнозом забійно-рвана рана передньої черевної стінки.
Хуліганські дії ОСОБА_5 тривали значний час, більше 5 хвилин, вперто ним не припинялися, незважаючи на зауваження сторонніх осіб.
Відповідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14/477 - А/25 від 28.08.2025 потерпілому ОСОБА_4 спричинені непроникаюче сліпе кульове поранення передньої стінки живота, яке належить до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), садно в області кута лівої лопатки, на обох ліктях та на лівому коліні, а також синець по внутрішній поверхні правого плеча в нижній третині, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отже, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 296 КК України, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмету спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
1.1.Правова позиція сторони обвинувачення.
1.1.1.Правова позиція сторони обвинувачена відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що визнання винуватості ОСОБА_5 у повному обсязі та надання стороною обвинувачення доказів, які досліджені судом та є достатніми для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави обґрунтовано визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
Крім цього, прокурор звернув увагу суду на те, що ОСОБА_5 повністю визнає свою вину, під час судового засідання щиро розкаявся, висловив жаль та сором за свої дії, неодноразово вибачався перед потерпіли, відшкодував останньому шкоду, про що ОСОБА_4 надав до суду відповідну заяву, та просив суд призначити ОСОБА_5 покарання не пов'язане з позбавленням волі, тому враховуючи зазначене, зокрема й щире каяття обвинуваченого, а також його послідовну позицію щодо визнання винуватості, вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та просив суд здійснити розгляд справи згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, а також вважав за можливе призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років.
1.1.2.ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи потерпілою особою в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221180001096 від 03.08.2025, стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, підтримав обвинувачення у повному обсязі, за власним бажанням відмовився від подання цивільного позову, повідомив, що матеріальні та моральні збитки йому відшкодовані у повному обсязі, не заперечував проти розгляду кримінального провадження згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КК України, а також підтвердив, що йому роз'яснено наслідки розгляду кримінального провадження № 12025221180001096 від 03.08.2025 за ч. 3 ст. 349 КПК України, заразом просив суд призначити покарання ОСОБА_5 за скоєний злочин, яке не пов'язане з позбавленням волі, про що надав до суду відповідну заяву (а.с. 58).
1.2. Позиція сторони захисту
1.2.1.Обвинувачений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті та висновку експертного дослідження. Свої дії ОСОБА_5 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив сором та жаль за свою поведінку та вчинені дії. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_5 підтримав прокурора та висловив недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, запевнив суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, висловив вдячність органам досудового розслідування за об'єктивність та повноту досудового розслідування, а також зазначив, що розуміє, що у випадку не дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України. Також, обвинувачений підтримав свого захисника щодо призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладенням відповідних обов'язків на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.
1.2.2.Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_5 на підставі ордеру серії АХ № 1301503 від 04.11.2025 (а.с. 101), підтримав правову позицію свого підзахисного, просив суд врахувати визнання вини обвинуваченим, його щире каяття, висловлений жаль та сором, вибачення перед потерпілим, а також відшкодування шкоди ОСОБА_4 , підтримав клопотання прокурора та свого підзахисного про визнання недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються, запевнив розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, та підтвердив добровільність позиції сторони захисту і розуміння обмежень щодо оскарження визнаних обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються в апеляційному порядку. Крім цього, захисник ОСОБА_5 просив суд призначити ОСОБА_5 покарання не пов'язане з позбавленням волі, тому вважав за можливе призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки з покладенням обов'язків згідно з ст. 76 КК України.
II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За наведених вище обставин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення - злочин, яке суд кваліфікує за ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмету спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
III.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів .
