543/1008/25
2/543/610/25
04.11.2025 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., секретаря судового засідання Щерби А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Представник позивача адвокат Юхимович С.А. 02.10.2025 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття, та стягнути судові витрати.
В обґрунтування вимог позову вказала, що позивач та відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем. Оскільки сторони не досягли домовленості щодо надання з боку відповідача матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини, позивач вирішила звернутися до суду з даним позовом, що надасть змогу щомісячно стабільно отримувати грошові кошти у визначеному судом розмірі, які необхідні для забезпечення нормального та належного проживання дитини.
Ухвалою від 06.10.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання 04.11.2025 позивач не з'явилася, проте від її представника адвоката Юхимович С.А. надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Заявлені позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Також представника позивача просить долучити до матеріалів справи докази оплати правничої допомоги. До заяви представником позивача додано копію договору про надання правової допомоги № 45 від 05.09.2025, квитанцію АТ КБ «Приватбанк», на підтвердження оплати Вторниковою Т.Г. 2000,00 грн за надання правової допомоги по договору №45 від 05.09.2025, Акт приймання-передачі правової допомоги №1 до Договору про надання правової допомоги № 45 від 05.09.2025.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає повністю, у тому числі вимоги про стягнення витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги в розмірі дві тисячі гривень. Просить суд судове засідання проводити без його участі.
Суд ухвалює рішення без проведення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу по справі, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 20.01.2020 (а.с.5).
Дитина проживає разом з позивачем (а.с.6).
Відомостей про перебування на утриманні відповідача інших дітей, непрацездатних осіб суду не надані.
Відповідно до ст. 141, 155, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини.
Відповідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини , 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, 6) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст.183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальний та сімейний стан сторін, надані по справі докази. Суд бере до уваги, що відповідач є працездатною особою, працевлаштований в ТОВ «ЦУКОРАГРОПРОМ» та отримує доходи у вигляді заробітної плати (а.с.10-11).
Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.10.2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні до суду позову про стягнення аліментів, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, стягує ці витрати з відповідача.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництво інтересів в суді як форма правничої допомоги полягає у сприянні особи у здійсненні нею права на захист, що є способом реалізації нею її прав та обов'язків, у разі неможливості з певних причин взаємодіяти із учасниками правових відносин. Одним із видів представництва є представництво за договором, тобто письмовою угодою, якою особа уповноважує іншу особу представляти її інтереси у правових правовідношеннях, як із судом так і з учасниками судового процесу.
У даному випадку представництво інтересів позивача здійснює адвокат Юхимович С.А. на підставі договору про надання правової допомоги №45 від 05.09.2025.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат від 27.09.2025 всього сума, яку позивач понесла та очікує понести становить 2500,00 грн.
Відповідач в заяві від 04.11.2025 зазначив, що визнає вимогу позивача щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 2000,00 грн.
Судові витрати позивача на правничу допомогу підтверджуються наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги №45 від 05.09.2025, актом приймання-передачі правової допомоги №1 від 30.10.2025 року та квитанцією про сплату позивачем коштів адвокату №0.0.4609371013.1 від 04.11.2025 року, згідно якої позивач на рахунок адвоката Юхимович С.А. сплатила послуги з надання правової допомоги у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020 року.
Також, Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний в Акті приймання-передачі правової допомоги №1 від 30.10.2025 обсяг наданих послуг адвокатом у вигляді надання консультації, з приводу можливих способів захисту її прав та законних інтересів за результатами правового аналізу наданих клієнтом документів та законодавства України, опрацювання законодавчої баз, що регулює спірні правовідносини, вивчення судової практики, підготовка процесуальних документів по справі а також написання позовної заяви та формування повного пакету документів для подачі до суду, суд вважає завищеним.
При цьому, суд враховує, що складання позовної заяви у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів, справа розглянута у спрощеному провадженні з викликом (повідомленням) сторін, учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Так, надання правничої допомоги адвокатом у даній справі зводилося до складання та подання позовної заяви, з невеликою кількістю доказів, які позивачем отримані самостійно.
Відтак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню з урахуванням заяви відповідача та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку від 27.09.2025 розмір витрат на правничу допомогу у сумі 2500 грн 00 коп. підлягає зменшенню до суми 2000 грн 00 коп., яка була фактично сплачена позивачем адвокату відповідно до квитанції №0.0.4609371013.1 від 04.11.2025 року, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 206, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.10.2025 до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в сумах платежів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 04.11.2025.
Суддя Попадюк С.С.