Справа № 523/2548/25
Провадження № 22-ц/801/2010/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Сало Т. Б.
05 листопада 2025 рокуСправа № 523/2548/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Матківської М.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року, ухвалене суддею Холодовою Т.Ю., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №253104430 від 20 листопада 2021 року у розмірі 38 069,51 грн.
Позов мотивований тим, що 20 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №253104430 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно з умовами вказаного договору відповідачу було надано кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 12 500 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався та відповідно до додаткової угоди №32 від 31 грудня 2023 року строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до вказаного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема і право вимоги до відповідача за кредитним договором №253104430.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Відповідно до умов вказаного договору від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38 069,51 грн за вказаним вище кредитним договором.
26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №26/12/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №253104430 на загальну суму 38 069,51 грн.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позичальником виникла заборгованість у сумі 38 069,51 грн: 12 499,25 грн - заборгованість по тілу кредиту; 25 570,26 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Вказане стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №253104430 від 20 листопада 2021 року у сумі 38 069 (тридцять вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 51 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» судові витрати у виді судового збору в сумі 24 22 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
У скарзі зазначає, що за умовами кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту становила 14 637,50 грн, тоді як кредитором була заявлена вимога про стягнення заборгованості в розмірі 38 069,51 грн. Відсотки нараховано всупереч положенням кредитного договору та поза межами строку кредитування, оскільки відсотки могли бути нараховані у строк з 20 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року. З метою погашення заборгованості по кредиту скаржником було сплачено на користь первісного кредитора суму в розмірі 2 376,25 грн, яка була сприйнята кредитором як продовження строку кредитування. Кредитором не надано доказів здійснення відповідачем активації функції строку кредитування. За умови пролонгації строку кредитування за договором, строк кредитування не буде перевищувати 60 днів, тому нараховані після 21 січня 2022 року відсотки є незаконними. Заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та співмірності. Документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, позивачем надано не було.
04 вересня 2025 року від ТОВ «ФК «Ейс» надійшли додаткові пояснення, у яких представник товариства просить врахувати при розгляді справи дані додаткові пояснення. У задоволенні апеляційної скарги просить відмовити у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Встановлено, що апеляційне провадження у даній справі відкрито 26 серпня 2025 року. Вказаною ухвалою роз'яснено учасникам справи право подати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали (а.с.170).
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження надіслано ТОВ «ФК «Ейс» до його електронного кабінету та доставлено до нього 28 серпня 2025 року (а.с.173).
У п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України зазначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, ухвала про відкриття апеляційного провадження вручена ТОВ «ФК «Ейс» 28 серпня 2025 року і товариство мало подати відзив на апеляційну скаргу до 02 вересня 2025 року включно.
За змістом ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 127 ЦПК України зазначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Заява про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ «ФК «Ейс» не надходила, а відтак відзив ТОВ «ФК «Ейс» підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії №253104430, який підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV3UC66.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 12 500 грн строком на 30 днів (дисконтний період), а відповідач зобов'язався повернути кредит 20 грудня 2021 року (пукти 1.1, 1.3 та 1.7 Договору).
Пунктом 1.9 договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
- в період строку визначеному в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 208,05 процентів річних, що становить 0,57 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
- за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах визначених п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 697,20 процентів річних, що становить 1,91 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним;
- якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами.
Згідно з пунктом п.1.12.1 договору, зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Пунктом 1.12.2 договору визначено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (а.с.24-26).
Крім того, 20 листопада 2021 року відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», яким передбачено: тип кредиту - кредитна лінія; ліміт кредиту - від 100 грн до 22 000 грн; строк кредитування - 1-65 днів (з можливістю продовження строку); розмір процентної ставки - дисконтна 3,65%-722,7%, індивідуальна 361,35%-722,7%, базова 722,7%; порядок повернення кредиту - основна сума повертається в кінці строку дії договору чи його дострокового припинення, проценти за користування кредитом виплачуються в кінці строку надання кредиту (дисконтного періоду), а у разі користування кредитом понад встановлений строк дисконтного періоду, кожного дня користування кредитом (а.с.24).
Як вбачається зі змісту заявки на отримання грошових коштів в кредит від 20 листопада 2021 року, відповідач для отримання кредиту зазначив номер карти 4149-43ХХ-ХХХХ-6382.
Кредитодавцем, на виконання умов договору, відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 12 500 грн шляхом перерахунку на зазначену відповідачем банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 20 листопада 2021 року (а.с.37).