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16.09.2024 (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку
Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не піддавав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, що у суду не викликало сумнівів у добровільності його позиції, тому суд, за згодою ОСОБА_5 , з'ясувавши думку прокурора, потерпілого ОСОБА_4 , відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Заразом, суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не оспорюють їх, і не наполягають на дослідженні всіх доказів у справі, роз'яснив обвинуваченому та потерпілому, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв'язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються у кримінальному провадженні, підтримання вказаного клопотання з боку потерпілого ОСОБА_4 , а також беззастережним підтриманням обвинуваченим клопотання про недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються, керуючись імперативною вимогою щодо дотримання принципів змагальності та диспозитивності, суд дійшов висновку, що незважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини за ч. 4 ст. 296 КК України, з урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, санкція частини статті якої передбачає від трьох до семи років позбавлення волі, суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок їх дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, оголошено та досліджено надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема документи, що характеризують особу обвинуваченого та заходи забезпечення кримінального провадження за № 12025221180001096 від 03.08.2025 стосовно ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 296 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав та пояснив суду, що у вечірній час 03.08.2025, більш точного часу не пам'ятає, знаходячись біля будинку № 35 по вулиці 92-ї Бригади у місті Харкові, з приводу суті якого згадати не може, вчинив сварку з раніше незнайомим ОСОБА_4 , який мав протез на правій нижній кінцівкі, утримуючи в двох руках зазначений пістолет, біля багатоквартирного житлового будинку підійшов до стоячого без протезу правої нижньої кінцівки з опущеними до низу руками ОСОБА_4 і здійснив з відстані декількох метрів постріл в передню частину тулубу ОСОБА_4 , від чого останній впав на асфальт, а ОСОБА_5 медичної допомоги йому не надав, заходів до виклику швидкої допомоги та поліції не вжив, а стопою правої ноги завдав удар зверху в низ в обличчя ОСОБА_4 та інші удари по потерпілому кількість та місце, яких точно не пам'ятає, після чого сівши зверху на ОСОБА_4 наніс йому ще декілька ударів кулаком правої руки по голові і обхвативши загибом правої руки ззаду за шию придушував ОСОБА_4 .
Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь якого характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.
Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_5 , суд брав до уваги зокрема й документи, що характеризують особу обвинуваченого, наданими стороною обвинувачення, що підтверджується такими дослідженими письмовими доказами:
1. заявою потерпілого ОСОБА_4 , що останній претензій матеріального та морального характеру не має, матеріальні та моральні збитки йому відшкодовано у повному обсязі (а.с. 58);
2. довідкою № 3968 від 04.08.2025 КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР, згідно з якою ОСОБА_5 на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 59);
3. довідкою № 6196 від 05.08.2025 КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» з якої вбачається, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 60);
4. вимогою щодо відомостей про судимості, згідно з якою вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий (а.с. 61);
5. копією паспорта серії МН 964694, з якого вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 62-66);
6. довідкою № 2541/ВВОб ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з якою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 20.10.2005, як рядовий запасу по теперішній час. Проходив строкову військову службу у ЗСУ, Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 не проходив, порушник правил військового обліку з 09.06.2025. ІНФОРМАЦІЯ_5 під час загальної мобілізації не призивався (а.с. 67);
7. інформаційною довідкою, з якої вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив ст. 22 Закону України №Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулось до ВП № 2 (Слобідський) ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області зі зверненням про доставку останнього до ВП № 2 (Слобідський) ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області (а.с. 68);
8. протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.08.2025, згідно якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично затримано 03.08.2025 о 19 год 40 хв за адресою: АДРЕСА_4 . Обшук ОСОБА_5 під час затримання не проводився (а.с. 69-71);
9. ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 05.08.2025 застосовано до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк не більше шістдесяти днів, а саме: до 01.10.2025 включно, без визначення розміру застави (а.с. 72-74);
10. копією військового квитка серії НОМЕР_1 , з якого вбачається ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 з 20.10.2005 (а.с. 75-84);
11. постановою слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 від 11.08.2025 визначено речовим доказом футболку ОСОБА_4 (а.с. 86);
12. ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 12.08.2025 накладено арешт на майно, добровільно видане 11.08.2025 потерпілим ОСОБА_4 а саме: футболку з отвором, в яку останній був одягнений (а.с. 87);
13. постановою слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 від 18.09.2025 визначено речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025221180001096 від 03.08.2025 (а.с. 88-90), а саме:
CD -R MAXIMUS диск з двома відео файлами наданий свідком ОСОБА_8 :
video-c078a62586b0cef94aa11b4a0f8e9a14-V
video-cf33e38e9cac30a064578bfe0595787d-V
флеш носій BOROFONE з відеофайлами VID_20250803_183019, VID_20250803_183315 виданими свідком ОСОБА_9 ;
карта пам'яті AGi 32 Gb з відеофайлами наданими ОСОБА_10 відеофайли «IMG_3716»,«IMG_3717», «IMG_3718»;
CD-R диск ALERUS з аналогічними відео файлами «IMG_3716», «IMG_3717», «IMG_3718»;
CD-R диск Artex з аудіофайлом «1724-р» повідомлення оператору «103» від абонента НОМЕР_2 про вогнепальне поранення;
Флеш носій VERICO 32 з відеофайлом наданим свідком ОСОБА_11 IMG_6753;
карта пам'яті AGi 32 Gb на якій відео файли одночасного допиту від 22.08.2025 - «00002, 00003, 00004»;
карта пам'яті AGi 32 Gb на якій відео файли одночасного допиту від 22.08.2025 - «00002, 00003, 00004»;
карта пам'яті AGi 32 Gb на якій відео файли одночасного допиту від 03.09.2025 - «00001, 00002»;
CD-R диск HP на якому відеофайл «1» повідомлення про затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 ;
карта пам'яті AGi 32 Gb на якій відео файли протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 від 03.08.2025 - «00000, 00001, 00002»;
CD-R диск ALERUS на якому аудіо файли оператора «102» УОАЗОР ГУНП в Харківській області:
«НОМЕР_7.2025-08-04 00-46-02»
«НОМЕР_8.2025-08-03 19-29-19»
«НОМЕР_9.2025-08-03 18-18-53»
«НОМЕР_10.2025-08-03 18-19-13»
«НОМЕР_11.2025-08-04 22-58-39»
«НОМЕР_12.2025-08-03 18-20-50»
«НОМЕР_13.2025-08-03 18-22-14»
«НОМЕР_14.2025-08-03 18-20-15»
«НОМЕР_15.2025-08-03 18-20-21»
«НОМЕР_16.2025-08-03 18-23-39»
«НОМЕР_16.2025-08-03 18-26-39»
«НОМЕР_17.2025-08-03 18-20-43»
«НОМЕР_18.2025-08-03 18-22-16»
«НОМЕР_19.2025-08-03 18-19-08»;
карту стаціонарного хворого ОСОБА_5 №15550;
2 рентгензнімки ОСОБА_5 ;
2 рентгензнімки ОСОБА_4 ;
DVD-R диск VERBATIM з протоколом дослідження КТ ОСОБА_5 ;
карта стаціонарного хворого ОСОБА_4 №15532.
14. постановою слідчого СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 від 04.08.20252025 визначено речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025221180001096 від 03.08.2025 (а.с. 91), а саме: 1 скляну пляшку з маркуванням «garage», предмет округлої форми схожий на кулю; чорні штани «Colambia», чорна футболка «Champion GEM», чорна кофта «М-Тас», предмет схожий на пістолет «ПМ» з маркуванням на затворі «ПМР 9 мм НОМЕР_3 », порожній магазин з маркуванням « НОМЕР_4 » та предмет схожий на гільзу з металу жовтого кольору, на донці якого мається напис «9 mm Р.А..», посвідчення дозвіл на зброю на ім'я ОСОБА_5 , серії « НОМЕР_5 », виданий 10.07.2018 ГУНП в Харківській області;
15. постановою старшого слідчого ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_12 про визнання і приєднання до провадження речових доказів від 04.08.2025, а саме відеофайли: IMG_3716.MOV. IMG_3717.MOV. IMG_3718.MOV, які знаходяться на флеш носії «AGI» 32 Gb (а.с. 92-93);
16. ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 04.08.2025 накладено арешт на майно, вилучене 03.08.2025 під час огляду ділянки місцевості навпроти під'їзду №2 будинку АДРЕСА_5 , а саме: 1 скляну пляшку з маркуванням «garage», предмет округлої форми схожий на кулю; а також майно, вилучене 03.08.2025 під час огляду квартири АДРЕСА_6 , а саме: чорні шорти «Colombia», чорна футболка «Champion GYM», чорна кофта «М-Тас», предмет схожий на пістолет «ПМ» з маркуванням на затворі «ПМР 9 мм НОМЕР_3 », порожній магазин з маркуванням « НОМЕР_4 » та предмет схожий на гільзу з металу жовтого кольору, на донці якого мається напис «9 mm Р.А..», посвідчення дозвіл на зброю на ім'я ОСОБА_5 , серії « НОМЕР_5 », виданий 10.07.2018 ГУНП в Харківській області (а.с. 94-95).
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його вини, зокрема, як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого.
Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено, отже зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Отже, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні - злочину, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого за ч. 4 ст. 296 КК України.
Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце в умовах воєнного стану, оскільки Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово було продовжено, зокрема й з 05 години 30 хвилин 05.11.2025 на 90 діб згідно з Указом президента України № 793/2025 від 20.10.2025, тобто до 05 години 30 хвилин 03.02.2026. Так, у вечірній час, 03.08.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись біля будинку № 35 по вулиці 92 Бригади у місті Харкові, під час дії воєнного стану, маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки внаслідок своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, маючи при собі пістолет травматичної дії ПМР 9мм - предмет спеціально пристосований та заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, діючи з хуліганських спонукань, порушуючи загальновизнані в суспільстві правила поведінки в громадських місцях, під час військової агресії іншої держави, нехтуючи тим, що в мешканців житлового мікрорайону, які нещодавно перебували під обстрілами, його дії можуть викликати почуття тривоги, панічні настрої, з малозначного приводу вчинив сварку з раніше незнайомим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має явні порушення опорно-рухових функцій - ампутована права нижня кінцівка, продовжуючи свої протиправні дії, утримуючи в двох руках зазначений вище ПМР 9мм, демонстративно в присутності сторонніх громадян, нехтуючи тим, що його діями може бути завдано шкоду іншим особам, біля багатоквартирного житлового будинку підійшов до фронтально стоячого без протезу правої нижньої кінцівки з опущеними до низу руками ОСОБА_4 і здійснив з близької відстані постріл в передню частину тулубу ОСОБА_4 , від чого останній впав на асфальт. Внаслідок протиправних хуліганських дій ОСОБА_5 потерпілий ОСОБА_4 був доставлений до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова» з діагнозом забійно-рвана рана передньої черевної стінки. Хуліганські дії ОСОБА_5 тривали значний час, більше 5 хвилин, вперто ним не припинялися, незважаючи на зауваження сторонніх осіб.
Враховуючи викладене вище, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.
IV.Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання , мотиви призначення
покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК України міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Судом враховано, що ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, зокрема: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, з застосуванням предмету спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Харкові, є громадянином України, має вищу освіту, наразі офіційно непрацевлаштований, одружений, без місця реєстрації, що підтверджується довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 05.11.2025 (а.с. 115), знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , 27.06.2023, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи Департаменту реєстрації ХМР (а.с. 116) та, зі слів обвинуваченого, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий (а.с.61). Обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с.59, 60).
Суд ставиться критично до тверджень та доводів обвинуваченого щодо перебування у нього на утриманні двох малолітніх дітей та його матері пенсійного віку, оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин стороною захисту надано до суду не було. Крім цього, за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , зареєстрована ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зі слів підсудного це його дружина, та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , малолітніх дітей не зазначено, що підтверджується довідкою про склад сім'ї (а.с. 113), а за місцем реєстрації підсудного вказаного у паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 62-66) зареєстрована ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зі слів обвинуваченого, яка є його матір'ю, а обвинувачений за цією адресою знятий з реєстрації з 27.06.2023 року, що не відповідає зазначеним відомостям повідомленим підсудним під час судового розгляду. Крім цього, згідно з довідкою про доходи на ім'я ОСОБА_5 , судом установлено, що останній за період з першого кварталу 2022 року по четвертий квартал 2025 року не отримував жодних доходів у виді заробітної плати тощо, окрім продажу рухомого майна (а.с 117), що ставить під сумнів його пояснення про відсутність працевлаштування лише за останні два роки у зв'язку зі станом здоров'я та фактичну можливість утримання обвинуваченим малолітніх дітей та його матері, відповідно і його пояснення про нагальну неможливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із фінансовою залежністю та утриманням його сім'ї від обвинуваченого.
Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, покарання, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до обвинувального акту від 18.09.2025, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 під час досудового розслідування не встановлено, заразом під час судового розгляду справи ОСОБА_5 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки, просив вибачення у потерпілого, та відшкодував шкоду завдану своїми протиправними діями, що підтверджено потерпілим під час судового слухання про що також надано відповідну заяву (а.с. 58).
Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїв, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.
З урахуванням наведеного суд бере до уваги та визнає обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, щире каяття та вжиття заходів з метою компенсування наслідків злочину шляхом відшкодування шкоди, що відповідає ч. 2 ст. 66 КК України.
