Справа № 569/16767/25
04 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання
учасники справи у судове засідання не з'явилися
08.08.2025 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулась в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позову позивачка вказує, що з відповідачем перебувала в шлюбі з 12.09.2004. Від спільного шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/10662/13-ц від 02.07.2013 шлюб між сторонами розірвано, визначено місце проживання доньки ОСОБА_3 із матір?ю.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/15247/13-ц від 24.10.2013 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 600, 00 грн щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 , до досягнення нею повноліття.
15.07.2016 позивач змінила прізвище із « ОСОБА_5 » на нове « ОСОБА_6 ».
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/15430/17 від 07.12.2017 року збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 згідно рішення Рівненського міського суду від 24 жовтня 2013 року, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 960,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду 06 жовтня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/1836/20 від 13.03.2020 року змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_3 , згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі N?569/15430/17 від 07.12.2017, та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі частки усіх видів заробітків (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
10 серпня 2025 року, донька, ОСОБА_3 , досягала повноліття. ОСОБА_3 , є студенткою Національного університету «Острозька академія», навчається на 2 курсі, спеціальність 035 Філологія, за денною формою навчання.
Відповідно до п. 3.1. Договору №035 АТД/2024-2785 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців в Національному університеті «Острозька академія» від 15.08.2024 року «Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання, незалежно від форм проведення аудиторних занять (офлайн/онлайн) становить 136 800, 00 ((сто тридцять шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.).
Позивачка усі витрати, як на навчання та проживання доньки, так і на інші потреби змушена оплачувати самостійно. Відповідач у добровільному порядку відмовляється брати участь у матеріальному утриманні доньки. Відповідач є працездатною особою, щомісячно отримує заробітну плату. Оскільки відповідач має такий самий обов'язок утримувати повнолітню дитину, що продовжує навчання, вона звертається до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 04.09.2025 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
06.10.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким вказує, що позовні вимоги відповідач визнає частково, та має змогу сплачувати аліменти в розмірі 1 500, 00 грн щомісячно. Зазначає, що відповідач не має фінансової можливості сплачувати аліменти в розмірі 5 000, 00 грн щомісячно, як того просить позивачка, оскільки матеріальне становище відповідача є нестабільним, він не має постійного місця роботи, перебуває в шлюбі з ОСОБА_7 , має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина відповідача ОСОБА_9 за станом здоров'я має хронічні хвороби, потребує постійного лікування та реабілітації. Окрім того вказує, що згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 25.08.2025 №240945, здійсненого головним державним виконавцем відповідач має заборгованість станом на 10.08.2025 - 21 545,89 грн., яку має погасити.
Також представник відповідача вважає витрати позивачки на професійну правничу допомогу завищеними, тобто неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги. Крім того просить стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500, 00 грн.
14.10.2025 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої із доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що позивачка щомісячно несе витрати на утримання доньки, орієнтовним розміром 10 000 гривень, що складаються із: - 2850 гривень за навчання доньки у Національному університеті «Острозька академія»;- 1662 гривні за проживання доньки у гуртожитку, що обумовлене навчанням у вищому навчальному закладі. Та близько 6 000 гривень на витрати доньки, пов'язані із харчуванням, придбанням одягу, забезпечення засобами гігієни та іншими потребами. Розмір коштів, які відповідач згоден сплачувати на утримання дочки, а саме - 1500 грн., не покриватиме навіть і половини вартості витрат почивачки на утримання доньки. В свою чергу підставою для зменшення розміру аліментів відповідач вказує наявність на його утриманні сина - ОСОБА_8 та дружини - ОСОБА_7 . Зокрема, відповідач вказує, що його дружина за станом здоров'я має хронічні хвороби, потребує постійного лікування та реабілітації. На підтвердження вказаних доводів долучає лише висновок №662 від 21.07.2025, водночас, будь-яких доказів, що підтверджують факт того, що ОСОБА_2 дійсно несе будь-які витрати пов'язані із лікуванням ОСОБА_7 до відзиву на позовну заяву - не долучено.
Представники сторін у судове засідання 04.11.2025 не з'явилися, подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Сторони у справі перебувала в зареєстрованому шлюбі з 12.09.2004.
Від спільного шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/10662/13-ц від 02.07.2013 шлюб між сторонами розірвано, визначено місце проживання доньки ОСОБА_3 із матір?ю.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/15247/13-ц від 24.10.2013 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 600, 00 грн щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 , до досягнення нею повноліття.
