справа № 631/624/25
провадження № 2/631/643/25
04 листопада 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.,
за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - Дармограй Анастасія Тимофіївна, яка діє на підставі довіреності № 13 від 13 січня 2025 року, звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останнього заборгованість за договором № 509111-КС-001 про надання кредиту від 05 вересня 2024 року у розмірі 37290 гривень 00 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 05 вересня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 509111-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Так, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 05 вересня 2024 року було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 509111-КС-001 про надання кредиту. 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 509111-КС-001 про надання кредиту на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9297 на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, як вказав представник позивача, 05 вересня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 11000 гривень 00 копійок на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит (пункт 1 Договору).
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початку календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.
Позивач свої зобов'язання за договором про надання кредиту виконав та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 11000 гривень 00 копійок шляхом перерахування на банківську картку відповідача НОМЕР_1 , яка вказана ОСОБА_1 при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
Як вказала представник позивача, до теперішнього часу боржник свої зобов'язання за договором № 509111-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав. У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного договору, у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 28 травня 2025 року, становить 37290 гривень 00 копійка та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 11000 гривень 00 копійок, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 18590 гривень 00 копійок, суми заборгованості по штрафам у розмірі 5500 гривень 00 копійок, суми прострочених платежів за комісією у розмірі 2200 гривень 00 копійок.
Враховуючи наведене, посилаючись на приписи статтей 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1049 та 1054 Цивільного кодексу України, представник позивача просила стягнути суму наявної заборгованості з відповідача, а також понесені витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 вересня 2025 року позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою?Нововодолазького?районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року визначено про заочний розгляд справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.
Уповноважений представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно, відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просила суд розгляд справи провести за відсутності представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», зазначивши, що проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлявся відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою місця реєстрації, вказаної у повідомленні Охоченського старостинського округу № 5 Берестинського району Харківської області № 73/20-40/15 від 16 червня 2025 року. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0691028000440 судову повістку про виклик у судове засідання на 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримав особисто 16 вересня 2025 року. Згідно інформації з вебсайту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» за відстеженням трекінгу за № R067010680651 встановлено, що судова повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 04 листопада 2025 року, вручена не була з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, у судове засідання, призначене на 04 листопада 2025 року, ОСОБА_1 викликався шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1909729/).
Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надав, станом розгляду справи не цікавився.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення, у тому числі з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою». Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).
Окрім цього, частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).
Також відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з'явився у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
05 вересня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений електронний договір № 509111-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA-9297, направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 , що вказаний позичальником в заяві.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 гривень 00 копійок на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА».
У пунктах 2.2 - 2.13 укладеного договору визначено тип кредиту - кредит; строк, на який надається кредит - 24 тижня; стандартна процента ставка за кредитом: 1,00 % в день, фіксована; комісія за надання кредиту - 2200 гривень 00 копійок, яка нараховується одноразово при видачі кредиту та залишається незмінною протягом усього строку (терміну) договору; загальний розмір наданого кредиту - 11000 гривень 00 копійок; термін дії договору - до 20 лютого 2025 року; загальні витрати за кредитом - 16233 гривні 63 копійки; орієнтовна реальна річна процентна ставка - шість тисяч сімсот шістдесят вісім цілих тридцять чотири сотих процентів; денна процентна ставка - 0,87 %; дата видачі кредиту - 05 вересня 2024 року; дата повернення кредиту - 20 лютого 2025 року.
Згідно пункту 2.14 Договору мета (цілі) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.
У розділі 4 Договору визначено порядок та умови надання кредиту, зокрема, як визначено у пункті 4.1, кредитодавець зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в пункті 2.1 Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 Договору.
Позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у пунуті 10.2 Договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії Договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в пункті 4.2.2. та Додатку № 1 до Договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим Договором. У разі, якщо погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в пункті 4.2.2 та Додатку № 1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4 Договору (пункт 4.2 Договору).
У підпункті 4.2.2 Дговору сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів, а саме повернення кредиту рівними платіжами у сумі 2260 гривень 00 копійок, починаючи з 19 вересня 2024 року по 20 лютого 2025 року, усього 12 платежів на загальну суму 27120 гривень 00 копійок.
Згідно з підпунктом 4.2.4 Договору, у разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, зокрема врахувуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, надалі не застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, водночас сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абзаці 2 пугкту 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті позичальника.
У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язань за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у порядку черговості, визначеною статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» (пункт 4.5 Договору).
До вказаного договору додані паспорт споживчого кредиту (інформація обов'язкова для ознайомлення позивальником), яка містить основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5881, номер телефону НОМЕР_2 , 05 вересня 2024 року о 20 годині 25 хвилин 23 секунди, пропозиція укласти Договір (оферта) № 509111-КС-001 про надання кредиту від 05 вересня 2024 року, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору № 509111-КС-001 про надання кредиту від 05 вересня 2024 року, у яких зафіксовано погоджені сторонами умови надання кредиту, у яких зафіксовано погоджені сторонами умови надання кредиту та які підписані сторонами електронними підписами, зокрема ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-9297, 05 вересня 2024 року о 20 годині 25 хвилин 48 секунд.
Також на підтвердження укладення договору № 509111-КС-001 від 05 вересня 2024 року позивачем надано Анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи?http://my.bizpozyka.com) та Візуальну форму послідовності дій Клієнта щодо укладення вказаного договору, з якої вбачається, що 05 вересня 2025 року о 20:20:58 клієнт ОСОБА_1 використовуючи власний номер мобільного телефону НОМЕР_2 ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.tpozyka.com та надав всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту, о 20:25:28 ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором UA-5881 паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення про отримання згоди від третіх осіб на передачу та обробку їх персональних даних, о 20:25:28 ознайомився з офертою Товариства та прийняв її умови, о 20:26:17 здійснив акцептування умов оферти шляхом підписання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-9297, надісланим на його номер телефону.
