Суддя Черняк В. Г.
Справа № 644/5818/24
Провадження № 2/644/4416/25
05.11.2025
05 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Черняка В. Г.,
за участю:
секретаря судових засідань -Юр'єва Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ " Юніт капітал " через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №144912371, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (TP5JV954). Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитна лінія було надана строком на 30 днів з Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 622,20 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 27 705,00 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28385,00 грн.
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали Договір факторингу № 14/02/22-01, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт капітал» було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №144912371 від 26.02.2020.
ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 28 385,00 грн., з яких: 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 385,00 грн. сума заборгованості за відсотками. У зв'язку з цим, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 385,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.09.2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договіром № 144912371 від 26.02.2020 року, яка станом на 19.07.2024 року становить 28 385,00 грн., з яких: 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 385,00 грн. сума заборгованості за відсотками; витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 гривень 40 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 гривень 00 копійок.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 04.09.2025 заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.09.2024 року по справі № 644/5818/24; №/п 2/644/2949/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій позовні вимоги визнала частково та просила розглянути справу без її участі.
Ураховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом встановлено, що 26.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №144912371, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (TP5JV954). Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитна лінія було надана строком на 30 днів з Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 622,20 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Позивач свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № a691a928-6cf6-4010-be30-dafa4a3e5e38 від 26.02.2020 року.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 27 705,00 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28385,00 грн.
14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» уклали Договір факторингу № 14/02/22-01, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт капітал» було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №144912371 від 26.02.2020.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28385,00 грн.
В порушення умов договору, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 12.06.2024 року утворилася заборгованість, загальний розмір якої становить 28 385,00 грн., з яких: 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 385,00 грн. сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Зазначений кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання споживчих кредитів (надалі за текстом «Правила») складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію"
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту.
Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному.
Правилами ст. 652 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією, що гарантовано положеннями ст. 129 Конституції України.
Відповідно до вимог 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вимогами ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За умовами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правилами ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено ст. 629 ЦК України.
На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитними договорами, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 ЦК України.
Згідно з вимогами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ч. 1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Право вимоги до відповідача переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт капітал».
При цьому, умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та наступних договорів факторингу не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.
Суд звертає увагу, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги, та не пов'язано перехід з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №144912371 від 26.02.2020 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Відповідач у справі не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і таке виконання було б належним в розумінні вимог ст. 516 ЦК України.
Натомість, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «Юніт капітал» ані на рахунки попереднього кредитору - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суд вважає доведеним.
У підписаному відповідачем договорі №144912371 про надання кредиту від 26.02.2020 року визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кошти в загальній сумі 10 000 грн., а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором. Кредитні кошти були перераховані відповідачу.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положенням пункту 2.1 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеним між ТОВ Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» передбачено, що згідно умов цього Договору, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Договір факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року не містить положення щодо права ТОВ Таліон Плюс» стягнення з боржника інших сум, ніж визначені в Реєстрі прав вимоги.
Як вбачається із Реєстра прав вимоги №82 від 11.06.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 27 705,00, з яких:
10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
17 705 - заборгованість за відсотками;
Таким чином, ТОВ Таліон Плюс» не набув права нараховувати відсотки за кредитним договором №144912371 від 26.02.2020 року після укладання договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, обсяг прав якого, як нового кредитора, обмежений виключно правом грошової вимоги у межах суми заборгованості, визначеної договором факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом в розмірі 17 705 грн., які існували на час укладання договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.
Аналогічною є правова позиція Харківського апеляційного суду, викладена у постанові від 09.07.2025 у справі № 644/116/24.
У відповідності до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та частин 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, позивачем надано договір про надання правової допомоги № 17/06/24-02 від 17.06.2024 року; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №17/06/24-02 від 17.06.2024 року, акт прийому-передачі до Договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17.06.2024.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., що відповідає співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Згідно з платіжною інструкцією №3904 від 16 липня 2024 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору розмірі 2 422,40 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.2,12,13,81, 89, 247, 258-259,263-265 , ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 617, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077, 1084 ЦК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договіром № 144912371 від 26.02.2020 року, яка станом на 19.07.2024 року становить 27 705 грн., з яких: 10 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 705 грн. сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 (п'ять тисяч ) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, Код ЄДРПОУ: 43541163;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Черняк В.Г.