15 липня 2016 року позивач змінила прізвище із « ОСОБА_5 » на нове « ОСОБА_6 », що стверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/15430/17 від 07.12.2017 збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 згідно рішення Рівненського міського суду від 24 жовтня 2013 року, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі по 960,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду 06 жовтня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/1836/20 від 13.03.2020 року змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_3 , згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/15430/17 від 07.12.2017, та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі частки усіх видів заробітків (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
10 серпня 2025 року, донька, ОСОБА_3 , досягала повноліття.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 , є студенткою Національного університету «Острозька академія», навчається на 2 курсі, спеціальність 035 Філологія, за денною формою навчання, що стверджується довідкою виданою Національним університетом «Острозька академія» №25/112, від 04.08.2025.
Відповідно до п. 3.1. Договору №035 АТД/2024-2785 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців в Національному університеті «Острозька академія» від 15.08.2024 року «Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання, незалежно від форм проведення аудиторних занять (офлайн/онлайн) становить 136 800, 00 ((сто тридцять шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.). (Договір про навчання в Національному університеті «Острозька академія» №035 АТД/2024-2785 від 15.08.2024 та Договір №035 АТД/2024-2785 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців в Національному університеті «Острозька академія від 15.08.2024).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.05.2015 у відповідача та його дружити ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_8 .
Слід вказати, що у зв'язку з навчанням, донька сторін - ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги і ця обставина відповідачем не оспорюється.
Відповідно до ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно з ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч.1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Статтею ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд зазначає, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини:
стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей;
можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми;
інші обставини, що мають істотне значення.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Разом з цим за змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від доходу платника аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 цього Кодексу, а саме:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні спору судом враховується, що позивачка та відповідач мають задовільний стан здоров'я, зокрема відомостей (доказів), які свідчать про протилежне сторонами не надано. При цьому, відомостей щодо офіційного працевлаштування відповідача матеріали справи не містять.
У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі № 622/373/16-ц Верховний Суд роз'яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст.185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Приписами ст. 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Аналізуючи наявні у справі докази, надані сторонами на підтвердження своїх позовних вимог/заперечень, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дитину, а також, приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання на підставі описаних вище норм права, суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів в розмірі 5 000, 00 грн щомісячно, є завищеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує взаємний обов'язок батьків по утриманню дитини та реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
За змістом ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи обставини, передбачені ст. 182 цього Кодексу, зокрема, наявність у відповідача іншої дитини, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000, 00 грн щомісячно, починаючи з 10.08.2025 і до закінчення донькою навчання, але не пізніше досягнення нею двадцяти трьох років.
Вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам останнього, а тому визнається судом достатнім та таким, що відповідатиме принципу розумності та виваженості і забезпечуватиме розвиток дитини та є співмірний витратам, які мають нести обоє батьків на утримання дитини.
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору, у зв'язку з чим, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.
Крім того, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).
За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
При розгляді заяви суд також враховує, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 «Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції»).
Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу представником позивачки було долучено копії договору про надання професійної правничої допомоги від 06.08.2025 №329-І, акту приймання-передачі виконаих робіт від 08.08.2025, акту приймання-передачі грошових коштів (гонорару) від 08.08.2025 в розмірі 8 500, 00 грн.
Таким чином судом встановлено, що позивачка отримала правову допомогу та понесла відповідні витрати.
Відповідач вважає, що вказані витрати є завищеними, тобто неспівмірними зі складністю судової справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Слід зазначити, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони допускається виключно у випадках, визначених Законом, та можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Суд наголошує, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).
Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід дійти висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000, 00 грн.
Крім того, представником відповідача разом з відзивом на позов заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат за надання правничої допомоги в розмірі 2 500, 00 грн.
На підтвердження понесених витрат за надання правничої допомоги, відповідачем надано суду копії договору про надання правничої допомоги від 16.09.2025 та квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН447 від 01.10.2025 на суму 2 500, 00 грн.
Судом встановлено, що відповідач отримав правову допомогу та поніс витрати в розмірі 2 500, 00 грн.
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відтак, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5 000, 00 грн., а з позивача на користь відповідача - 2 500, 00 грн., а тому, враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення різниці суми судових витрат, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача в розмірі 2 500, 00 грн (5 000, 00 грн - 2 500, 00 грн = 2 500, 00 грн.).
Отже, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500, 00 грн.
Згідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 353, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000, 00 грн щомісячно, починаючи з 10.08.2025 і до закінчення донькою навчання, але не пізніше досягнення нею двадцяти трьох років.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Повне судове рішення складене та підписане 05.11.2025.
Суддя О. Левчук