Провадження № 1-кп/643/377/25
Справа № 643/9432/24
05.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170001687 від 10.05.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Обмачів, Бахмацького району Чернігівської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, одруженої, пенсіонерки, не судимої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
встановив:
06.05.2024 в період часу з 16:00 год. до 17:00 год., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась на кухні, за місцем свого мешкання - АДРЕСА_2 , де через відчинене вікно у неї виник словесний конфлікт із раніше знайомим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу образливих висловлювань останнього у її бік.
Обвинувачена ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно здійснила потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження в результаті виниклого на побутового ґрунті конфлікту.
Вказане діяння було вчинене за наступних обставин. ОСОБА_5 , відчинивши двері тамбуру до сходового майданчику 1 поверху, 1 під'їзду, буд. АДРЕСА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно та за раптово виниклим злочинним умислом, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому у вигляді хімічних опіків, знаходячись в безпосередній близькості до ОСОБА_7 , вилила з пластикової дволітрової пляшки відбілювач, виготовлений на основі гіпохлориту в область лівого ока останнього.
Продовжуючи свої злочинні дії, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 , з метою уразити якнайбільше ділянок тіла потерпілого хімічною речовиною, умисно вилила з пластикової дволітрової пляшки відбілювач, виготовлений на основі гіпохлориту в область правої ноги та область голови ОСОБА_7 в той час, коли останній направився на верх по сходах до своєї квартири, щоб уникнути протиправних дій ОСОБА_5 .
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: хімічного опіку кон'юктиви, рогівки ІІ ступеня лівого ока, які відноситься до категорії середнього ступеня тіжкості тілесних ушкоджень, які спричинили за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-х тижні (21 день).
Обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнала та показала суду, що з ОСОБА_7 вони являються сусідами. Вона завжди добре відносилася до нього, але сусід мав проблеми з алкоголем. В день події потерпілий теж був в стані алкогольного сп'яніння, тому поводився агресивно. Під час перебування на прибудинковій території з чоловіком та сусідами, в ході якого мало місце розпиття алкогольного напою, обвинувачена ОСОБА_5 вилила на потерпілого каву, котру мала в термосі, залишки якої показала лікарям швидкої допомоги, котрі приїхали на виклик ОСОБА_7 .
Обвинувачена не заперечує, що впродовж тридцяти хвилин перебувала всередині будинку, де за її діями ніхто не спостерігав.
Допитані в судовому засіданні свідки надали показання з приводу відомих їм обставин.
Так, свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у судовому засіданні показала, що вона являється сусідкою по будинку потерпілого та обвинуваченої. У день події гуляла по прибудинковій території з внуком. Бачила, як ОСОБА_7 вийшов з мокрою головою з під'їзду. Біля під'їзду стояла карета швидкої.
Свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомила, що проживає в одному будинку з учасниками кримінального провадження і спостерігала фрагменти події з вікна. Потерпілого ОСОБА_7 може охарактеризувати як особу, котра зловживає речовинами, що викликають стан сп'яніння.
Свідок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , показав, що являється чоловіком обвинуваченої та сусідом потерпілого. В день події вони з дружиною та сусідками перебували на лавочці біля будинку, де до них підійшов потерпілий ОСОБА_7 , який перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. Між ними стався конфлікт, в результаті якого свідок впав і вдарився головою.
Свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у своїх показаннях повідомила суду, що являється сусідкою потерпілого і обвинуваченої. Самої події не бачила, в день події бачила ОСОБА_7 , у якого було одне око червоне, на що він пояснив, що ОСОБА_5 облила його кавою.
Свідок ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , надав показання, що являється інспектором роти 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. У день події прибув на виклик за повідомленням про конфлікт між сусідами. Пояснив, що йому вдалося встановити в обвинуваченої ОСОБА_5 причину виникнення конфлікту, яка полягала в тому, що потерпілий ОСОБА_7 почав поводитися агресивно після відмови обвинуваченої ОСОБА_5 почастувати його алкоголем.