Зарахування 20 листопада 2021 року коштів в сумі 12 500 грн на банківську картку відповідача підтверджується також випискою по рахунку № НОМЕР_2 , наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів (а.с.134-135).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №253104430 від 20 листопада 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №174 від 22 лютого 2022 року (а.с.41-43).
Крім того, 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були укладені додаткові угоди щодо продовження строку дії укладеного між сторонами договору факторингу (а.с.43-49).
30 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №253104430 від 20 листопада 2021 року, що підтверджується реєстром прав вимоги №2 від 20 грудня 2023 року (а.с.51-53).
26 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №26/12/Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №253104430 від 20 листопада 2021 року (а.с.55).
Відповідно до Реєстру боржників від 26 грудня 2024 року до договору факторингу №26/12/Е, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 38 069,51 грн: 12 499,25 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 25 570,26 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.58).
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 16 січня 2025 року становить 38 069,51 грн, з яких: 12 499,25 грн - заборгованість по тілу кредиту; 25 570,26 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с.62).
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «ФК «Ейс», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом.
Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, врахувавши, що відповідач неналежно виконує свої зобов'язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак і про наявність підстав для задоволення позову.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із апеляційною скаргою, не оспорює висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, а фактично не погоджується із розміром стягнутої з нього заборгованості.
Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «ФК «Ейс» надало повний перелік документів, які, на його думку, підтверджували викладені в позовній заяві обставини, в тому числі і розрахунок заборгованості.
Оскільки позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» було подано в електронній формі, відтак позивачем на виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додано доказ надсилання відповідачу копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (а.с.70).
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для надіслання до суду заперечення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу - копії відзиву та доданих до нього документів (а.с.105-106).
Згідно супровідного листа від 09 травня 2025 року, копію ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано ОСОБА_1 (а.с.110).
23 травня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Г.О. надійшло клопотання, в якому представник просив зупинити провадження у даній справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України - перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У вказаному клопотанні зазначено про обізнаність відповідача та його представника про відкриття провадження у даній справі згідно ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08 травня 2025 року (а.с.112-113).
Докази на підтвердження дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, 23 травня 2025 року адвокат Працевитий Г.О. отримав доступ до справи №523/2548/25 (провадження №2/138/681/25), що підтверджується повідомленням №79193 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.124).
У пункті 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року за №1845/0/15-21 зазначено, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства.
Відтак, можна вважати, що саме з 23 травня 2025 року у ОСОБА_1 розпочався строк на подачу відзиву на позовну заяву, оскільки саме в цей день до електронного кабінету його представника було надіслано матеріали справи, в тому числі копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
За змістом ч. 7 ст. 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
У п. 1 ч. 1 ст. 191 ЦПК України зазначено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Зі змісту статті 178 ЦПК України слідує, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен, в тому числі, містити: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Тобто, суд ухвалює рішення в межах вимог позову та з урахуванням заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначено про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття провадження у справі та знаходження справи на розгляді в суді, користувався правовою допомогою адвоката, який вчиняв в його інтересах процесуальні дії під час розгляду справи ( подавав клопотання про зупинення провадження у справі).
Вказане свідчить про те, що відповідач мав достатньо часу для підготовки і подання відзиву на позов, а також наявних у нього доказів, однак, таким правом не скористався.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Саме під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши відсутність відзиву на позову, а відтак і заперечень відповідача щодо підстав позову та розміру заявлених вимог, суд першої інстанції ухвалив рішення по суті спору.
Така поведінка, за якої відповідач не реалізував у повній мірі свої процесуальні права і не вчинив передбачених законом процесуальних дій, призвела до того, результат розгляду справи є не в повній мірі прийнятним для скаржника.
Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі №209/2875/21 зазначив, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів під час виконання своїх юридичних обов'язків і здійснення своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності під час здійснення ним прав і виконання обов'язків.
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 не заперечував щодо розрахунків банку, тобто погоджувався з ними, підстав розглядати доводи апеляційної скарги в цій частині не має.
Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що заявлена позивачем вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень не відповідає критеріям розумності та співмірності.
Вказані доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки за змістом ч. 6 ст. 137 ЦПК України саме на ОСОБА_1 покладений обов'язок доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, чого зроблено у даному випадку не було. Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач не заявляв.
А тому суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у заявленому позивачем до стягнення розмірі.
Ненадання платіжних документів на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу не є підставою для відмови у стягненні таких витрат, оскільки за змістом ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
М.В. Матківська