Справа № 539/4346/25
Провадження № 2/539/1914/2025
(заочне)
04.11.2025
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Гуменюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Коновал Т.Г.
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №590500215 від 13.02.2022 року, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 10902,50 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №590500215 у формі електронного документа з використанням електронного цифрового підпису.
Так, вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором №MNV8V3B6.
В подальшому, Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 7000 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у Заявці, а відтак є доказом того, що останній прийняв пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118/-01, строк дії якого продовжувався укладанням додаткових угод. Згідно реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №590500215 від 13.02.2022 року.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №31/0724-01 Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024 до Договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 10902,50 грн.
В подальшому 08.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу №08/07/25-Е відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №590500215 від 13.02.2022 року.
Позивач зазначає, що відповідач не виконав умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом, у зв'язку із чим позивач змушений звернутись з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №590500215 від 13.02.2022 року, яка становить - 10902,50 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 7000грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 3902,50 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, на позовних вимогах наполягає, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав.
На підставі вимог ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №590500215 у формі електронного документа з використанням електронного цифрового підпису.
Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомивсь з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8V3B6.
Відповідно до п.2.1. кредитодавець зобов'язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 8.2-8.4 договору.
Строк кредитування не пізніше закінчення Дисконтного періоду кредитування 07.03.2022, а саме не пізніше ніж 22 дні від дати отримання першу траншу позичальником. (п.7.1 Договору). У разі якщо позичальником після дисконтного періоду кредитування, зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника знову переноситься на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
За користування кредитом зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту за весь строк дисконтного періоду, і 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту після закінчення дисконтного періоду.
Відповідно до п.4.10 розділу 4 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, згідно Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Таким чином, відповідач підписав Кредитний договір електронним цифровим підписом, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8V3B6, у відповідності до вимог розділу 4 Договору.
13.02.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №faa8e709-c821-467f-8d7b-0f30aa64001b, що в свою чергу свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно інформації витребуваної судом банківська карта № НОМЕР_2 була емітована АТ «Райффайзен банк» на ім'я ОСОБА_1 , а згідно виписки по руху коштів по вищевказаному картковому рахунку 13.02.2022 року відбулося зарахування на рахунок відповідача 7000грн.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №590500215 від 13.02.2022 року, становить 10902,50 грн., яка складається з: 7000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3902 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку за період 08.07.2025 - 31.07.2025 та наданими позивачем розрахунками заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; - він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно із ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 524, 533, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118/-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Тобто, право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року. Відповідно до даного реєстру ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 7521,50 грн.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №31/0724-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024 до Договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 10902,50 грн.
В подальшому 08.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу №08/07/25-Е відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №590500215 від 13.02.2022 року.
Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Частиною 1 ст. 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту та процентів за користування ним за вказаним договором не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» ґрунтуються на законі, та підлягають задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості кредитним договором №590500215 від 13.02.2022 року у розмірі 10902,50 грн., яка складається з: 7000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3902,50 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень, який підлягає відшкодуванню відповідачем з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги та на підтвердження понесених витрат у справі до суду надано: договір №09/07/25-01 про надання правової допомоги від 09.07.2025, додаткову угоду №25770728928 від 09.07.2025 до Договору №09/07/25-01 про надання правничої допомоги від 09.07.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025, який містить опис робіт із зазначенням загальної суми 7000грн., виконаних адвокатським бюро «Тараненко та партнери» для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що види робіт зазначені в Акті прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025, мають не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №590500215 від 13.02.2022 року у розмірі 10902 (десять тисяч дев'ятсот дві) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул.Алматинська, 8, офіс 310а.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя Г.М. Гуменюк