Крім заперечення своєї вини, обвинувачена заперечує фактичні обставини події, які підтверджуються наступними доказами, дослідженими.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_7 у повному обсязі підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду:
- даними протоколу огляду місця події від 10.05.2024 за адресою: АДРЕСА_3 підтверджується обстановка під'їздного приміщення № 1, що розташоване на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, де ОСОБА_5 заподіяла ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Під час огляду було виявлено, що на металевій поверхні сірого кольору до ліфтового приміщення присутнє нашарування невідомої речовини білого кольору. На поверхні тканинної обшивки чорного кольору на дверей, розташованих праворуч від ліфтового приміщення, присутнє нашарування невідомої речовини білого кольору. Велика кількість плям різного діаметру невідомої речовини білого кольору присутня також на бетонній поверхні підлоги. Було зроблено змиви на ватні палички з металевої поверхні сірого кольору дверей ліфта та тканинної обшивки чорного кольору дверей, котрі було поміщено до паперового конверту (том 2, а.п. 73-76).
- даним протоколу проведення слідчого експерименту від 12.06.2024, під час якого ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_5 однією ногою стояла в тамбурі, іншою ногою - в під'їзді, утримуючи в правій руці дволітрову пластикову пляшку із невідомою прозорою рідиною. Коли вони перебували обличчям один до одного на відстані близько 1-1,5 м, вона підступила у бік потерпілого та вилила з пляшки рідину в район лівого ока потерпілого, який відвернувся від неї правим боком, тоді ОСОБА_5 вилила із пляшки ще частину рідини в область правої ноги, після чого потерпілий відштовхнув її правою рукою, щоб отримати можливість побігти до своєї квартири на вищому поверсі. Під час того, коли він піднімався по сходах, ОСОБА_5 ще один раз облила його зі спини рідиною в область потилиці. Після чого потерпілий ОСОБА_7 забіг додому (том 2, а.п. 78-84).
- згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.05.2024, визнано речовим доказом та передано на зберігання до приміщення збереження речових доказів Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області вилучені змив на ватну паличку з поверхні дверей з нашаруванням та зріз тканини чорного кольору з поверхні дверей з нашаруванням (том 2, а.п. 21-22).
- згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06.08.2024 визнано речовим доказом та передано на зберігання до приміщення збереження речових доказів Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області вилучені в спосіб добровільної передачі власником джинси синього кольору ТМ «Fit-Z» зі слідами невідомої речовини білого кольору (том 2, а.п. 23-24).
- згідно постанови про визнання речових доказів та долучення до матеріалів кримінального провадження від 31.07.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та долучено до його матеріалів CD-R диск із записом: 965-k.wav, розміром 1,02 МБ (том 2, а.п. 31, 43).
- згідно постанови про визнання речових доказів та долучення до матеріалів кримінального провадження від 02.08.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та долучено до його матеріалів CD-R диск із записом 1715003754.18651.mp3, розміром 567 КБ (том 2, а.п. 32).
- згідно протоколу огляду речей від 02.08.2025 в результаті огляду проведено огляд оптичного диску із записом 1715003754.18651.mp3, розміром 567 КБ, на якому зафіксовано розмову між оператором лінії 102 та ОСОБА_7 під час повідомлення про подію (том 2, а.п. 44-45).
- згідно протоколу огляду місця події від 06.08.2024, в приміщенні кабінету № 68 СВ ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області проведено огляд добровільно виданих ОСОБА_7 джинсів синього кольору ТМ «Fit-Z» зі слідами невідомої речовини білого кольору спереду на задній частині (том 2, а.п. 65-69).
