Справа №568/1020/25
Провадження №2/568/395/25
29 жовтня 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача Тараненко А.І. через систему «Електронний суд» звернувся до Радивилівського районного суду Рівненської області із позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 496296574 від 30.10.2023 року у розмірі 34 515,18 грн. та судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.10.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір № 496296574, за умовами якого відповідачка отримала кредит на суму 6 900,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Вказує, що відповідачка підписала кредитний договір та документи до нього електронним підписом. Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував 30.10.2023 року відповідачці грошові кошти у розмірі 6 900,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_5, яку відповідачка вказала у заявці при укладенні кредитного договору. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. В подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом додаткових угод до 31.12.2024 року. 31.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно право вимоги переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог. 14.03.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 140325-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 30.10.2023 року № 496296574 у розмірі 34 515,18 грн.
Відповідачка не виконала свої зобов'язання з повернення коштів, а після відступлення права вимоги не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. У зв'язку з наведеним, просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 01.07.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, зазначеною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
28.07.2025 року на адресу суду надійшли документи, витребувані ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 01.07.2025 року у АТ КБ «ПриватБанк».
В судове засідання, представник позивача не з'явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. В прохальній частині позову не заперечував проти розгляду справи у його відсутність та винесення заочного рішення.
Відповідач відзив у встановлений строк не подав, у судові засідання 11.08.2025р., 11.09.2025р. та 29.10.2025 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином. Будь яких заяв чи клопотань про причину неявки у судове засідання суду не надав.
Зважаючи на відсутність заперечень представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, з можливістю ухвалення заочного рішення по справі (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.10.2023 року відповідачка ОСОБА_1 подала до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заявку на отримання грошових коштів в кредит.
Заповненням анкети-заяви відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту та з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклав Договір кредитної лінії № 496296574 (далі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідачка підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора /а.с.52 зворот/.
Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові Кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно п. 3.1 Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого він може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) у межах Кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повертати суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування становить 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом визначається у порядку, передбаченому п. 3.2 цього Договору.
У п. 3.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.
У відповідності до умов п. 3.3. Договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим Договором Позичальник зобов'язаний сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 3 146,40 коп.
Кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена Платіжна картка № НОМЕР_6. Зарахування коштів здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору або ініціювання отримання чергового Траншу (п. 5.1. Договору).
На момент укладення цього Договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 29.11.2023р., а саме протягом 30 (тридцяти) днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1. Договору).
Відповідно до п. 8.3.1. - 8.3.2. Договору за період від дати видачі кредиту (30.10.2023 року) до 29.11.2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 554,80 % річних, що на день укладення Договору становить 1,52% від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2 Договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 29.11.2023 року проценти нараховуються за ставкою 554,48 % річних, що на день укладення Договору становить 1,52 % на день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Згідно п. 8.8. Договору для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3 Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 10 046,40 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 3 146,40 грн. та суму кредиту у розмірі 6 900,00 грн.
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору від 30.10.2023 року № 496296574: тип кредиту - кредитна лінія; сума/ліміт кредиту - 6 900,00 грн; строк кредитування - до 1857 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження); процентна ставка: дисконтна процентна ставка - 3,65%-766,5% річних, індивідуальна процентна ставка - 383,25%-766,5% річних, базова процентна ставка - 766,5% річних, поза дисконтним періодом - 1087,7% річних; загальні витрати за кредитом - 3 146,40 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 10 046,40 грн; реальна річна процентна ставка - 9563,40% річних /а.с.41-42/.
Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно- телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальник ОСОБА_1 підписала договір одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер 0990517241, ідентифікатор введено позичальником 30.10.2023р. 16:32:11 /а.с.52/.
30.10.2023 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6 900,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_5, що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2023р. /а.с.101/.
З відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 16.07.2025 року вбачається, що 30.10.2023 р. на банківську карту № НОМЕР_2 , емітовану на ім'я ОСОБА_1 із фінансовим номером НОМЕР_3 було здійснено перерахування грошової суми у розмірі 6 900,00 грн.
