31.10.2025
Справа № 744/526/25
Провадження № 2/744/337/2025
31 жовтня 2025 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Смаги С. В.,
при секретарі судового засідання Бородіній В. В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Дубка Сергія Миколайовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до виконавчого комітету Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про приватизацію житла та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, -
Представником позивача - адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем в інтересах позивача ОСОБА_1 , пред'явлено до суду позов до відповідачів: виконавчого комітету Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про приватизацію житла та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, в якому представник позивача просив: визнати недійсним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Семенівської міської ради від 29.09.1998 року № 139 в частині надання ОСОБА_4 , права на приватизацію 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05.10.1998 року б/ н в частині надання ОСОБА_4 права власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив про те, що ним, адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, від імені адвокатського бюро «Дубок і партнери», надається правова допомога ОСОБА_1 (далі-позивач) відповідно до Договору надання правової допомоги № 30/25 від 01 червня 2025 року. ОСОБА_1 звернулась за правовою допомогою у зв'язку з необхідністю визнати незаконним та скасувати рішення органу приватизації виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області від 5 жовтня 1998 року щодо приватизації на ім'я ОСОБА_5 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач своєї участі в приватизації вищезазначеної квартири не пам'ятає, так як на момент приватизації їй було всього 10 років. Про участь в приватизації вказаної квартири позивач дізналась з побутової розмови з матір'ю -
ОСОБА_2 в квітні 2024 року. При цьому, бажання приватизувати зазначену квартиру позивач ніколи не мала, жодних документів, у тому числі заяви до органів приватизації не підписувала і не подавала, Так, на момент приватизації вищевказаної квартири, родичі позивача використали її унікальне право приватизації житла без її на те згоди, що позбавляє останню можливості, в майбутньому вільно реалізувати його, оскільки вона вважається такою, що використала його. При набуті права власності на квартиру батьки позивача, повинні були вжити усіх можливих заходів для збереження права позивача, утриматись від його використання у власних інтересах та обрати такий варіант приватизації, що найкращим чином забезпечив би права позивача.
Вирішивши впевнитись у факті приватизації позивач звернулась до Семенівського відділення КП «Новгород-Сіверського міжміського бюро технічної інвентаризації» з заявою про надання інформації чи дійсно вона брала участь в приватизації житла.
Відповідно до довідки Семенівського відділення КП «Новгород-Сіверського міжміського бюро технічної інвентаризації» від 16 квітня 2025 року № 131 підтверджено факт права власності на 1/4 вищезазначеної квартири за ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 5 жовтня 1998 року, виданого ОСОБА_7 та членам його сім'ї в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
З вищевикладеного вбачається, що батько позивача, ОСОБА_7 здійснив приватизацію вищевказаної квартири, в тому числі і на ім'я позивача, на що позивач згоди не надавала, заяву про приватизацію не підписувала. Слід зазначити, що позивач 18 липня 2009 року уклала шлюб з ОСОБА_8 внаслідок чого змінила прізвище з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Позивач вважає, що спірна приватизація майна є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Позивач, вважає, що свідоцтво про право власності на квартиру не відображає її волевиявлення, оскільки оформлене без її участі. Такі помилкові дії під час приватизації квартири, в якій вона не проживає, призвели до порушення її прав.
На даний час позивач є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України, на квартирному обліку перебуває з родиною з 20 листопада 2013 на загальних підставах. У подальшому з 23 червня 2021 року перебувала у списках на позачергове отримання житла, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В листопаді 2023 року позивачем разом з сім'єю отримано службову двокімнатну кімнатну квартиру, без зняття з квартирного обліку за адресою: Київська область, Бучанський район, селище міського типу Гостомель. Дане питання для позивача є досить критичним, оскільки будучи не повнолітньою особою, вона позбавлена у майбутньому на законне право на отримання особистого житла від держави будучи військовослужбовцем. Аналогічні позиції викладені в у справі 127/15788/22, особливо звертає увагу що дане рішення має ідентичний предмет спору та за змістом відповідає даному позову.
«Таким чином, право особи на безоплатну приватизацію є правом абсолютним, тобто таким, що залежить лише від її волі і не може бути заперечене жодною посадовою чи службовою особою. А тому актом здійснення цього права слід вважати подання заяви про приватизацію. Відповідно, така заява має трактуватися як підстава для набуття права власності на житло.
