Справа № 592/12556/25
05 листопада 2025 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Джепи В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Миколаївської територіальної громади про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Позивач звернулась до суду з позовом мотивуючи його тим, що 11 січня 2013 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Від спільного життя мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між сторонами припинені з вересня 2018 року. Позивач вважає, що донька повинна проживати разом з ним, оскільки вона займається її вихованням і розвитком з самого народження, забезпечує дитині здорове харчування, забезпечує усім необхідним одягом, виконує усі обов'язки, покладені на неї законом та необхідні для належного виховання дитини. Просила встановити місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з нею.
В судове засіданні позивач не з'явились, від неї надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду письмову заяву в якій просив справу слухати без його участі, позовні вимоги визнав повністю.
Представник третьої особи служби у справах дітей Миколаївської територіальної громади в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час розгляду справи у суді..
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.
В суді встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 11 січня 2013 року, який зареєстрований у виконкомі Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області, актовий запис № 01 ( а.с.3). Від спільного життя мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.4). Спільне господарство не ведуть з вересня 2018 року, подружні стосунки не підтримують через різні погляди на життя та байдужості один до одного.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
При таких обставинах справи суд вважає, що сім'я сторін розпалася остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За таких обставин суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, а тому позов підлягає повному задоволенню, оскільки це суперечить їх інтересам
В суді встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.4) Згідно довідки про реєстрацію місця проживання та витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.7-8).
Суд наголошує, що згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»).
Вирішуючи питання про визначення місця проживання неповнолітньої дитини суд буде керуватись її «якнайкращими інтересами»
Отже, статтями 141, 155 Сімейного кодексу України (далі СК) передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі статтею 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до статті 161 СК, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
В даних правовідносинах суд звертає увагу на ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема мати дитини займається вихованням дитини, в них дуже добрі та доброзичливі відносини. А також думку батька, який не заперечує проти позову виходячи з інтересів дитини.
Окремо суд наголошує, що застосовуваний захід не позбавляє відповідача можливості приймати участь у вихованні дитини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком.
На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи, виходячи з необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини, приймаючи до уваги думку батька, який не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визначення місця проживання дитини з позивачем.
Керуючись ст. 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, 110 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 січня 2013 року у виконкомі Северинівської сільської ради Сумського району Сумської області, актовий запис № 01.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А.Степаненко