На підтвердження переказу грошових коштів ОСОБА_1 , позивачем надано копію підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданої ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОФІТ ГІД», відповідно до якої останнє повідомило, що 05 вересня 2024 року о 20 годині 26 хвилин 41 секунді проведена успішна транзакція № 42555-72001-25994, по перерахуванню грошових коштів у сумі 11000 гривень 00 копійок від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на банківську картку НОМЕР_3 , номер платіжної інструкції еd1e160b-6bab-11ef-b90a-000c29d57ced2_1, код авторизації 42490399941, призначення платежу «перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. № 509111-КС-001 від 05.09.2024 без ПДВ».
На виконання ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 вересня 2025 року про витребування доказів у справі АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК» листом № 14819-Л/БТ/8121 від 25 вересня 2025 року повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК» емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 .
З довідки про рух коштів по картці від 24 вересня 2015 року убачається, що 05 вересня 2024 року о 20 годині 25 хвилин 41 секунду на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_6 були зараховані грошові кошти у сумі 11000 гривень 00 копійок (МСС6536).
Отже, за встановленим у судовому засіданні обставинами, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти у кредит зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах передбачених договором, в той час як відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом не надав, проценти за користування кредитом сплачував не у повному обсязі.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 виконання зобов'язань за договором № 509111-КС-001 про надання кредиту від 05 вересня 2024 року, станом на 28 травня 2025 року у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 37290 гривень 00 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 гривень 00 копійок, суми прострочених платежів по процентах - 18590 гривень 00 копійка, суми заборгованості по штрафам - 5500 гривень 00 копійок, суми прострочених платежів за комісією - 2200 гривень 00 копійок.
Вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.
Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.
У частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Так, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).
За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1?статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статей?626 та 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Абзац 2 часини 2 статті 639 наведеного кодифікованого закону України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
За змістом пунктів 10 та 11 статті 1 Закону України № 1734-VІІІ від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (частина 1 статті 13 Закону України № 1734-VІІІ від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування»).
Із прийняттям Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України № 851-ІV від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення наведеної норми права, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин 1 та 3 статті 6 Закону України № 851-ІV від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватись електронний підпис. Накладання електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (частина 1 статті 7 Закону України № 851-ІV від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до частин 3 та 4 статті 11 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших?інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію»).
У відповідності до частини 12 наведеної норми права, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо.
Також Верховний Суд у своїх постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що укладення сторонами договору в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором на підставі?Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» відповідає положенням законодавства України та не має наслідком нікчемність або недійсність такого договору, якщо сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов і позивач не довів, що договір суперечить вимогам закону. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Як вже зазначалось вище, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
У даному випадку правовідносини між сторонами справи виникли на підставі укладеного в електронній формі кредитного договору з використанням визначених сторонами ідентифікаторів особи, яка отримує кредитні кошти, що належним чином відповідає вимогам профільного законодавства, зокрема, статтям 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За обставинами даної справи відповідач, ОСОБА_1 , шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позивача, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір № 509111-КС-001 від 05 вересня 2024 року (здійснив акцепт пропозиції позивача), тобто відповідний договір вважається укладеним у відповідності до статтей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту підписання вказаного вище кредитного договору.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Положення частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодифікованого закону України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).
Із розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», встановлено, що загальний борг відповідача за договором № 509111-КС-001 про надання кредиту від 05 вересня 2024 року, станом 28 травня 2025 року становить 37290 гривень 00 копійок.
Як вже зазначалось, вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано. Також відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунками заборгованості, наданих позивачем.
При цьому, проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048 та 1056-1?Цивільного кодексу України, відповідно такі не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні вище вказаного положення закону.
Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставилось.
Суд звертає увагу на те, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів та зауважує, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість ОСОБА_1 погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.
Підписавши договір про надання кредиту та додаткові угоди до нього ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання в кредит коштів саме на умовах, що визначені договором та додатковими угодами.
При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Отже, після підписання договору про надання кредиту у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позичальника виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги договору № 509111-КС-001 про надання кредиту від 05 вересня 2024 року відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням?статтей 526 - 530 Цивільного кодексу України.
Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді не надано.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов'язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконав.
З урахуванням вищевикладеного, при заочному розгляді справи, аналізуючи зібрані у справі докази, як кожний окремо так й всі у сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 509111-КС-001 про надання кредиту від 05 травня 2024 року у розмірі 37290 гривень 00 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 гривень 00 копійок, суми прострочених платежів по процентах - 18590 гривень 00 копійка, суми заборгованості по штрафам - 5500 гривень 00 копійок, суми прострочених платежів за комісією - 2200 гривень 00 копійок, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань, суду не надано.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У даній справі на виконання свого процесуального обов'язку, відповідачем не надано доказів повернення кредиту чи спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Водночас частиною 3 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З даним позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулась до суду з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а тому, як убачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422 гривні 40 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 8007 від 12 червня 2025 року, надавач платіжних послуг: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».
Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17,?19, 23, 76,?81, 89, 133, 141, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №509111-КС-001 про надання кредиту від 05 вересня 2024 року у розмірі 37290 (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто) гривень 00 копійок, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 11000 гривень 00 копійок, суми прострочених платежів по процентах у розмірі 18590 гривень 00 копійок, суми заборгованості по штрафам у розмірі 5500 гривень 00 копійок, суми прострочених платежів за комісією у розмірі 2200 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс 411, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т. М. Трояновська