Відтак, з досліджених судом доказів вбачається, що реквізити платіжної картки, емітованої на ім'я ОСОБА_1 збігаються із тими, які зазначено позичальником (відповідачем) при укладенні Договору.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором від 30.10.2023 р. № 496296574, наданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на дату відступлення права вимоги вбачається заборгованість ОСОБА_1 у розмірі 17 037,48 грн., що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 6 900,00 грн. та заборгованість за процентами в сумі 10 137,48 грн. /а.с.61/.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, в подальшому 28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги, в тому числі до відповідача на загальну суму 34 515,18 грн., що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 6 900,00 грн. та заборгованість за процентами в сумі 27 615,18 грн. /а.с.59-60/.
14.03.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №140325-У.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 140325-У від 14.03.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 30.10.2023 р. № 496296574 на загальну суму 34 515,18 грн./а.с. 64-65/.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 пройшла реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримавши відповідний цифровий пароль на номер свого мобільного телефону, що свідчить, про те що вона ознайомилась з Правилами (примірним договором) та іншою наданою інформацією.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц, від 09 квітня 2025 року у справі № 522/6195/20.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Як встановлено судом, відповідачка свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, заборгованість не погасила, що підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого загальна заборгованість складає 34 515,18 грн., що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 6 900,00 грн. та заборгованість за процентами в сумі 27 615,18 грн.
Поряд з цим, суд не може погодитися із визначеною позивачем сумою заборгованості за кредитним договором з огляду на наступне.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 150 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як зазначалось, умовами п. 3.1. Договору передбачено, зокрема, що кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту.
Разом з тим у пункті 3.2. Договору його сторони погодили, що строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х -Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата(день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Факт пролонгування відповідачкою строку кредитування відсутній.
Отже, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що продовження строку кредитування (30 днів) від дати отримання кредиту не було.
Відтак, відповідачка не скористалася правом на пролонгацію кредиту, у зв'язку з чим строк кредитування закінчився 29.11.2023р. Подальше поза строком кредитування нарахування TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» процентів у період з 03.12.2023р. по 27.03.2024 року було безпідставним.
Таким чином, кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 150 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Отже, припис абз.2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).
Суд зазначає, що нарахування позивачем відсотків у період з 03.12.2023 року по 27.03.2024р. є безпідставним та здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором, оскільки кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом лише за 30 днів з 30.10.2023р. по 29.11.2023р.
Крім того, суд зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування.
Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, проценти за користування позикою можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів), тобто строку, на який були надані кошти. Розмір заборгованості відповідача за процентами, нарахованими поза межами строку кредитування за період з 03.12.2023 року по 27.03.2024 року є необґрунтованим, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 10 046,40 грн., що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 6 900,00 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 3 146,40 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору.
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 10 046,40 грн., а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 705,09 грн. потрібно покласти на відповідача.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі, до суду надано: Договір про надання правничої допомоги від 17.03.2025 року № 17/03/25-02, який укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» в особі адвоката Тараненка А.І., предметом якого виступають зобов'язання адвоката надавати юридичну (правничу) допомогу для ТОВ «Юніт Капітал»; Додаткову угоду №6 від 17.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 17.03.2025 року № 17/03/25-02; Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги від 17.03.2025 року № 17/03/25-02, в якому зазначено про склад, обсяг та види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом та їх вартість, яка складає - 7 000,00 грн.
Враховуючи, що позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково, тому, згідно пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 037,50 грн. (7000 грн. х 10 046,40 грн. : 34 515,18 грн.) та підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 133, 137,141, 258-259, 264-265,274,279,280-281, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ. А, офіс 10) заборгованість за Договором кредитної лінії №496296574 від 30.10.2023р., укладеним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», у розмірі 10 046,40 грн. (десять тисяч сорок шість гривень сорок копійок), з яких:
- 6 900,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу,
- 3 146, 40 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ. А, офіс 10) 705,09 грн. судового збору та 2 037, 50 грн. витрат на правову допомогу.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 03.11.2025р.
Суддя О.М. Делалова