Відповідно до обвинувального акта від 18.09.2025, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 у ході досудового розслідування не встановлено.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом'якшуючі обставини, заразом, суд бере до уваги постанову Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 09.09.2025 (справа № 127/16264/22
провадження № 51-4243км23), згідно ч. 1 ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу». На відміну від статті 69 КК, яка стосується обставин, пов'язаних з вчиненням злочину, це положення стосується обставин, які характеризують посткримінальну поведінку винної особи. Стаття 69-1 КК залишає на розсуд суду визначення конкретного покарання, яке має бути призначене за сукупності визначених в ньому обставин, встановлюючи лише верхню межу судової дискреції («не може перевищувати»). Застосування статті 69-1 КК не виключає, а в певних випадках прямо вимагає призначення покарання нижчого, ніж передбачено відповідним положенням кримінального закону.
Судом установлено, що ОСОБА_5 висловив жаль з приводу скоєного, вжив заходів з метою компенсувати наслідки злочину шляхом відшкодування шкоди, що підтверджується відповідною заявою потерпілого ОСОБА_4 (а.с. 58). Обставинами, що пом'якшують покарання є щире каяття обвинуваченого, усвідомлення своєї вини та відшкодування шкоди. Обтяжуючих покарання обставин в цій справі не встановлено.
Суд урахував, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, добровільно відшкодував завдану шкоду, раніше не судимий, тож суд дійшов переконання про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, із застосуванням положень ст. 69-1 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до встановлених судом обставин та наявних матеріалів провадження суд не вбачає.
Як передбачено ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З огляду на зазначене, суд дійшов переконливого висновку, що за конкретних обставин скоєного та його наслідків, звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, як про те просила сторона захисту, не сприятиме його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами. Заразом, суд, призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, із застосуванням ст. 69-1 КК України, врахував не тільки тяжкість скоєного ним діяння, а й усі дані про особу винного, зокрема й ті, про які вказував обвинувачений (відсутність судимостей, не перебування на обліку у лікарів психіатра та нарколога; наявність обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття, відшкодування шкоди, відсутність обставин, що його обтяжує).
Так, метою покарання є не тільки виправлення винного, а й запобігання вчиненню злочинів як винним, так і іншими особами - це так зване загальне запобігання злочинів. Застосовуючи покарання до засудженого, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільне небезпечними і всі особи зобов'язані уникати їх вчинення. Сама можливість караності таких діянь виступає засобом стримування осіб, схильних до кримінально-протиправної поведінки.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Отже, суд уважає, що призначене судом покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, є законним та справедливим, сприятиме виправленню винного, попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони обвинувачення - прокурора та потерпілого, а також позицію підсудного, відсутність цивільного позову, обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та спосіб, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_5 положень ст. 69-1 КК України.
Суд врахував та бере до уваги, що положення ст. 69-1 КК підлягають застосуванню з урахуванням можливості досягнення цілей, визначених в ст. 50 вказаного Кодексу, зокрема, виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів. Виправлення засудженого, яке виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності і поваги до положень закону, в тому числі і кримінального, досягається таким впливом на свідомість особи, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме це покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з урахуванням позицій учасників справи та обмежень визначених ч. 3 ст. 349 КПК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду .
Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні потерпілим заявлено не було.
VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 4).
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 4).
Витрати, пов'язані із проведенням експертиз у кримінальному провадженні відсутні (а.с. 4).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 29.09.2025 ОСОБА_5 , в порядку ст. 199 КПК України, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів, до 27.11.2025 включно. Суд дійшов переконання, що є доцільним залишити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.
Отже, арешт накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 12.08.2025 (а.с. 87) ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 04.08.2025 (а.с. 94-95) скасувати, після набрання вироком законної сили.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Отже, суд дійшов висновку, що питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Отже, керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців із застосуванням положень ст. 69-1 КК України.
Дію застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня проголошення вироку, зокрема з 05 листопада 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_5 зарахувати строк попереднього ув'язнення по кримінальному провадженню № 12025221180001096 від 03.08.2025 з моменту його фактичного затримання, з 03 серпня 2025 року по 04 листопада 2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 12.08.2025 та ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Харкова від 04.08.2025 на речові докази скасувати, після набрання вироком законної сили.