Судом встановлено, що на момент приватизації позивач був неповнолітній, оскільки досягла лише 7 років».
Ухвалою судді від 22 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явилася, доручила представляти свої інтереси в суді адвокату Дубку Сергію Миколайовичу.
У підготовче судове засідання представник позивача - адвокат Дубок Сергій Миколайович не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце підготовчого судового засідання, до суду подав письмову заяву, згідно відомостей якої, у зв'язку з перебуванням позивача на військовій службі та зайнятістю її представника в судових засіданнях у місті Житомирі, розгляд справи просив проводити без участі позивача та її представника.
Представник відповідача, Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Семенівський міський голова Новгород-Сіверського району Чернігівської області Деденко Сергій Іванович у підготовче судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду письмову заяву, згідно даних якої просив розглянути справу без представника Семенівської міської ради протягом усіх судових засідань, у задоволенні позовних вимог міська рада не заперечує.
У підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце підготовчого судового засідання, до суду подала письмову заяву, згідно даних якої повністю визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення її позову, наслідки визнання позову їй відомі та зрозумілі, просила розгляд справи у всіх судових засіданнях проводити за її відсутності.
У підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце підготовчого судового засідання, до суду подала письмову заяву, згідно даних якої повністю визнає заявлені у позові вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просила розгляд даної справи провести за її відсутності, наслідки визнання позову їй відомі та зрозумілі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши справу у відповідності до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Ч. 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає за необхідне задовольнити позов повністю за наступних обставин.
Ч. 4 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що ухвалення в підготовчому судовому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У справі встановлено, що адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, від імені адвокатського бюро «Дубок і партнери», надається правова допомога ОСОБА_1 (далі - позивач) відповідно до Договору надання правової допомоги № 30/25 від 01 червня 2025 року. ОСОБА_1 звернулась за правовою допомогою у зв'язку з необхідністю визнати незаконним та скасувати рішення органу приватизації виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області від 5 жовтня 1998 року щодо приватизації на ім'я ОСОБА_5 квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач своєї участі в приватизації вищезазначеної квартири не пам'ятає, так як на момент приватизації їй було всього 10 років. Про участь в приватизації вказаної квартири позивач дізналась з побутової розмови з матір'ю - ОСОБА_2 в квітні 2024 року. При цьому, бажання приватизувати зазначену квартиру позивач ніколи не мала, жодних документів, у тому числі заяви до органів приватизації не підписувала і не подавала, Так, на момент приватизації вищевказаної квартири, родичі позивача використали її унікальне право приватизації житла без її на те згоди, що позбавляє останню можливості, в майбутньому вільно реалізувати його, оскільки вона вважається такою, що використала його. При набуті права власності на квартиру батьки позивача, повинні були вжити усіх можливих заходів для збереження права позивача, утриматись від його використання у власних інтересах та обрати такий варіант приватизації, що найкращим чином забезпечив би права позивача. Вирішивши впевнитись у факті приватизації позивач звернулась до Семенівського відділення КП «Новгород-Сіверського міжміського бюро технічної інвентаризації» з заявою про надання інформації чи дійсно вона брала участь в приватизації житла.
Відповідно до довідки Семенівського відділення КП «Новгород-Сіверського міжміського бюро технічної інвентаризації» від 16 квітня 2025 року № 131 підтверджено факт права власності на 1/4 вищезазначеної квартири за ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 5 жовтня 1998 року, виданого ОСОБА_7 та членам його сім'ї в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
З вищевикладеного вбачається, що батько позивача, ОСОБА_7 здійснив приватизацію вищевказаної квартири, в тому числі і на ім'я позивача, на що позивач згоди не надавала, заяву про приватизацію не підписувала.