- згідно висновку судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_7 № 09/-483 -С/2024 від 15.07.2024, проведеної стосовно гр-на ОСОБА_7 , у останнього мали місце: хімічні опіки кон'юнктиви, рогівки ІІ ступеня лівого ока, який міг виникнути від дії хімічного агенту, яким в свою чергу міг бути і хімічний агент, який має властивості гіпохлориту, та міг бути спричинений в строк, не пізніше дати та часу звернення останнього до лікувальної установи (КНП МКЛ № 17 ХМР). За ступенем тяжкості - це середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, яке спричинило за собою тривалий розлад здоров'я понад 3-и тижні (21 день) (том 2, а.п. 19-20).
- відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 5005 від 25.06.2024 на поверхні ватного тампону зі змивом та на поверхні фрагменту матеріалу, наданих на дослідження, є сліди відбілювача, виготовленого на основі гіпохлориту. Відбілювачі на основі гіпохлориту володіють знезаражуючими властивостями, пр потраплянні в очі та на шкіру викликають хімічні опіки, залишають знебарвлені плями на тканині; водночас на поверхні ватного тампону зі змивом та на поверхні фрагменту матеріалу, наданих на дослідження, сліди будь-якої кислоти відсутні (том 2, а.п. 26-29).
За нормативним визначенням умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122 КК) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень й причинним зв'язком між згаданим діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти зазначену шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).
Так, за змістом статті 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому характеризується у цьому випадку не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом. За неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості. А оскільки особа за невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали фактично.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
На необхідності врахування суб'єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах від 09.10.2018 у справі № 760/4968/15-к,від 18.10.2018 у справі № 348/1153/17, від 08.11.2018 у справі № 360/718/16-к, від 18.12.2018 у справі № 569/2944/16-к тощо.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
Під час судового розгляду стороною обвинувачення доведено наявності у обвинуваченої ОСОБА_5 прямого умислу на протиправне заподіянні потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Встановлено, що обвинувачена умисно декілька разів виливала на потерпілого, в тому числі в область обличчя, неорганічну хімічну речовину, заподіявши цим середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Тобто незалежно від того, прямим чи непрямим є такий умисел, обвинувачена має нести відповідальність за фактично заподіяну шкоду, тобто за умисне заподіяння середньої тяжкості всіх тілесних ушкоджень. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 19.11.2019 у справі № 689/332/18 (провадження № 51-8654км18).
Суд встановив, що конфлікт між обвинуваченою і потерпілим виник раптово, на побутовому ґрунті; знаряддям злочину - гіпохлоритом - ОСОБА_5 завдала ОСОБА_7 опік рогівки лівого ока, та, маючи реальну можливість продовжити свої дії, вона припинила виливати речовину, не продовжувала підніматися за потерпілим вверх по сходовій клітці, що свідчить про відсутність у обвинуваченої прямого умислу.
ОСОБА_5 , спричиняючи тілесні ушкодження ОСОБА_7 , свідомо припускала настання будь-яких наслідків та має нести відповідальність за наслідки, які фактично настали.
Ці обставини в поєднанні з іншими об'єктивними даними справи: характером взаємостосунків між потерпілим та ОСОБА_5 , які передували злочину, тим фактом, що потерпілий характеризується сусідами як конфліктна особа, схильна до агресії, зловживаюча речовинами, що викликають стан сп'яніння; власне станом алкогольного сп'яніння потерпілого в момент спричинення йому ушкоджень; інтенсивністю, послідовністю діянь обвинуваченої; характером, локалізацією та механізмом спричинення тілесних ушкоджень; поведінкою ОСОБА_5 після посягання, - у своїй сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_5 мала намір заподіяти потерпілому тілесні ушкодження.
За таких обставин, дії обвинуваченої ОСОБА_5 належить кваліфікувати за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Відповідно до ч. 1-3 статті 36 Кримінального кодексу України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об'єктивних даних щодо перебування обвинуваченої у стані необхідної оборони або перевищення меж необхідної оборони в розумінні статті 36 Кримінального кодексу України, тому відсутні підстави для кваліфікації її дій за статтею 124 Кримінального кодексу України.