Речові докази у кримінальному провадженні № 12025221180001096 від 03.08.2025, після набрання вироком законної сили:
1.Повернути:
1.1.потерпілому ОСОБА_4 :
1.1.1.футболку з отвором;
1.1.2.карту стаціонарного хворого ОСОБА_4 №15532;
1.2.обвинуваченому ОСОБА_5 :
1.2.1.чорні шорти «Colombia»;
1.2.2.чорну футболку «Champion GYM»;
1.2.3.чорну кофту «М-Тас»;
1.2.4.карту стаціонарного хворого ОСОБА_5 №15550
2. Знищити:
2.1. скляну пляшку з маркуванням «garage»;
2.2. предмет схожий на пістолет «ПМ» з маркуванням на затворі «ПМР 9 мм НОМЕР_3 »;
2.3. порожній магазин з маркуванням « НОМЕР_4 »;
2.4. предмет округлої форми схожий на кулю;
2.5. предмет схожий на гільзу з металу жовтого кольору, на донці якого мається напис «9 mm Р.А..».
3. Залишитита зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12025221180001096 від 03.08.2025:
3.1. посвідчення дозвіл на зброю на ім'я ОСОБА_5 серії « НОМЕР_5 », видане 10.07.2018 ГУНП в Харківській області;
3.2. CD -R MAXIMUS диск з двома відео файлами наданий свідком ОСОБА_8 :
video-c078a62586b0cef94aa11b4a0f8e9a14-V
video-cf33e38e9cac30a064578bfe0595787d-V
3.3. флеш носій BOROFONE з відеофайлами VID_20250803_183019, VID_20250803_183315 виданими свідком ОСОБА_9 ;
3.4. карту пам'яті AGi 32 Gb з відеофайлами наданими ОСОБА_10 відеофайли «IMG_3716»,«IMG_3717», «IMG_3718»;
3.5. CD-R диск ALERUS з аналогічними відео файлами «IMG_3716», «IMG_3717», «IMG_3718»;
3.6. CD-R диск Artex з аудіофайлом «1724-р» повідомлення оператору «103» від абонента НОМЕР_2 про вогнепальне поранення;
3.7. Флеш носій VERICO 32 з відеофайлом наданим свідком ОСОБА_11 IMG_6753;
3.8. карту пам'яті AGi 32 Gb на якій відео файли одночасного допиту від 22.08.2025 - «00002, 00003, 00004»;
3.9. карту пам'яті AGi 32 Gb на якій відео файли одночасного допиту від 22.08.2025 - «00002, 00003, 00004»;
3.10. карту пам'яті AGi 32 Gb на якій відео файли одночасного допиту від 03.09.2025 - «00001, 00002»;
3.11. CD-R диск HP на якому відеофайл «1» повідомлення про затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 ;
3.12. карту пам'яті AGi 32 Gb на якій відео файли протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 від 03.08.2025 - «00000, 00001, 00002»;
3.13. CD-R диск ALERUS на якому аудіо файли оператора «102» УОАЗОР ГУНП в Харківській області:
«НОМЕР_7.2025-08-04 00-46-02»
«НОМЕР_8.2025-08-03 19-29-19»
«НОМЕР_9.2025-08-03 18-18-53»
«НОМЕР_10.2025-08-03 18-19-13»
«НОМЕР_11.2025-08-04 22-58-39»
«НОМЕР_12.2025-08-03 18-20-50»
«НОМЕР_13.2025-08-03 18-22-14»
«НОМЕР_14.2025-08-03 18-20-15»
«НОМЕР_15.2025-08-03 18-20-21»
«НОМЕР_16.2025-08-03 18-23-39»
«НОМЕР_16.2025-08-03 18-26-39»
«НОМЕР_17.2025-08-03 18-20-43»
«НОМЕР_18.2025-08-03 18-22-16»
«НОМЕР_19.2025-08-03 18-19-08»;
3.14. флеш носії «AGI» 32 Gb з відеофайли: IMG_3716.MOV. IMG_3717.MOV. IMG_3718.MOV;
3.15. 2 рентгензнімки ОСОБА_5 ;
3.16. 2 рентгензнімки ОСОБА_4 ;
3.17. DVD-R диск VERBATIM з протоколом дослідження КТ ОСОБА_5 ..
Надані суду матеріали кримінального провадження № 12025221180001096 від 03.08.2025 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі № 644/8752/25.
Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 - у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя ОСОБА_1