Позивач 18 липня 2009 року уклала шлюб з ОСОБА_8 внаслідок чого змінила прізвище з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Позивач вважає, що спірна приватизація майна є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Позивач, вважає, що свідоцтво про право власності на квартиру не відображає її волевиявлення, оскільки оформлене без її участі. Такі помилкові дії під час приватизації квартири, в якій вона не проживає, призвели до порушення її прав. На даний час позивач є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України, на квартирному обліку перебуває з родиною з 20 листопада 2013 на загальних підставах. У подальшому з 23 червня 2021 року перебувала у списках на позачергове отримання житла, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В листопаді 2023 року позивачем разом з сім'єю отримано службову двокімнатну кімнатну квартиру, без зняття з квартирного обліку за адресою: Київська область, Бучанський район, селище міського типу Гостомель. Дане питання для позивача є досить критичним, оскільки будучи не повнолітньою особою, вона позбавлена у майбутньому на законне право на отримання особистого житла від держави будучи військовослужбовцем.
Право особи на безоплатну приватизацію є правом абсолютним, тобто таким, що залежить лише від її волі і не може бути заперечене жодною посадовою чи службовою особою. А тому актом здійснення цього права слід вважати подання заяви про приватизацію. Відповідно, така заява має трактуватися як підстава для набуття права власності на житло.
Судом встановлено, що на момент приватизації позивач була неповнолітньою, оскільки досягла лише 10 років.
Приватизація здійснювалася відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ від 19 червня 1992 року та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 лютого 1992 року приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до ст.3 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 лютого 1992 року приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що в комунальній власності. Приватизація здійснюється в порядку, встановленому законом.
Нормами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) визначено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою усіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення в гуртожитку.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону за громадянами, які не виявили бажання приватизувати займане ними житло зберігається чинний порядок одержання і користування житлом на умовах найму.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути добровільним і відповідати його внутрішній волі.
При цьому, ч.6 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин вчинений батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Так, на момент приватизації вище вказаної квартири, родичі позивачки використали її унікальне право приватизації житла без її на те згоди, що позбавляє останню можливості, в майбутньому вільно реалізувати його, оскільки вона вважається такою, що використала його.
Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державною житлового фонду» в редакції 2482-ХІ1 (далі - Закону), передбачено передачу займаних квартир (будинків) в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї.
При цьому, частиною 6 цієї статті передбачено, що оплати вартості приватизованого житла може проводитись громадянами в розстрочку на 10 років.
Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату грошима або цінними паперами (ч. 3 ст. 5 Закону).
Тобто, норми вище вказаного Закону передбачали та давали можливість родичам позивача, зберігаючи та не використовуючи її право не приватизацію, здійснити набуття права власності на квартири використавши при цьому власні грошові кошти.
Нормами ст. 48 ЦК Української РСР передбачалось недійсність угоди, що ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх.
Тобто, при набуті права власності на квартиру батьки позивачки, повинні були вжити усіх можливих заходів для збереження права позивачки, утриматись від його використання у власних інтересах та обрати такий варіант приватизації, що найкращим чином забезпечив би права позивача.
З врахуванням зазначеного, позивач втратила своє право у зв'язку із відсутністю у Законі необхідної чіткості та можливості його подвійного тлумачення, у поєднанні із ст. 48 ЦК УРСР, що не відповідає змісту верховенства права та її інтересам.
На момент приватизації було відсутнє волевиявлення позивача на приватизацію квартири, та порушено п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якого кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Порушення прав позивача, полягає в тому, що на момент приватизації вище вказаної квартири, родичі позивача використали її, унікальне право приватизації житла без її на те згоди, що позбавляє останню можливості, в майбутньому вільно реалізувати його, оскільки вона вважається такою, що використала його.
Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом. Як зазначено вище ОСОБА_7 здійснив приватизацію, в тому числі і на ім'я позивача ОСОБА_1 , на що позивач згоди не надавала, заяву про приватизацію не підписувала.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов представника позивача - адвоката Дубка Сергія Миколайовича в інтересах позивача ОСОБА_1 до виконавчого комітету Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про приватизацію житла та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру - задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати розпорядження виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області від 29 вересня 1998 року № 139 в частині надання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на приватизацію 1/4 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05 жовтня 1998 року б/н в частині надання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/4 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Представник позивача - адвокат Дубок Сергій Миколайович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місцезнаходження: вулиця Київська, будинок 53, місто Житомир, 10030.
Відповідачі:
Виконавчий комітет Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04062009, місцезнаходження: вулиця Героїв України, будинок 6, місто Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, 15400);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя: С. В. Смага