Під час призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, є нетяжким злочином;
- відсутність обставин, що пом'якшують покарання, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України;
- обставину, що обтяжує покарання, якою, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, визнається вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння;
- особу обвинуваченої, яка являється пенсіонером за віком, є соціально адаптованою; має сім'ю, раніше не судима, кримінальне провадження за частиною 1 статті 128 Кримінального кодексу України було закрито за нереабілітуючою обставиною за частиною 1 ст. 49 Кримінального кодексу України; є соціально адаптованою; має сім'ю.
З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, відсутності обставин, що пом'якшують покарання, обставини, що обтяжує покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання, передбачене санкцією частини 1 статті 122 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком 1 строк.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, поклавши на неї обов'язки передбачені п.п.1, 2 частини 1 статті 76 КК України.
Потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_5 на його користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 14 903, грн, 1 000 000,00 грн моральної шкоди, 15 000,00 грн понесених потерпілим витрат на оплату професійної правничої допомоги. Шкода не відшкодована.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. До цивільного позову додано копії товарних та фіскальних чеків, якими підтверджується понесення потерпілим витрат на лікування всього на загальну суму 14 903,00 грн.
Крім того, до цивільного позову додано квитанцію № 2554563 від 24.09.2024 про оплату витрат на представництво інтересів у суді на суму 15 000,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) від 02.06.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В матеріалах цивільного позову також наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги на підставі Договору про надання правової допомоги від 02.09.2024 № 02/09-1/224.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Дана законодавча норма відображена у висновку, сформованому Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц. Який в продовження виснував наступне. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
В матеріалах справи відсутня позиція сторони захисту щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, документи на підтвердження вказаних витрат подані суду, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Враховуючи, що кримінальним правопорушенням ОСОБА_5 було завдано матеріальної шкоди ОСОБА_7 на загальну суму 14 903,00 грн, на представництво інтересів у суді ОСОБА_7 було надано правничу допомогу на суму 15 000,00 грн, суд дійшов висновку про задоволення цивільного позову в цій частині.
Щодо заявленого розміру моральної шкоди в сумі 1 000 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Нормою ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Нормою ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
За змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Враховуючи процесуальну поведінку потерпілого, яким заявлений цивільний позов, а саме - його неявку в низку судових засідань, у зв'язку з чим його допит був виключений з порядку дослідження доказів, суд позбавлений можливості надати оцінку підставності та обґрунтованості заявлених вимог в частині відшкодування моральної шкоди, відтак відмовляє у задоволені цивільного позову в цій частині.
Витрати на проведення експертизи в Національному науковому інституті «Судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса», за результатами якої сформовано висновок експерта від 25.06.2024 № 5005 в розмірі 11 359,20 грн підлягають стягненню з обвинуваченої на користь Держави.
Долю речових доказів і документів вирішити на підставі статті 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 100, 128, 129, 369-371, 373, 374 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_5 протягом іспитового строку: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання чи роботи; періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , матеріальну шкоду в розмірі 14 903 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот три) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Держави витрати на проведення експертизи в Національному науковому інституті «Судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», за результатами якої сформовано висновок експерта від 25.06.2024 № 5005 в розмірі 11 359 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) гривень 20 копійок.
Речові докази: змив на ватну паличку з поверхні дверей з нашаруванням та зріз тканини чорного кольору з поверхні дверей з нашаруванням - після набрання даним вироком законної сили знищити; вилучені в спосіб добровільної передачі власником джинси синього кольору ТМ «Fit-Z» зі слідами невідомої речовини білого кольору - після набрання даним вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_7 ; CD-R диск із записом: 965-k.wav, розміром 1,02 МБ, CD-R диск із записом 1715003754.18651.mp3, розміром 567 КБ - після набрання даним вироком законної сили залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Документи, приєднані до матеріалів судової справи - після набрання вироком законної сили залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1